ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007 Справа N 21/350-04(35/475-03)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 22.02.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Рибака В.В., Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ЗАТ "Страхова група
"ТАС"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 06.11.2006 року
у справі господарського суду Харківської області
за позовом СТОВ "Нива"
до
3-тя особа:
ЗАТ "Страхова група "ТАС"
ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк"
про стягнення 162355,20 грн.,
в засіданні взяли участь представники:
позивача: Власов О.І., Скрипник О.І.,
відповідача: Петрик В.П., Молодико К.Є.,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004 року СТОВ "Нива" звернулось до господарського
суду з позовом до ЗАТ "Страхова група "ТАС" про стягнення
162355,20 грн. страхового відшкодування.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Харківської області від
10.08.2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
06.11.2006 року рішення місцевого господарського суду від
10.08.2006 року скасовано та прийняте нове рішення, яким позов
задоволено частково. Стягнуто з ЗАТ "Страхова група "ТАС" на
користь позивача 145641,84 грн. страхового відшкодування.
Не погоджуючись з прийнятою постановою ЗАТ "Страхова група
"ТАС" звернулось з касаційною скаргою, в якій просить постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2006 року
скасувати, рішення господарського суду Харківської області від
10.08.2006 року з даної справи залишити без змін.
Доповідач: Черкащанко М.М.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судом неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконної
постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 21.02.2003 року між СТОВ "Нива" та
ЗАТ "Страхова група "ТАС" було укладено договір N 182 - АТ/ХАФ
страхування ризику аграрного товаровиробника (страхування
майбутнього урожаю).
Відповідно до умов укладеного договору, об'єктами страхування
є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України,
пов'язані з затратами страхувальника на аграрне товаровиробництво,
а також з володінням, користуванням і розпорядженням майбутнім
урожаєм сільськогосподарських культур, що передано страхувальником
в заставу у відповідності з договором застави N 1-651 від
21.02.2003 року. Розмір страхової суми становить 202944,00 грн.
Франшиза складає 20% від розміру страхової суми.
Страховими випадками, згідно п.5 договору визначено вимокання
та випрівання внаслідок стихійного лиха.
Судами попередніх інстанцій також встановлено факт загибелі
озимої пшениці та повідомлення позивачем відповідача, як
Страховика за договором, про настання страхового випадку листом
N 86 від 21.04.2003 року.
Судом апеляційної інстанції достовірно встановлено, що
позивач не порушив строки повідомлення щодо страхового випадку,
оскільки позивач своєчасно (після отримання результатів
відрощування, розбору монолітів від 19.04.2003) повідомив
відповідача.
На думку колегії суддів, не викликає сумніву і висновок
апеляційної інстанції щодо встановлення факту настання страхового
випадку - втрати посівів врожаю внаслідок вимокання та випрівання
через комплекс несприятливих умов зимово-весняного періоду, в тому
числі і утворення льодяної кірки.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано, з
врахуванням розміру доходу, одержаного від результатів здійснення
необхідних робіт по відновленню посівів та одержанню відповідного
врожаю, задовольнив вимоги позивача частково.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Постанова апеляційної інстанції цим вимогам відповідає, а
доводи скаржника на спростовують висновок суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
06.11.2006 року у справі N 21/350-04(35/475-03) залишити без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко