ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007 Справа N 15/231
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну Приватної торговельно-промислової фірми
скаргу “НТН“
на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19.09.2006 року
у справі за позовом Приватної торговельно-промислової фірми
“НТН“
до ВАТ “Кіровоградобленерго“
Про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у червні 2006 року, приватна торговельно-промислова фірма “НТН”
звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ
“Кіровоградобленерго” 95,76 грн., як надлишково сплачених за
надані йому транспортні послуги, 49,45 грн. на відшкодування
втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції і відсотків та 1
000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
19.07.2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути
з відповідача 95,76 грн. боргу, 12,72 грн. на відшкодування
втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та 3,81 грн.
річних. У решті позову відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку,
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 19.09.2006 року апеляційна скарга відповідача залишена без
задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без
змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2006 року
порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
позивача, у якій він посилається на неправильну правову оцінку
судами обставин справи, помилковість висновків щодо порядку
застосування відповідальності за порушення відповідачем грошових
зобов’язань, стягнення моральної шкоди і просить постановлені у
справі судові рішення скасувати, постановивши нове рішення про
задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення,
виходячи з наступного.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та
апеляційним господарським судом, а це не оспорюється і
відповідачем, позивач надлишково сплатив платіжним дорученням
№ 40 від 18.04.2002 року 95,76 грн. за надані йому
автотранспортні послуги, про повернення яких позивач звернувся
до відповідача з листом від 17.12.2004 року.
Цим листом позивач просив повернути надлишково сплачену суму до
30.12.2004 року.
У цей строк відповідач борг не повернув, а тому господарський
суд першої інстанції й апеляційний господарський суд прийшли до
правильного висновку про примусове стягнення цієї суми із
застосуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних з часу
вимоги, обґрунтовано задовольнили позов частково, відмовивши у
стягненні 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди із-за
безпідставності цих вимог, і підстав для зміни чи скасування
судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова
колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись
ст. ст. 111-9 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Кіровоградської області від 19.07.2006 року
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 19.09.2006 року –без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко