ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007 Справа N 12/76/6
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну ВАТ по газопостачанню та газифікації
скаргу “Чернігівгаз”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 21.11.2006 року
у справі за позовом ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
до ВАТ по газопостачанню та газифікації
“Чернігівгаз”
третя особа Управління Державного казначейства у
Чернігівській області
Про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у лютому 2005 року, ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ
по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” 1 463 602 грн.
заборгованості за природний газ, поставлений відповідачу
відповідно до умов договору № 06/01-743-00000002 від 28.12.2001
року, 1 866 441,64 грн. на відшкодування втрат від знецінення
коштів внаслідок інфляції, 102 684,96 грн. відсотків, 102 452,15
грн. штрафу, 2 33 648, 84 грн. пені, а всього 3 768 829,74 грн.
Під час розгляду справи позивач зменшив розмір своїх вимог і на
відшкодування втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції
просив стягнути з відповідача 347 175,04 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
18.04.2006 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути
з відповідача 1 463 602 грн. боргу, 61 610,98 грн. річних, 208
305,02 грн. на відшкодування втрат від знецінення коштів
внаслідок інфляції та 1 818 грн. судових витрат. У решті позову
відмовлено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку,
постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.11.2006 року апеляційна скарга відповідача залишена без
задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції –без
змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.01.2007 року
порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
відповідача, у якій він посилається на неправильну правову
оцінку судами обставин справи, безпідставність висновків щодо
його вини у наявності боргу і просить постановлені у справі
судові рішення у частині стягнення боргу з урахуванням індексу
інфляції і процентів річних скасувати, постановивши нове рішення
про відмову у позові щодо цих вимог.
Заявою від 23.01.2007 року відповідач уточнив доводи скарги і
просив передати справу на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, судова колегія не вбачає підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено під час розгляду спору судом першої інстанції та
при перегляді справи в апеляційному порядку, на умовах договору
№ 06/01-743-00000002 від 28.12.2001 року відповідачу передано 34
321 525 тис.м3 природного газу, загальною вартістю 5 755 719,74
грн., за який останній розрахувався частково і залишок боргу на
час розгляду спору судом склав 1 463 602,15 грн., що
відповідачем не оспорювалось як під час розгляду спору судом так
і в касаційній скарзі, а тому підстав для зміни чи скасування
судових рішень у частині стягнення боргу судова колегія не
вбачає.
Згідно ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник не звільняється
від відповідальності за неможливість виконання ним грошового
зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму
боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом.
Постановляючи про стягнення боргу з частковим урахуванням
індексу інфляції та трьох процентів річних, господарський суд
правильно виходив зі ступені вини відповідача, і врахувавши
обставини, на які відповідач посилається і в касаційній скарзі,
обґрунтовано зменшив ці суми і підстав для скасування судових
рішень в цій частині, за наведених відповідачем доводів, немає.
Що ж до посилань відповідача на сплив строку позовної давності
по частковій заборгованості за січень 2002 року, то вони не
ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки, під час розгляду
справи заяви щодо цього відповідач не робив, а окрім того,
порядок та умови розрахунків за спірним договором (п. 6) не
дають підстав вважати, що щомісячні розрахунки є остаточними.
При такому положенні, коли обставини справи встановлені з
достатньою для прийняття рішення повнотою, правова оцінка
доводів сторін і матеріалів справи є правильною, Вищий
господарський суд України, керуючись ст. ст. 111-9 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Чернігівської області від 18.04.2006 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
21.11.2006 року –без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді Є.М.Борденюк
В.М. Харченко