Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Самсіна І.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області (далі – ДПІ) справу за її позовом до Відкритого акціонерного товариства "Новокаховський хлібозавод" (далі – ВАТ "Новокаховський хлібозавод"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв НТС" про визнання недійсним правочину та стягнення коштів,

У червні 2007 року ДПІ звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним укладений між відповідачами договір поставки по реалізації продуктів харчування від 15 липня 2005 року № 56/06.

Господарський суд Херсонської області постановою від 9 серпня 2007 року позов задовольнив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 квітня 2009 року скасував постанову суду першої інстанції та закрив провадження у справі в частині визнання недійсним договору поставки від 15 липня 2005 року. Суд прийняв нову постанову, якою відмовив ДПІ в задоволенні позову в частині стягнення з ВАТ "Новокаховський хлібозавод" на користь держави отриманих за правочином коштів у загальній сумі 2430424 грн 97 коп. та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаїв НТС" на користь ВАТ "Новокаховський хлібозавод" суми грошових коштів, отриманих на виконання правочину.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 листопада 2009 року відмовив у задоволенні заяви ДПІ про поновлення строку на касаційне оскарження, а касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2009 року залишив без розгляду.

У скарзі до Верховного Суду України ДПІ посилаючись на порушення норм процесуального права, просить переглянути за винятковими обставинами і скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з таких підстав.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Частиною 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) передбачено, що касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 зазначеного Кодексу – з дня складення постанови в повному обсязі.

Суд касаційної інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановив, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції була постановлена у присутності представників сторін, тому дійшов висновку, що їх було належним чином повідомлено про її винесення. При цьому суд касаційної інстанції не взяв до уваги, що позивач міг визначити підстави такого оскарження тільки після ознайомлення з повним текстом ухвали. Сам по собі факт участі позивача в судовому засідання суду апеляційної інстанції не може свідчити про неповажність причин пропуску ним строку на касаційне оскарження, за умови, що в порушення вимог частини 2 статті 167 КАС апеляційним судом копія ухвали йому не видавалася, оскільки не була складена в повному обсязі.

29 квітня 2009 року Одеський апеляційний адміністративний суд оголосив лише вступну та резолютивну частини рішення, а з повним текстом ухвали позивач мав змогу ознайомитися тільки після її одержання (вхідний № 9844/10 від 24 липня 2009 року). Залишивши зазначену обставину поза увагою, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку. Цей висновок є помилковим, оскільки не ґрунтується на вищезгаданих нормах процесуального права.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на касаційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, суд має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на касаційне оскарження.

За таких обставин ухвала Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 року не ґрунтується на вимогах процесуального закону, є незаконною і підлягає скасуванню, а справа – направленню до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

Скаргу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2009 року скасувати, справу направити до цього суду для вирішення питання про прийняття касаційної скарги.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правова позиція

Суд касаційної інстанції, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на касаційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, має виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав заявник за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на касаційне оскарження.

Не давши оцінки тій обставині, що у судовому засіданні суд апеляційної інстанції оголосив вступну та резолютивну частини рішення, а з повним текстом ухвали, сторона мала змогу ознайомитися тільки після її одержання, касаційний суд помилково визнав неможливим поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.