ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007 Справа N 30/295
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну ТОВ “Будівельний альянс“
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 24.10.2006 року
у справі за позовом ТОВ “Будівельний альянс“
До Української державної корпорації по
виконанню монтажних і спеціальних
будівельних робіт “Укрмонтажспецбуд“
Про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у квітні 2006 року, ТОВ “Будівельний альянс” звернулося до
господарського суду з позовом про стягнення з Української
державної корпорації по виконанню монтажних і спеціальних
будівельних робіт “Укрмонтажспецбуд” 389 337,40 грн.
заборгованості за виконані підрядні роботи відповідно до умов
договору № ХМ2-СП від 16.08.2004 року, 5 868 грн. на
відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції, 4
800 грн. відсотків, 14 400 грн. пені, а всього –414 405,40 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 27.06.2006 року позов
задоволено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою
Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року
рішення господарського суду м. Києва від 27.06.2006 року
скасовано. Постановлено нове рішення про відмову у позові.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2006 року
порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
позивача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку
апеляційним господарським судом обставин справи, помилковість
висновків про відсутність права на стягнення спірної суми в
просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а
рішення господарського суду першої інстанції – залишити без
змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції і
постановляючи про відмову у позові, апеляційний господарський
суд виходив з того, що узгодивши види підрядних робіт, сторони
не узгодили етапи їх виконання, не склали календарний план
фінансування кожного етапу робіт - кінцевий розрахунок повинен
здійснюватись у десятиденний термін після підписання акту
прийняття об’єкта в експлуатацію, а такий акт не складався.
Крім того, суд послався на неточності у розрахунках суми позову.
Проте, наведені апеляційним господарським судом мотиви
скасування рішення господарського суду першої інстанції і
відмови у задоволенні позову не можна визнати такими, що
ґрунтуються на матеріалах справи та давали підстави для відмови
у позові.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 16.08.2004 року
сторони уклали договір № ХМ2-СП за умовами якого відповідач, як
генпідрядник, доручив позивачу у справі виконання підрядних
робіт з капітального ремонту приміщення Хмельницького міського
центру зайнятості, зобов’язавшись здійснювати авансування цих
робіт (п. 2.3 договору), а остаточний розрахунок за завершені
роботи –здійснити не пізніше п’яти банківських днів з часу
підписання актів виконання підрядних робіт.
Оскільки, наведені умови договору зобов’язують відповідача
оплатити виконані роботи, то це спростовує доводи апеляційного
господарського суду про право відповідача не розраховуватись до
передачі об’єкта в експлуатацію.
Крім того, п. 2.5 договору стосується не поточних платежів, а
узгодження кінцевих розрахунків між генпідрядником і
підрядником, необхідність у яких може виникнути після прийняття
об’єкта в експлуатацію.
Обсяги узгоджених і виконаних робіт за спірним договором
підтверджуються протоколами узгодження кошторису, актами
приймання робіт за відповідними формами і довідками про вартість
виконаних підрядних робіт, достовірність даних у яких
відповідачем не оспорювались, а тому, при такому обставинах і
відсутності у відповідача заперечень щодо якості робіт,
господарський суд першої інстанції обґрунтовано постановив
рішення про стягнення залишку боргу з урахуванням майнової
відповідальності за порушення грошових зобов’язань, і підстав
для скасування рішення господарського суду першої інстанції, за
наведених в апеляційній скарзі мотивів, у апеляційного
господарського суду не було.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-9 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.10.2006 року скасувати, а рішення господарського суду
м. Києва від 27.06.2006 року залишити без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко