ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 р.
№ 4/1456-24/196 (4/2181-21/319)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Кочерової Н.О.,
суддів:
Рибака В.В., Черкащенка М.М.,
за участю представників сторін:
від позивача -
не з'явилися;
від відповідача -
ПП ОСОБА_1.; ОСОБА_2. (дов. від 23.01.07);
розглянувши матеріали касаційної скарги
ПП ОСОБА_1.
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2006р.
у справі
№4/2181-21/319 господарського суду Львівської області
за позовом
ВАТ "Львівський домобудівний комбінат"
до
ПП ОСОБА_1.
про
розірвання договору та стягнення 45 714,77 грн.
та за зустрічним позовом
ПП ОСОБА_1.
до
ВАТ "Львівський домобудівний комбінат"
про
визнання права власності
В С Т А Н О В И В :
ВАТ "Львівський домобудівний комбінат № 2" м.Львів звернувся
з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1. м.Львів про розірвання договору та стягнення 45714,77
грн., в т.ч. 17093,7 грн. пені, 5363,38 грн. річних, 23257,69 грн.
збитків від інфляції та відповідні витрати по держмиту,
інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу.
СПД -ФО ОСОБА_1. м.Львів звернувся до ВАТ "Львівський
домобудівний комбінат № 2" м.Львів з зустрічним позовом про
визнання за ним права власності на квартиру № АДРЕСА_1 у м.Львові
на підставі договору НОМЕР_1 "Про пайову участь у будівництві
житла" (а.с.27, т.1).
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.05
у справі № 4/2181-21/319 первісний позов задоволено.
Розірвано договір НОМЕР_1 "Про пайову участь у будівництві
житла", стягнуто з СПД -ФО ОСОБА_1. на користь позивача 23257,69
грн. збитків від інфляції, 5363,38 грн. річних, 371,21 грн.
державного мита та 80,79 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
В стягненні пені в розмірі 17093,7 грн. відмовлено.
Зустрічний позов залишено без розгляду.
Рішення господарського суду Львівської області по первинному
позову грунтується на підтвердженні матеріалами справи факту
невиконання СПД -ФО ОСОБА_1. договірного зобов'язання щодо
перерахування в обумовлені строки грошових коштів, як пайових
внесків на будівництво житла; безпідставністю заявлених вимог щодо
стягнення 17093,7 грн. пені.
По зустрічному -ненадання СПД -ФО ОСОБА_1. (позивач) доказів
щодо проведення ним альтернативної форми внесення пайових внесків
за згодою ВАТ "Львівський домобудівний комбінат № 2" м.Львів,
шляхом передачі матеріальних цінностей (матеріалів), відповідно з
умовами договору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16.05.06 зазначене судове рішення по зустрічному позову скасовано
з направленням його на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
В іншій частині рішення залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі СПД -ФО ОСОБА_1. просить
скасувати рішення та постанову цих судів в частині первинного
позову ВАТ "Львівський домобудівний комбінат № 2" м.Львів про
розірвання договору НОМЕР_1 "Про пайову участь у будівництві
житла", прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові.
Ця вимога скаржника грунтується на твердженні про неповне
дослідження судами обставин справи, що стосується можливості
застосування альтернативної форми сплати пайових внесків, шляхом
передачі майна, відповідно до умов договору; посиланні на
порушення судами процесуального закону, зокрема ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи,
вислухавши пояснення приватного підприємця та його представника
в судовому засіданні, перевіривши правильність застосування ними
норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про
наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи підтверджується наступне.
Між ВАТ "Львівський домобудівний комбінат № 2" м.Львів
(забудовник) та СПД -ФО ОСОБА_1. (пайовик) був укладений договір
НОМЕР_1 "На пайову участь у будівництві житла".
Відповідно з додатком № 1 до цього договору сторони погодили
Графік фінансування будівництва (а.с.10 т.1).
Відповідальність за несвоєчасне фінансування будівництва
визначена сторонами в п.п. 6.2 -6.4 п.6 договору, що передбачала
можливість для Забудовника одностороннє розірвання договору з
попередженням про це пайовика (а.с.8-9 т.1).
Крім грошової форми внесення паїв на будівництво житла
сторони в договорі передбачили альтернативну форму внесення паю
шляхом передачі Забудовникові матеріалів, майна, виконання робіт,
надання послуг при наявності взаємної згоди сторін (п.п. 4.5 п.4
договору).
Наявність письмової форми основного договору, зумовлювало
такі зміни до договору вносити в письмовій формі (ст. 208 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
).
В матеріалах справи відсутні докази того, що сторони в
письмовій формі погодили можливість застосування альтернативної
форми внесення паїв на будівництво житла.
Але недодержання письмової форми правочину, яка встановлена
законом, не має наслідку його недійсності, крім випадків,
встановлених законом (ст. 218 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).< /o:p>
При усній формі правочину він вважається укладеним, якщо
поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних
правових наслідків (ст. 405 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
В матеріалах справи наявні докази відносно того, що
представниками Забудовника по відповідних довіреностях в період з
10.11.03 по грудень 2004р. (тобто в період визначеного договором
фінансування будівництва) згідно накладних Пайовика було передано
матеріальних цінностей на загальну суму 118815 грн. 90 коп., що
перевищує його дольовий внесок по договору (а.с. 41-54, т.1).
В накладних Пайовика на передачу матеріальних цінностей як на
підставу цього вказувався договір без визначення його дати та
номера.
В зв'язку з цим Забудовник (позивач) заперечує відпуск
Пайовиком (відповідачем) цих матеріальних цінностей в рахунок
пайових внесків на виконання договірних зобов'язань в
альтернативній формі. З даним твердженням погодились і
господарські суди попередніх судових інстанцій.
Але при цьому судами не були спростовані твердження Пайовика
(Замовника) стосовно того, що таким чином ним були виконані
договірні зобов'язання з прийняттям цього Забудовником.
Додаткові докази від сторін з приводу цього судами не
витребовувались (ст.38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
При наявності двостороннього волевиявлення сторін щодо
приймання-передачі зазначених матеріальних цінностей, судами не
було встановлено фактичну угоду, за якою вони передавались;
наявності між сторонами інших угод та їх умов, оплату Забудовником
отриманих від Пайовика матеріальних цінностей (реальне
волевиявлення).
Вищевикладене має важливе значення для справи, але було
залишено поза увагою господарських судів першої та апеляційної
інстанцій.
Оскільки вимоги позивача грунтуються на невиконанні
відповідачем встановлених договором періодів фінансування (з
10.09.03 по 01.05.04) та фінансуванні житлового будівництва в
цілому до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
(абз.2 п.4 Прикінцевих та перехідних положень).
Відповідно з ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на
всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були
встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає
передачі на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський
суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Львівської області від 23.12.05
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.05.06 у справі № 4/2181-21/319 в частині первісного позову
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
В іншій частині постанову Львівського апеляційного
господарського суду залишити без зміни.
Головуючий, суддя Н.Кочерова
Судді В.Рибак
М.Черкащенко