ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.01.2007 Справа N 6/169-06-4619
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників
сторін котрі Петрова Н.В. дов. від 10.05.2006 року
позивача Левіт В.С. дов.від.18.09.2006 року
відповідача
розглянувши у відкритому Дочірнього підприємства “ГПК Україна”
судовому засіданні компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг
касаційну скаргу ГмбХ”
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду
від 26.09.2006 року
у справі № 6/169-06-4619
господарського суду Одеської області
за позовом Дочірнього підприємства “ГПК Україна”
компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг
ГмбХ”
До Приватного підприємства “Морська
агенція “Блек Сі Навігатор”
Про стягнення 11933,07грн.
Дочірнє підприємство “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург Порт
Консалтінг ГмбХ” звернулося до господарського суду Одеської
області з позовом про стягнення з Приватного підприємства
„Морська агенція „Блек Сі Навігатор” заборгованості за договором
про надання послуг на контейнерному терміналі Одеського
морського торгівельного порту № 108-К від 06.01.2005 року у сумі
11933,07 грн.
Доповідач Гоголь Т.Г.
Господарський суд Одеської області рішенням від 12.07.2006 року
(суддя Демешин О.А.) у задоволенні позову Дочірнього
підприємства „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт Консалтінг
ГмбХ” (ФРН) відмовив у повному обсязі. Рішення вмотивовано тим,
що в контейнерах, які зберігались позивачем знаходились як
імпортні транзитні вантажі (Росія-Україна-Румунія-В'єтнам) так і
експортні транзитні вантажі (Україна-Румунія-В'єтнам), у зв’язку
з чим Дочірнє підприємство „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург
Порт Консалтінг ГмбХ” (ФРН) безпідставно виставив відповідачу
рахунки з обчисленням заборгованості за зберігання контейнерів з
експортними вантажами по Таблиці № 2 Додатку № 1 до договору
№ 108-К від 06.01.2005 року, оскільки такий розрахунок слід було
здійснювати керуючись Таблицею № 3 вказаного Додатку, якою
встановлені тарифи за зберігання контейнерів з експортними та
імпортними транзитними вантажами.
Одеський апеляційний господарський суд постановою від 26.09.2006
року (судді Воронюк О.Л., Єрмолов Г.А., Лашин В.В.) рішення
господарського суду Одеської області від 12.07.2006 року залишив
без змін з тих самих підстав.
Дочірнє підприємства “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург Порт
Консалтінг ГмбХ” звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати рішення
господарського суду Одеської області від 12.07.2006 року та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
26.09.2006 року у даній справі, прийняти нове рішення, яким
позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що господарські
суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми
матеріального права, саме статті 610, 625, 642 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 193,198,218,229
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, не в повному обсязі
врахували обставини, що мають істотне начення для справи та
визнали встановленими обставини, що доведені не були.
Скаржник посилається на те, що не був доведений сам факт
знаходження у контейнерах транзитного вантажу, не підтверджено
митним органом, лише зазначається відповідачем у відповідних
дорученнях на відвантаження вантажу.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників
сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх
встановлення в рішенні господарського суду Одеської області та
постанові Одеського апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
06.01.2005 року між Дочірнім підприємством “ГПК Україна”
компанії “ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ”, оператором
контейнерного терміналу Державного підприємства “Одеський
морський торгівельний порт” (Оператор) та Приватним
підприємством “Морська агенція “Блек Сі Навігатор” (Експедитор)
укладений договір № 108-К про надання послуг на контейнерному
терміналі Одеського морського торгівельного порту.
За умовами укладеного договору оператор зобов’язувався надавати
експедитору послуги зі зберігання контейнерів та інші послуги на
контейнерному терміналі Одеського морського торгівельного порту,
а експедитор зобов’язувався своєчасно оплачувати відповідні
послуги.
Згідно з пунктом 3 Договору № 108-К, за надані послуги, в тому
числі послуги із зберігання контейнерів, сторони застосовують
при розрахунках ставки та тарифи, які вказані у таблицях Додатку
№ 1 від 06.01.2005 року. В зазначених таблицях встановлена
вартість зберігання контейнерів в залежності від походження
вантажу (експортний, імпортний, експортний та імпортний
транзитний вантаж або за умови відсутності вантажу).
Пунктом 2.2 підпункту 2.2.3 вищезазначеного Договору, сторони
передбачили, що у випадку транзиту вантажу відповідач повинен
надати копію вантажної митної декларації або іншій документ,
підтверджуючий транзит.
Дочірнє підприємство „ГПК Україна” компанії „ГПК Гамбург Порт
Консалтінг ГмбХ” (ФРН) пославшись на те, що ним були надані
відповідачу послуги зі зберігання контейнерів з експортним
вантажем №№ HJCU 7846082, SLSU 9002854, HJCU 1212964 і
звернулося з позовом про стягнення заборгованості з приватного
підприємства „Морська агенція „Блек Сі Навігатор” за договором
№ 108-К від 06.01.2005 року у сумі 11933,07 грн. Позивач
зазначив, що виставлені рахунки в на сплату за вказані послуги
на загальну суму 12486,04грн. відповідач оплатив частково в сумі
552,97 грн.
В ході розгляду справи господарськими судами встановлено, що в
контейнерах №№ HJCU 1212964, HJCU 7846082 зберігався транзитний
вантаж, про що свідчать Доручення на завантаження транзитного
вантажу, вантажна митна декларація, акти за № 11 від 16.06.2005
року та за № 03 від 05.05.2005 року.
В контейнері № SLSU 9002854, також зберігався транзитний вантаж
про що свідчать Доручення № 14 та 14-2 від 23.11.2005 року на
завантаження транзитного вантажу, а також експортний вантаж про
що свідчить Доручення № 14-1 від 23.11.2005 року на завантаження
експортного вантажу.
Таким чином господарськими судами попередніх інстанцій
встановлено, що в контейнерах, які зберігались позивачем
знаходились як імпортні транзитні вантажі
(Росія-Україна-Румунія-В’єтнам) так і експортні транзитні
вантажі (Україна-Румунія-В’єтнам).
Зважаючи на викладене Вищий господарський суд України
погоджується з висновком господарських судів попередніх
інстанцій, що позивач безпідставно виставляв відповідачу рахунки
з обчисленням заборгованості за зберігання контейнерів з
експортними вантажами по Таблиці № 2 Додатку № 1 до договору
№ 108-К від 06.01.2005 року, оскільки такий розрахунок слід було
здійснювати керуючись Таблицею № 3 вказаного Додатку, якою
встановлені тарифи за зберігання контейнерів з експортними та
імпортними транзитними вантажами.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання повинні виконуватись належним чином
згідно до умов договору, одностороння відмова від виконання
зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором чи законом.
За своєю правовою природою укладений договір є договором про
надання послуг. Згідно з вимогами статей 901, 903 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за договором про надання послуг одна
сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони
(замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити
виконавцеві в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені
договором.
Оскільки в ході розгляду справи господарськими судами попередніх
інстанцій встановлений факт оплати відповідачем послуг за
встановленими сторонами тарифами (за зберігання контейнерів з
транзитними вантажами) судами правомірно відмовлено в
задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за
договором про надання послуг на контейнерному терміналі
Одеського морського торгівельного порту № 108-К від 06.01.2005
року у сумі 11933,07 грн., яка розрахована виходячи з вартості
зберігання контейнерів з експортними вантажами.
Відповідно до частини 2 статті 111 7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
до юрисдикції
касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та
встановлення обставин, що були встановлені господарськими судами
при попередньому розгляді справи.
Наведене спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі
Дочірнього підприємства “ГПК Україна” компанії “ГПК Гамбург Порт
Консалтінг ГмбХ”.
Таким чином, фактичні обставини справи встановлені
господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і
об'єктивного дослідження поданих доказів, зароблені висновки
відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична
оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права, у зв’язку з чим доводи касаційної скарги
визнаються не переконливими.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1
частини 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 12.07.2006 року
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
26.09.2006 року у справі № 6/169-06-4619 залишити без змін, а
касаційну скаргу Дочірнього підприємства “ГПК Україна” компанії
“ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ” - без задоволення.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич