ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007 Справа N 9/187 ( rs314445 ) (rs314445)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ходаківська І.П.
судді Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши Державного підприємства “Донецька
матеріали касаційної залізниця” в особі Краснолиманської
скарги дирекції залізничних перевезень
у справі господарського суду Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області від
31.10.2006 року
за позовом Державного підприємства “Донецька
залізниця” в особі Краснолиманської
дирекції залізничних перевезень
До ТОВ “Центральна збагачувальна фабрика
“Узлівська”
Про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Донецька залізниця” у червні 2006 року
звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом
про стягнення з відповідача 2761,02 грн. плати за користування
вагонами інших держав у січні 2006 року, в тому числі ПДВ,
мотивуючи позовні вимоги нормами статті 119 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, Правилами користування вагонами та
контейнерами, а також умовами укладеного між сторонами Договору
про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за
перевезення та надані залізницею послуги.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.10.2006 у
справі в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі
на тій підставі, що частиною 4 статті 119 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлено, що вантажовласники та порти
відшкодовують залізницям України плату за користування вагонами
інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до
повернення їх після виконання вантажних операцій, а відповідно
на суми відшкодування не нараховується ПДВ. Вантажовідправники,
вантажоодержувачі та порти не є користувачами іноземних вагонів,
одержаних ними від українських залізниць для виконання вантажних
операцій, а також позивач не представив суду належних доказів
стягнення з його рахунку за авізо суми за користування
відповідачем іноземними вагонами за спірний період.
Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, Державне
підприємство “Донецька залізниця” звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на рішення
Господарського суду Донецької області, просить рішення скасувати
та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному
обсязі.
Обгрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначає про порушення
господарським судом норм матеріального права, а саме
незабезпечення під час розгляду справи всебічного, повного та
об'єктивного дослідження наявних у справі доказів, неправильного
застосування норм Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
, Правил
користування вагонами і контейнерами, які регулюють порядок
відшкодування вантажовласниками залізниці плати за користування
іновагонами.
Відповідач направив заперечення на касаційну скаргу, в яких
просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване
судове рішення без змін у зв'язку з відповідністю нормам чинного
законодавства та матеріалам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх в
судовому засіданні представників позивача та відповідача,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи,
предметом спору є плата за користування вагонами власності інших
держав СНД та Балтії, які прибули з вантажем на адресу
відповідача.
Стаття 306 Господарського кодексу ( 436-15 ) (436-15)
встановила, що
загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови
перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом
( 436-15 ) (436-15)
і виданими відповідно до нього транспортними
кодексами, транспортними статутами та іншими
нормативно-правовими актами.
Частина 5 статті 307 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
встановила, що умови перевезення вантажів окремими видами
транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за
цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами,
транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановила, що
за користування вагонами і контейнерами залізниці
вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під“їздних
колій, портами, організаціями, установами, громадянами
–суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок
визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та
звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі
затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини
залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на
станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання
їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від
вантажоодержувача, власника під“їздної колії, порту,
підприємства.
Щодо користування іновагонами стаття 119 Статуту залізниць
України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановила, що вантажовласники, порти
відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших
держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення
їх після виконання вантажних операцій в порядку, визначеному
“Укрзалізницею” відповідно до міжнародних договорів України з
цих питань.
Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені у
відповідності із пунктом 5 Статуту залізниць ( 457-98-п ) (457-98-п)
наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113
( z0165-99 ) (z0165-99)
, зареєстровані в Міністерстві юстиції України,
визначають порядок і умови користування вагонами і контейнерами
парку залізниць України, парку залізниць інших держав, а також
які належать підприємствам або орендовані ними.
Щодо плати за користування вагонами, які є власністю інших
держав, то в пункті 14 Правил ( z0165-99 ) (z0165-99)
також встановлено, що
ця плата відшкодовується залізниці вантажовласниками за
ставками, затвердженими Радою залізничного транспорту держав
–учасниць СНД та іншими міжнародними угодами. Час користування
вагонами, за який відшкодовується плата, визначається для
кожного вагона за відомостями плати за користування вагонами та
актами про затримку вагонів.
23.09.2002 між державним підприємством “Донецька залізниця” в
особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень та ТОВ
“Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” був укладений
Договір про подачу та забирання вагонів на залізничну під“їздну
колію, яка належить залізниці при станції Трудова Донецької
залізниці № 1/19, згідно якого позивач зобов'язався здійснювати
подачу, розстановку по фронтам навантаження, вивантаження та
забирання вагонів з під“їздної колії.
29.11.2005 між сторонами був укладений договір про організацію
перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та
надані залізницею послуги № 26005, відповідно до якого позивач
взяв на себе зобов'язання надавати відповідачу послуги,
пов'язані з перевезенням вантажів.
Судом першої інстанції встановлено, що у січні 2006 року
державним підприємством “Донецька залізниця” на під“їздні колії
відповідача при станції Трудова подавалися вагони для
вивантаження, однак, у зв'язку із зайнятістю фронтів
вивантаження у вантажоодержувача _ ТОВ “Центральна збагачувальна
фабрика “Узлівська” накопичилось 259 вагонів з вантажем. Через
неможливість приймання відповідачем 47 вагонів з вантажем
позивачем на станції призначення Трудова було видано накази про
затримку вагонів та складено акти загальної форми. Позивач час
затримки та користування вагонами включив до Відомості плати за
користування вагонами № 010224 від 11.01.2006 та нарахував плату
в сумі 7655,09 грн.
Відповідач підписав Відомість користування вагонами частково із
застереженням: частково визнав 5354,24грн., а стосовно стягнення
суми за користування іновагонами 2300,85грн. та ПДВ 20%,тобто
2761,02 грн. зробив застереження щодо невизнання її на підставі
тарифного керівництва.
За умови підписання відомості користування вагонами із
застереженнями позивач звернувся про стягнення цієї плати у
претензійно-позовному порядку.
Як правильно зазначив суд в мотивувальній частині рішення,
позивач просить суд не відшкодувати йому плату за користування
іновагонами, а стягнути саме цю плату з ПДВ, що не передбачено
чинним законодавством.
Однак, судом першої інстанції зроблено хибний висновок про те,
що вантажовідправники, вантажоодержувачі та порти не є
користувачами іноземних вагонів, одержаних ними від українських
залізниць для виконання вантажних операцій. Цей висновок
суперечить пункту 1, 2 та 14 Правил користування вагонами і
контейнерами ( z0165-99 ) (z0165-99)
.
Крім того, судом не прийнято доводи позивача щодо розрахунків
залізниці та “Укрзалізниці” за користування іновагонами за
авізо, однак, встановлений Укрзалізницею у відповідності із
пунктом 119 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
порядок
розрахунків за користування іновагонами не досліджено, а також
не дана оцінка поясненням та документам позивача (т.2 а.с.
60-65).
На підставі викладеного колегія вважає, що спір був розглянутий
судом без дослідження в повному обсязі обставин справи.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому
рішенні господарського суду першої інстанції, судове рішення
підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до
господарського суду.
Під час розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги
викладене, вжити передбачені заходи для всебічного, повного і
об'єктивного встановлення обставин справи і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства “Донецька залізниця” в
особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 312.10.2006
року скасувати та справу направити на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.
Головуючий Ходаківська І.П.
Судді Данилова Т.Б.
Савенко Г.В.