Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

розглянула

У судовому засіданні взяли участь представники

Ухвалою від 25.12.06 Вищого господарського суду України касаційна скарга Товариства від 23.11.06 була прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 25.01.07.

Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

На день розгляду справи у судовому засіданні 25.01.07 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судове засідання 25.01.07 представники Підприємства не з'явилися.

Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від Підприємства повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 25.01.07 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі представника Товариства.

Відводів складу колегії суддів не заявлено.

За згодою представника Товариства, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1

ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 25.01.07 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 04.08.06 господарського суду Луганської області (суддя Зюбанова Н.М.) у задоволенні позовних вимог Підприємству відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у Товариства на момент винесення рішення відсутнє право вимоги від Підприємства стягнення суми недораховної суми електроенергії у зв‘язку з відсутністю такого обов‘язку у Підприємства, оскільки спірний борг ним перераховано повністю. При цьому, місцевий суд прийшов до висновку про недоведеність Підприємством помилкового перерахування Товариству 1 609,00 грн. спірного боргу та зарахування вказаної суми Товариством за іншим призначенням.

Постановою від 24.10.06 Луганського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Баннової Т.М., суддів –Бойченка К.І., Семендяєвої І.В.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено.

Рішення від 04.08.06 господарського суду Луганської області скасовано.

Позовні вимоги Підприємства задоволено.

Визнано відсутність у Товариства права на вимогу від Підприємства суми у розмірі 1 608,48 грн., нарахованої на підставі акту від 26.09.05 № 500104 про порушення споживачем Правил користування електричною енергією.

Товариство зобов‘язано повернути Підприємству грошові кошти у сумі 1 609,00 грн., сплачені платіжним дорученням від 01.06.06 № 77.

З Підприємства на користь Державного бюджету України стягнуто

153,00 грн. державного мита.

З Товариства на користь Підприємства стягнуто державне мито за подання позову та апеляційної скарги у сумі 280,50 грн., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 118,00 грн.

При винесенні постанови апеляційний суд прийшов до висновку, що акт про порушення Правил користування електричною енергією не може бути належним доказом порушень збоку Підприємства, оскільки підписаний не уповноваженою особою та не містить даних щодо того, які саме пломби були пошкоджені та який характер пошкоджень.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову від 24.10.06 Луганського апеляційного господарського суду скасувати, а рішення від 04.08.06 господарського суду Луганської області залишити в силі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 20, 173, 174 Господарського кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними у зв‘язку з чим просить оскаржену постанову залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника Товариства, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Підприємство та Товариство знаходяться у договірних відносинах згідно договору від 01.10.05 № А271 б про постачання електроенергії (далі Договір).

На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими інстанціями встановлено, що у вересні 2005 року Товариством було проведено перевірку Правил користування електричною енергією (z0417-96) (далі Правила) з боку Підприємства на об‘єкті база відпочинку "Родничок", за результатами якої встановлено порушення Підприємством п.п. 4.9, 4.10, 4.11 Правил про що складено акт

№ 500104 від 26.09.05 (далі Акт), в якому зазначено про пошкодження (порушення) пломб Держстандарту та електропостачальної організації.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на підставі Акту та п.п. 7.30, 7.32 Правил Товариством за Методикою обчислення обсягу електричної енергії було визначено недораховану внаслідок порушення споживачем Правил (z0417-96) електроенергію на суму 1608,478 грн., на яку Товариством було оформлено та надіслано Підприємству рахунок від 24.04.06 № 3209.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в Акті зазначено відомості стосовно лічильника: тип лічильника –МС 331Н 141-А, заводський номер 48875957, дата державної повірки А-04, показання лічильника на момент перевірки –026266,3, проте не визначено які пломби пошкоджені та характер таких пошкоджень.

Вирішуючи спір судові інстанції встановили, що відомості стосовно лічильника відповідають даним акту-повідомлення від 29.09.05 № СР-00012 (далі Акт-повідомлення) про направлення на експертизу лічильника електроенергії у споживача (Підприємства), за змістом якого представниками енергопостачальника висловлено сумнів у правильній роботі встановленого за адресою м.Алмазна на базі відпочинку "Родничок" вказаного лічильника у зв'язку з фальсифікацією пломби Держстандарту та електропостачальної організації № 7851005 на клемної кришки лічильника № 3575307 на кожуху.

Водночас, згідно акту від 16.12.05 № 1823 проведення експертизи лічильника електроенергії (далі Акт № 1823) судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що пломба з клемної кришки № 7851005 не пошкоджена; пломба лічильника № 3 з відбитком "А кв.05 р" не належить Держстандарту, сфальсифікована; пломба енергопостачальної організації № 3 з кожуху

№ 3575307 пошкоджена.

На підставі висновку за Актом № 1823 попередніми судовими інстанціями встановлено, що лічильник № 48875957 визнано не придатним для подальшої експлуатації, а зниження показів лічильника здійснювалось шляхом втручання в рахунковий механізм.

Водночас, під час перегляду справи апеляційним судом встановлено, що з боку Підприємства Акт підписано неуповноваженою особою.

На підставі матеріалів справи апеляційний суд встановив, що зазначені висновки за Актом № 1823 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки акт у цієї частині не підписаний державним повірником Стахановської філії державного підприємства "Луганськстандартметрологія" А.І.Бондарь, що входить до складу комісії, оскільки даною особою підтверджено лише факт непроведення експертної повірки.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що Акт та Акт-повідомлення відомості стосовно пломби з відбитком "А кв.05 р" не містять.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що у відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підставою виникнення господарських зобов'язань у відповідності до ст. 174 Господарського кодексу України є, зокрема, господарський договір.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються визначеними цією статтею шляхами, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення. Отже право на судовий захист пов'язано із самою протиправністю дій.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до п. 7.30 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.96 № 28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за № 417/1442 (z0417-96) (далі Правила) /діючих на момент винесення Акту/, у випадках виявлення у споживача порушень, спричинених діями споживача, які призводять або можуть призвести до зниження показів споживання електричної енергії, постачальник електричної енергії здійснює перерахунок за користування електричною енергією за період від дня останнього контрольного зняття представником постачальника електричної енергії показів розрахункового засобу обліку чи фактично проведеної і підтвердженої актом технічної перевірки роботи схеми комерційного обліку, що мала передувати виявленню порушень, але цей період має не перебільшувати шести місяців.

За змістом п. 7.31 Правил (z0417-96) при виявлені порушень на місці оформляється двосторонній акт порушень за встановленою формою.

З урахуванням наведеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції, що вказані акти не можуть бути доказами порушень Підприємством Правил, а отже підстав для здійснення перерахунку за користування Підприємством електричною енергією на підставі цих актів не вбачається.

Перерахування Підприємством 1609,00 грн. за платіжним дорученням від 01.06.06 № 77 викладених обставин не спростовує, оскільки Підприємство при зверненні з позовом реалізувало своє право на захист прав та законних інтересів.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи Товариства, викладені в касаційній скарзі є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовими інстанціями не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевим судом при винесенні рішення по справі було помилково застосовано чинне законодавство, в той час як судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення її без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Серговської філії від 23.11.06 залишити без задоволення.

Постанову від 24.10.06 Луганського апеляційного господарського суду у справі № 1/244 господарського суду Луганської області залишити без змін.