ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 р.
№ 11/135 ( rs108836 ) (rs108836)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.I. -головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко
Л.В.,
за участю представників: позивача -Бреуса В.М.,
відповідача -Сущенко О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "СВТ" на рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 1 червня 2006
року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 4 вересня 2006 року у справі за позовом ТзОВ "Ароматика"
до ТзОВ Виробничо-комерційна фірма "СВТ" про стягнення
заборгованості у сумі 22820, 22 грн.,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року позивач звернувся до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення
17 220,88 грн. заборгованості з урахуванням встановленого індексу
інфляції, 1 228, 97 грн. річних, 4 370, 37 грн. пені за
несвоєчасну оплату.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 1
червня 2006 року (суддя Мельниченко I.Ф.) позов задоволений.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 17 220,88 грн.
заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції,
1228,97 грн. річних, 4 370, 37 грн. пені, судові витрати.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 4 вересня 2006 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою
відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "СВТ" просить їх
скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм
матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали
справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Згідно ст.525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правильно встановлено судами, 15 липня 2004 року між
сторонами у справі був укладений договір №219, за умовами якого
позивач поставив відповідачеві товар на суму 56503,22 грн., що
підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.
Згідно п.4.2 укладеного договору оплата за отриманий товар
здійснюється з відстрочкою 40 календарних днів.
У визначений договором термін, відповідач свої зобов'язання
щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, на підставі
чого позивачем нараховано відповідачеві 2053, 84 грн. інфляційних
та три проценти річних в сумі 477,93 грн.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 1 січня 2005
року між сторонами у справі був укладений ще один договір
№АР-0000085, на підставі якого позивач передав відповідачеві товар
на суму 27132, 29 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Згідно п.4.2 укладеного договору відповідач зобов'язаний був
здійснити розрахунки за товар на протязі 45 календарних днів з
моменту його поставки.
Враховуючи, що у встановлений даним договором термін
відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати
товару не виконав, оплативши товар тільки частково, позивач
нарахував відповідачеві заборгованість в сумі 13035, 51 грн.,
2131, 53 грн. інфляційних та 751, 04 грн. річних.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних
для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси
другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських
санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст.549 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
неустойкою є грошова сума
або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі
порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що
обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового
зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як правильно встановлено судами при розгляді справи, пунктом
5.1 та пунктом 6.3 укладених сторонами договорів передбачається
нарахування пені за порушення термінів оплати товару в розмірі
подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення оплати
товарів за кожен день прострочення.
Враховуючи, що відповідач оплату за отриманий ним товар не
здійснив, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд,
правильно стягнув з відповідача пеню в розмірі 4370, 37 грн.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник
не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним
грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір
процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону
і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 1
червня 2006 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 4 вересня 2006 року залишити без змін, а
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
Виробничо-комерційна фірма "СВТ" - без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко