ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007 Справа N 26/609-13/337
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 15.03.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді - Дерепи В.І.,
суддів - Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"
на рішення господарського суду м. Києва від 07.09.2006 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.11.2006 року
у справі N 26/609-13/337
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий
дім "Олійно-жирова компанія"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"
про стягнення 27777,48 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача - Сидоров П.В.
відповідача - Волошин О.І., Агафонова М.Є.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 7 вересня 2006 року
(суддя О.Євдокимов), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року (судді
В.Андрієнко, М.Малетич, В.Студенець) позов задоволено, стягнуто з
відповідача 26082,50 грн. заборгованості, 1463,90 грн. пені та
231,03 грн. річних у зв'язку з невиконанням зобов'язань по оплаті
поставленої продукції за договором поставки від 25.02.2005 року
N 1812-30050228769.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
"Аскоп-Україна", посилаючись на неправильне застосування судами
норм матеріального права та порушення норм процесуального права
при прийнятті судових актів, просить їх скасувати, та в позові
відмовити.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи
і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування
господарським судом м. Києва та Київським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права у
вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду справи в
касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами,
25 лютого 2005 року між сторонами було укладено договір поставки
N 1812-30050228169, згідно з яким позивач зобов'язався поставити
відповідачу шрот соєвий.
Згідно з пунктом 2.1 договору ціна, кількість, строки
поставки конкретної партії товару визначаються сторонами в
додаткових угодах, що є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктом 4.1 передбачено якість товару за певними показниками,
серед яких активність уреази має становити 0,1-0,2 (вим. рН за
30 хв.).
19 квітня 2005 року сторони уклали додаткову угоду N 1 до
договору від 25.02.2005 року, згідно з якою в пункті 6.2 договору
передбачили, що у випадку поставки товару, який не відповідає за
своїми якісними показниками вимогам ГОСТу 12220-96 щодо активності
уреази, при умові підтвердження невідповідності якості товару
протоколами досліджень зазначених у пункті 5.3 лабораторій,
постачальник зобов'язується за вибором покупця надати узгоджену з
покупцем скидку в ціні чи за свій рахунок замінити дану партію
товару на якісний товар в такому ж обсязі і відшкодувати покупцю
всі понесені останнім збитки, пов'язані з доставкою цієї партії в
пункт призначення.
Відповідно до пункту 2.1 договору сторони 19.04.2005 року
підписали також додаток N 2 до договору, яким визначили поставку
партії соєвого шроту в обсязі 1000 т вартістю 1620 грн. за тонну.
Листом від 06.05.2005 року N 235/05 відповідач повідомив, що
521,65 т поставленого соєвого шроту не відповідає вимогам
ГОСТу 12220-96 щодо рівня активності уреази і запропонував або
знизити ціну поставленого товару з 1620 грн. до 1570 грн., з
розрахунку 10 грн. за кожну 0,01 невідповідності нормам ГОСТу, або
замінити на якісний товар.
У листі від 06.05.2005 року N 05/02 позивач дав попередню
згоду на зниження ціни товару та повідомив про направлення
відповідно до пункту 5.3 договору по одному екземпляру проб до
випробувальної лабораторії Українського науково-дослідного
інституту олій та жирів для визначення остаточних показників
якості поставленого товару.
Проте, в листі від 11.05.2005 року N 241/05 відповідач
повідомив про оплату товару лише після укладення додаткової угоди
про зменшення ціни, і 11.05.2005 року сторонами була підписана
додаткова угода N 2 до додатку N 2 від 19.04.2005 року до договору
поставки N 1812-30050228169 від 25.02.2005 року, якою зафіксована
зміна ціни відповідно до листа відповідача від 06.05.2005 року
N 235/05 у зв'язку з перевищенням середнього рівня активності
уреази.
Згідно протоколу випробувань N 432 від 18.05.2005 року
випробувальної лабораторії Українського науково-дослідного
інституту олій та жирів, результати досліджень якої згідно з
пунктом 5.3 договору в редакції додаткової угоди N 1 від
19.04.2005 року є остаточними і обов'язковими для сторін, рівень
активності уреази відповідає якісним показникам, визначеним
пунктом 4.1 договору, в зв'язку з чим позивач в листі від
18.05.2005 року N 05/18 запропонував доплатити відповідачу
вартість 521,65 т соєвого шроту, виходячи з 1620 грн. за тонну, що
становить 26082,5 грн., проте останній відмовився доплатити.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно
до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -
прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором
або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового
обороту.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке
припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Пунктом 6.2 договору була передбачена можливість зменшення
ціни товару у випадку невідповідності встановлених у пункті 4.1
договору показників активності уреази, а у додатковій угоді N 2 до
додатку N 2 від 19.04.2005 року до договору поставки
N 1812-30050228169 від 25.02.2005 року зазначено про зміну ціни
521,65 т соєвого шроту в сторону зменшення з розрахунку 10 грн. за
одну тонну активності уреази і встановлення її в розмірі
1570 грн., тобто зміна ціни відбулась виключно у зв'язку з
невідповідністю зазначеного показника.
Але, оскільки, після проведення досліджень випробувальною
лабораторією Українського науково-дослідного інституту олій та
жирів було встановлено, що вказаний показник відповідає умовам
договору, тобто обставина, яка була підставою для зменшення ціни
відпала, а ціна на поставлений за якісними показниками відповідно
до умов договору соєвий шрот була визначена додатком N 2 від
19.04.2005 року до договору поставки N 1812-30050228169 від
25.02.2005 року у розмірі 1 620 грн. за тонну, в зв'язку з чим не
приймається до уваги посилання скаржника в обґрунтування
касаційної скарги на зміну позивачем в порушення вимог частини 3
статті 632 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
ціни після
виконання договору.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором поставки
N 1812-30050228169 від 25.02.2005 року виконав, поставивши партію
соєвого шроту в обсязі 1000 тонн вартістю 1620 грн. за тонну на
загальну суму 1620000 грн.
Проте, як встановлено місцевим та апеляційним господарськими
судами, відповідач свої зобов'язання за договором поставки
N 1812-30050228169 від 25.02.2005 року виконав частково, сплативши
позивачу лише 818990,50 грн., що підтверджується платіжним
дорученням від 13.05.2005 року N 337, і на момент звернення до
суду з позовом за поставлену продукцію на суму 26082,50 грн. з
позивачем не розрахувався.
В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим
зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так
само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється
незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором
відповідний захід відповідальності.
Крім того, згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
виконання зобов'язання (основного зобов'язання)
забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Зазначена стаття узгоджується з приписами пункту 6.4 договору,
згідно з яким у випадку прострочки оплати товару покупець сплачує
постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за
кожний прострочений день від вартості несплаченого товару.
Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди
правомірно дійшли висновку про необхідність стягнення з
відповідача 26082,50 грн. заборгованості, 1463,90 грн. пені та
231,03 грн. річних у зв'язку з невиконанням зобов'язань по оплаті
поставленої продукції за договором поставки від 25.02.2005 року
N 1812-30050228769.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування
господарським судом м. Києва та Київським апеляційним
господарським судом норм матеріального та процесуального права при
прийнятті судових актів є безпідставними.
Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги не
підтверджені матеріалами справи, досліджені та спростовуються
висновками судів, а тому не приймаються колегією суддів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та
апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного
і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки
судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 7 вересня 2006 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
14 листопада 2006 року у справі N 26/609-13/337 залишити без змін,
а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Аскоп-Україна" - без задоволення.
Зупинення виконання рішення господарського суду м. Києва від
07 вересня 2006 року скасувати.
Головуючий, суддя В.І.Дерепа
Суддя Б.М.Грек
Суддя Л.В.Стратієнко