ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007 Справа N 15/175/06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ходаківська І.П.
судді Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши матеріали ДП “Придніпровська залізниця”
касаційної скарги
у справі господарського суду Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області
від 02.11.2006 року
за позовом ДП “Придніпровська залізниця”
До ВАТ Запорізький металургійний комбінат
“Запоріжсталь”
Про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2006 року, ДП “Придніпровська залізниця” звернулась до
суду з позовом до ВАТ Запорізький металургійний комбінат
“Запоріжсталь” про стягнення з останнього збору за виконання
додаткової операції у виді одержання від станції дозволу (візи)
на ввезення і завантаження вантажу на суму 22671 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що між ним та ВАТ ЗМК
“Запоріжсталь” укладений договір “Про організацію перевезень
вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані
залізницею послуги” № ПР/ДН-04107/247/НЮ/20/2004/1371 від
15.04.04 з додатком № 1 і протоколом розбіжностей та Договором
№ ПР/ДН-3-05-83/215/НЮ20/2005/1674 від 01.06.2005 року,
підписаний з Доповненням № 1 узгодження вартості робіт і послуг,
які виконуються залізничним транспортом за вільними тарифами,
протоколом розбіжностей та додатковими угодами
№ ПР/ДН-3-05-2/326/НЮ від 01.07.2005 року.
Вказаний договір не передбачає таку додаткову послугу, яка
надається за вільними тарифами, як візування документів.
Згідно розділу 2 п. 9 табл. 4 Тарифного керівництва № 1
візування документів полягає в одержанні від станції дозволу
(візи) на ввезення і завантаження вантажу. Візування документів
–це додаткова послуга, пов'язана з перевезенням вантажів, яка у
відповідності з пунктом 3.1 Правил оформлення перевізних
документів є обов'язковою і провадиться станцією відправлення
без заявки і узгодження з вантажовідправником і за неї
стягується збір згідно таблиці 4 Тарифного керівництва № 1.
У травні 2005 року, лютому - березні 2006 року по станціям
Запоріжжя-Ліве і Кушугум відповідачеві згідно договору
надавалася додаткова послуга по візуванню документів. На
підставі ст. 22 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
,
Тарифного керівництва № 1 та Договору, відповідачеві було
нараховано по накопичувальних картках збір за виконання операції
у вигляді одержання від станції дозволу (візи) на ввезення і
завантаження вантажу на суму 22 671 грн.
Проте, відповідачем не виконуються умови Договору в частині
оплати за послуги по оплаті додаткової операції у вигляді
одержання від станції дозволу (візи) на ввезення і завантаження
вантажу, так як представники ВАТ ЗМК “Запоріжсталь” підписують
накопичувальні картки з застереженнями: “Не согласована услуга”,
“Оплате не подлежит. Необходимость визировки отсутствует.” Тому
позивач не може утримати ці кошти із суми попередньої оплати та
звернувся з позовом до суду.
Також, згідно п. 4 змін, що вносяться до деяких
нормативно-правових актів Міністерства транспорту України,
затвердженого наказом Мінтрансзв’язку України 12.09.05 № 540 та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.10.05
№ 1142/11422 ( z1142-05 ) (z1142-05)
Правила оформлення перевізних
документів доповнені підпунктом 1.6, де зазначено: “оформлені
відправником перевізні документи перевіряються і візуються
начальником станції або уповноваженим ним працівником станції.
Перевіркою встановлюються: наявність плану (дозволу) на
перевезення, відсутність заборон і обмежень у даному напрямку
перевезення, платоспроможності вантажовідправника, правильність
заповнення бланків перевізних документів відповідно до цих
Правил, наявність необхідних додаткових супровідних документів
та дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних,
санітарних та інших контролюючих органів). Візування
здійснюється після зазначеної перевірки і передує укладанню
договору перевезення.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.11.2006
року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що якщо
перевірка та візування перевізних документів є додатковою
експедиторською операцією залізниці, то ця операція не узгоджена
сторонами у договорі, а якщо це є послуга, пов'язана з
перевезенням вантажів, що надається за встановленим тарифом
(платою), то безпідставним є розрахунок стягуваної суми,
зроблений позивачем відповідно до розділу 2 Тарифного
керівництва № 1 “збори за додаткові операції, пов'язані з
перевезенням вантажів”.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та
неправильне застосування місцевим господарським судом норм
матеріального та процесуального права, просить рішення
господарського суду Запорізької області скасувати, постановивши
нове рішення, яким позов задовольнити.
Позивач посилається на неправильне тлумачення судом положень
Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
та Правил оформлення
перевізних документів.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти касаційної скарги
заперечує, оскільки додаткова послуга по візуванню документів в
Додаток до Договору не включена, відповідачем не замовлялась,
при наявності планування перевезень візування не потрібно,
візування накладної передбачено лише при перевезенні дрібних
відправок, обов'язок заповнення перевізних документів залізниця
має виконувати безкоштовно.
Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія вважає, що постановлене у справі судове
рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий
судовий розгляд, виходячи із наступного.
Стаття 307 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановлює,
що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а
також відповідальність суб'єктів господарювання за цими
перевезеннями визначаються транспортними кодексами,
транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення
систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть
укласти довгостроковий договір, порядок укладання яких
встановлюється відповідними транспортними кодексами,
транспортними статутами або Правилами перевезень.
Пункт 62 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457,
( 457-98-п ) (457-98-п)
який трансформується з Правилами розрахунків за
перевезення вантажів, затвердженими Наказом Міністерства
транспорту України від 21.11.2000 № 644, ( z0864-00 ) (z0864-00)
встановив,
що належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг
платежі можуть вноситись готівкою, чеками, безготівково, якщо
інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або
передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Тарифи на перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу
залізничним транспортом (за винятком приміських пасажирських
перевезень) встановлюються у порядку, що визначає Кабінет
Міністрів України.
Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні
ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в
доповненні до договору про організацію перевезень вантажів.
Тарифи на перевезення, розмір зборів і штрафів встановлені у
Збірнику Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом
України (Тарифне керівництво № 1) і застосовуються на всіх
лініях залізниць широкої й вузької колії загальної мережі
залізниць України, що включені в постійну експлуатацію для всіх
відправників і одержувачів вантажів.
Крім встановлених регульованих тарифів розділ 1 Тарифного
керівництва № 1 передбачає перелік видів перевезень, робіт і
послуг, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів і
які виконуються залізничним транспортом за вільними Тарифами на
підставі окремих договорів(таблиця № 3).
Розділ 2 Тарифного керівництва № 1 встановлює регульовані тарифи
–збори за додаткові операції, пов'язані з перевезенням вантажів,
до яких віднесено і збори за виконання експедиторських операцій,
в тому числі отримання від станції дозволу (візи) на ввезення і
завантаження вантажу (таблиця № 4).
Наказом Мінтрансзв’язку України 12.09.05 № 540, зареєстрованого
в Міністерстві юстиції України 04.10.05 № 1142/11422,
( z1142-05 ) (z1142-05)
Правила оформлення перевізних документів доповнені
підпунктом 1.6, де зазначено: “оформлені відправником перевізні
документи перевіряються і візуються начальником станції або
уповноваженим ним працівником станції. Перевіркою
встановлюються: наявність плану (дозволу) на перевезення,
відсутність заборон і обмежень у даному напрямку перевезення,
платоспроможності вантажовідправника, правильність заповнення
бланків перевізних документів відповідно до цих Правил,
наявність необхідних додаткових супровідних документів та
дозволів на відправлення вантажу (митних, карантинних,
санітарних та інших контролюючих органів). Візування
здійснюється після зазначеної перевірки і передує укладанню
договору перевезення. Порядок візування накладних установлюється
начальником станції.
Пункт 3.1 Правил оформленні перевізних документів встановлює, що
візування накладної здійснюється у разі надання дозволу на
навантаження як на місцях загального, так і незагального
користування, таким чином візування є обов'язковою додатковою
операцією, пов'язаною з перевезенням, яка передує укладанню
договору перевезення.
Судом першої інстанції встановлено, що 01.06.2005 між сторонами
укладено Договір № ПР/ДН-3-05-83/251/НЮ (20/2005/1674) про
організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за
перевезення та надані залізницею послуги(з протоколами
розбіжностей та протоколами погодження розбіжностей).
За вказаним Договором залізниця зобов'язалась приймати до
перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під
навантаження вагони згідно із затвердженими планами і заявками
вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з
перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в Тарифному
керівництві № 1 та доповненні № 1 до цього Договору. Тарифним
керівництвом № 1 передбачений перелік додаткових операцій, що
може надавати залізниця за регульованими тарифами (розділ 2),
пов'язаних з перевезенням вантажів.
Доповненням № 1 до Договору сторони узгодили вартість робіт і
послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними
тарифами. Однак, вказаним доповненням не передбачено надання
залізницею та отримання ВАТ “Запоріжсталь” такої додаткової
операції, як візування документів.
Однак, судом не встановлено, чи відноситься візування накладної
до послуг, які надаються залізницею за вільними тарифами та чи
повинна була бути включена ця послуга в Доповнення № 1
узгодження вартості робіт і послуг, які виконуються залізничним
транспортом за вільними тарифами до Договору про організацію
перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та
надані залізницею послуги (том 1 а.с.13).
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що якщо
перевірка та візування перевізних документів є додатковою
експедиторською операцією залізниці, то ця операція не узгоджена
сторонами у договорі, а якщо це є послуга, пов'язана з
перевезенням вантажів, що надається за встановленим тарифом
(платою), то безпідставним є розрахунок стягуваної суми,
зроблений позивачем відповідно до розділу 2 Тарифного
керівництва № 1 “збори за додаткові операції, пов'язані з
перевезенням вантажів”, що свідчить про те, що судом першої
інстанції не встановлені фактичні відносини, які існували між
сторонами по організації перевезень вантажів.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що спір був
розглянутий судом без дослідження в повному обсязі обставин
справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи
в їх сукупності та призвело до прийняття неправильного рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні господарського суду першої інстанції, судове рішення
підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до
господарського суду.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги
викладене, вжити передбачені законом заходи для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 02.11.2006
року скасувати, а справу № 15/175/06 направити на новий судовий
розгляд до господарського суду Запорізької області у іншому
складі.
Головуючий І. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г. Савенко