ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 р.
№ 20-2/070
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В., Рогач Л.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги
Суб'єкта підприємницької діяльності (далі -СПД) ОСОБА_1
на постанову
від 16.11.2006 року Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 20-2/070
господарського суду
міста Севастополя
за позовом
Міністерства оборони Російської Федерації в особі 1997
відділення морської інженерної служби Чорноморського Флоту
Російської Федерації
до
СПД ОСОБА_1
про
усунення перешкод у користуванні майном і повернення майна
за зустрічним позовом
СПД ОСОБА_1
до
Міністерства оборони Російської Федерації в особі 1997
відділення морської інженерної служби Чорноморського Флоту
Російської Федерації
про
спонукання до пролонгації договору оренди
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
Щербаков Л.М. (довіреність від 15.05.2006р. № 896)
від відповідача:
не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук
Н.Г.) від 13.09.2006 року, залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий
суддя -Гонтар В.I., судді -Борисова Ю.В., Горошко Н.П.) від
16.11.2006 року, у справі № 20-2/070 первісний позов задоволено;
зобов'язано СПД ОСОБА_1 усунути перешкоди Міністерству оборони
Російської Федерації в особі 1997 відділення морської інженерної
служби ЧФ РФ в користуванні майном, шляхом звільнення приміщення у
лівому крилі цокольного поверху IНФОРМАЦIЯ_1, площею 21 м-2 за
адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з відповідача на користь позивача
витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на
IТЗ судового процесу в сумі 118,00 грн.; у зустрічному позові
відмовлено повністю.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по
справі судові акти, провадження по справі припинити, посилаючись
на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме:
ст.ст.240, 246 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.54, 57, 80 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на
участь в засіданні суду касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника
позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.12.2003 року
1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту
Міністерства оборони Російської Федерації (орендодавець) в особі
Мігая Сергія Володимировича, діючого на підставі довіреності
командуючого Чорноморського флоту Російської Федерації, наділеного
відповідними повноваженнями Міністром оборони Російської
Федерації, та фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (орендар) уклали
договір суборенди НОМЕР_1 (далі - договір), за яким орендодавець
зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне
користування індивідуально визначене майно, що перебуває на
балансі 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського
флоту Міністерства оборони Російської Федерації - нежиле
приміщення, площею 21,0м-2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1
(IНФОРМАЦIЯ_1) (а.с.7-9).
Відповідно до акту прийому-передачі від 29.12.2003 року
орендодавець передав, а орендар прийняв в суборенду зазначене
нерухоме майно (а.с.10).
Відповідно до пункту 10.1 договору строк його дії визначений
з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року. Додатковою угодою від
01.03.2005 (а.с.11) договір пролонгований до 30.12.2005 року.
Земельна ділянка та розташовані на ній об'єкти берегової
інфраструктури військового містечка № 100 Уряд України передав в
орен ду Уряду Російської Федерації відповідно до пункту 2 статті 2
Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу
Чорноморського флоту (пункт 1 статті 22 Додатку № 2) та Угоди між
Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні
розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту і
перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на
території України від 28 травня 1997 року (ратифіковані Законом
України "Про ратифікацію Угоди між Україною і Російською
Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту
Російської Федерації на території України, Угоди між Україною і
Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту і
Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні
розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту та
перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території
України" № 547-ХIУ ( 547-14 ) (547-14)
від 24.03.1999 року).
17.10.2005 року відповідачеві був направлений лист НОМЕР_2 з
повідомленням про те, що дія договору оренди припиняється у
зв'язку з закінченням строку дії договору оренди, та про
необхідність повернення орендованого приміщення позивачу.
Вказаний лист був отриманий відповідачем особисто 28.10.2005
року (а.с.14).
Касаційна інстанція погоджується з висновком судів стосовно
того, що у зв'язку з запереченням орендодавця на продовження
строку дії договору оренди 31.12.2005 року строк дії договору
укладеного між сторонам закінчився.
Відповідно до пункту 10.5 договору, договір оренди
припиняється у випадку закінчення строку оренди.
Відповідно до статті 284 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
строк є
істотною умовою договору оренди. Договір найму укладається на
строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Згідно до статті 764 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку
договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом
одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був
раніше встановлений договором.
Колегія суддів вважає, що наведеною нормою встановлений
порядок, відповідно до якого орендодавцю визначений крайній строк
заперечувати проти продовження договору оренди -місяць після його
закінчення. Тому, завчасне повідомлення позивачем відповідача про
припинення договору оренди в строк, визначений сторонами в
договорі, не може вважатись порушенням приписів наведеної норми.
Відповідач в порушення вимог пункту 10.5 договору орендоване
приміщення здавати та підписувати акт приймання-передачі
відмовляється.
Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
у разі припинення договору найму наймач
зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому
вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані,
який було обумовлено в договорі.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі розірвання
договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його
продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути
орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі
оренди.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає вірним висновок
судів про те, що вимоги позивача про спонукання суб'єкта
підприємницької діяльності ОСОБА_1 до звільнення приміщення у
лівому крилі цокольного поверху IНФОРМАЦIЯ_1, площею 21м-2 за
адресою: АДРЕСА_1 є обгрунтованими, а тому правомірно задоволені
судом.
У зустрічній позовній заяві суб'єкт підприємницької
діяльності ОСОБА_1 просить понудити позивача до пролонгації
договору. Свої вимоги позивач обгрунтовує добросовісним виконанням
всіх умов договору з посиланням на приписи ст.764 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та ст.17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Згідно частини другої статті 17 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі відсутності
заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору
оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії
договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих
самих умовах, які були передбачені договором.
По-перше, орендодавець неодноразово повідомляв орендаря про
заперечення на продовження строку договору, що підтверджується
листом НОМЕР_2 від 17.10.2005 року, телефонограмою НОМЕР_3 від
26.12.2005 року та позовною заявою про усунення перешкод в
користуванні орендованим майном від 16.01.2006 року вих. НОМЕР_4,
яка отримана орендарем 25.01.2006 року (а.с.72-74); по-друге,
відсутність заяви орендодавця саме протягом місяця після
закінчення строку дії договору, не свідчить про його погодження на
продовження договору оренди. Вище в постанові викладалась позиція
касаційної інстанції щодо правозастосування ст.764 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
Доводи касаційної скарги з посиланням на п.5.9 договору
сторін щодо того, що орендатор повідомляв за два місяці
орендодавця про продовження його дії, колегія суддів не бере до
уваги, оскільки в наведеному пункті викладені обов'язки орендаря,
а не його права. Звідси висновок, що виконання орендарем свого
обов'язку, не завжди кореспондує відповідному обов'язку
орендодавця. Скаржник не навів пункт договору сторін який би
зобов'язував орендодавця продовжити дію договору за умови
повідомлення його орендарем за два місяці до спливу строку дії
договору про такий свій намір.
Посилання в касаційній скарзі на порушення судами приписів
ч.2 ст.80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів вважає
помилковими, оскільки провадження у справі №20-12/032 припинено по
спору не між тими ж сторонами (а.с.129).
Стосовно відсутності у начальника ВМIС ЧФ РФ Щербакова Л.М.
права на подачу позову та його підписання, то таке спростовується
матеріалами справи (а.с.12, 13, 15). Таким чином положення
ст.ст.240, 246 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.54, 57 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не є порушеними.
Враховуючи наведене, постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного
законодавства, а касаційна скарга не підлягає задоволенню,
оскільки грунтується на довільному та неправильному тлумаченні
положень чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СПД ОСОБА_1 від 21.11.2006 року б/н на
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.11.2006 року у справі № 20-2/070 залишити без задоволення, а
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.11.2006 року у справі № 20-2/070 -без змін.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С у д д і
С.Бакуліна Л.Рогач