ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2007 Справа N 22/211
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши
касаційну скаргу ТОВ “Агросервіс”
на постанову від 16.10.06 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
та на рішення від 26.05.06
у справі № 22/211
господарського уду Полтавської області
за позовом ТОВ “Агросервіс”
До 1. ДВС у Диканському районі
2.ФГ “Хлібний дар”
3.ЗАТ “Приватбанк”
4.Кривича М.В.
третя особа ДП “Центр державного земельного кадастру
при Державному комітеті України по
земельних ресурсах”
Про визнання публічних торгів та акта про проведення
публічних торгів недійсними
за участю представників сторін
від позивача: Гузеєв О.М., дов.
від відповідача 1: у засідання не прибули
від відповідача 2: Ряхіна Ю.М. –голова, Гейштор О.К., дов.
від відповідача 3: Гейштор О.К., дов.
від відповідача 4: у засідання не прибули
від третьої особи: Северин Л.Ф., дов.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Агросервіс” звернулось до господарського суду Полтавської
області з позовом до ВДВС Диканського РУЮ за участю в якості
третьої особи на стороні відповідача ДП “Центр державного
земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних
ресурсах” про визнання недійсними публічних торгів та акту
проведення публічних торгів від 28.02.05 на підставі ст. 20 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
та ст.ст. 386, 393 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням від 13.09.05 господарського суду Полтавської області
позов задоволено повністю, визнано недійсними акти про
проведення публічних торгів від 23.03.05 (будівлі свинарника),
від 23.03.05 (будівлі омшаника), від 26.04.05 (будинок
пасічника), які знаходяться за адресою: с.м. т. Диканька, вул.
Залісна, 3. Суд визнав прилюдні торги не відповідними
встановленому порядку їх проведення, заниження ціни майна, яке
продано на оспорених позивачем торгах, чим порушено право
позивача щодо справедливої ціни продажу належного йому майна.
Постановою від 14.11.05 Київський міжобласний апеляційний
господарський суд рішення суду першої інстанції скасував та
провадження у справі припинив. Постанова мотивована тим, що суд
першої інстанції не забезпечив участь усіх учасників спору в
судовому процесі та розглянув справу, яка непідвідомча
господарським судам за наявності інтересів фізичної особи у
розглянутому спорі – громадянина Кривича Миколи Васильовича.
Крім того, в мотивувальній частині постанови зазначено про
залучення до участі у справі в якості відповідачів ФГ “Хлібний
дар”, Кривича М.В., ЗАТ КБ “Приватбанк”.
Постановою від 22.02.06 Вищий господарський суд України скасував
рішення і постанову у справі та передав справу на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Постанова касаційної інстанції мотивована тим, що при розгляді
справи не надано правової оцінки обставинам, які є предметом
спору і мають суттєве значення для його вирішення, а саме:
додержання відповідачами вимог Тимчасового положення про порядок
проведення прилюдні торгів з реалізації арештованого нерухомого
майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від
27.10.99 № 68/5 ( z0745-99 ) (z0745-99)
(далі –Тимчасове положення
( z0745-99 ) (z0745-99)
); обставини продажу арештованого майна за ціною
узгодженою з боржником, як це передбачено п. 3.11 Тимчасового
положення, ( z0745-99 ) (z0745-99)
обмеження ціни при повторних торгах
відповідно до п. 4.8 Тимчасового положення, ( z0745-99 ) (z0745-99)
а також
обмеження боржника здійснити захист власних інтересів у порядку,
визначеному п. 4.13 Тимчасового положення ( z0745-99 ) (z0745-99)
.
При новому розгляді справи суд першої інстанції замінив
відповідача ВДВС Диканського РУЮ у Полтавській області як
неналежного на ДВС у Диканському районі.
Рішенням від 26.05.06 господарський суд Полтавської області
(суддя Іваницький О.Т.) припинив провадження у справі щодо:
відділу Державної виконавчої служби Диканського районного
управління юстиції; Кривича М.В.; ЗАТ КБ “Приватбанк”, а в
позові відмовив повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що
враховуючи абз. 1 ч. 2 ст. 216, ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 328 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ФГ “Хлібний дар” та громадянин Кривич М.В.
набули майно шляхом купівлі будівель на прилюдних торгах і є
добросовісними набувачами. Оскільки майно повернути не
вбачається за можливе з огляду на ч. 2 ст. 388 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, суд першої інстанції дійшов висновку, що торги не
можуть бути визнані недійсними.
При цьому місцевий господарський суд зважив на те, що Кривичем
М.В. будинок пасічника та омшаник придбано як фізичною особою.
Це майно належить останньому на праві приватної власності і до
статутного капіталу фермерського господарства “Лан”, головою
якого є Кривич М.В., не передавалося. Кривич М.В. у
встановленому законом порядку не набув статусу приватного
підприємця. Тому суд першої інстанції, враховуючи ст. 4 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
дійшов висновку, що
використання Кривичем М.В. вказаного майна у господарській
діяльності не заборонено законом.
Крім того, місцевий господарський суд відхилив доводи позивача
стосовно нанесення йому шкоди шляхом продажу частини цілісного
майнового комплексу на прилюдних торгах, а не всього майнового
комплексу з огляду на ч. 1 ст. 4 Закону України “Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, оскільки спірне
майно не має ознак цілісного майнового комплексу. Отже, вимога
позивача щодо відшкодування збитків завданих продажем
свинарника, омшаника та будинку пасічника, які позивач вважав
цілісним майновим комплексом, визнана судом першої інстанції
безпідставною.
Також місцевим господарським судом не виявлено порушень під час
проведення прилюдних торгів, оскільки вимоги п.п. 3.11, 4.13, 6
Тимчасового положення було дотримано. Водночас, позивачем
всупереч ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не подано
належних доказів порушення його прав під час проведення
прилюдних торгів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що незгода
позивача з законністю проведення прилюдних торгів та складення
акту про їх проведення є наслідком недобросовісного виконання
позивачем своїх обов'язків та реалізації прав.
Постановою від 16.10.06 Київський міжобласний апеляційний
господарський суд (колегія суддів у складі: Агрикова О.В.
–головуючого, Зеленіна Н.І., Рудченко С.Г.) рішення суду першої
інстанції змінив в частині сплати держмита позивачем, якому
повернено з Держбюджету України 63,75 грн.
Ухвалою 30.11.06 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій
заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та
прийняття нового рішення.
Касатор доводить, що суди першої та апеляційної інстанцій не
встановили обставин правонаступництва виконавчої служби –ДВС у
Диканському районі, обізнаності позивача про повідомлення
боржника-позивача про місце і час проведення прилюдних торгів та
розбіжностей між стартовою ціною, ціною покупки і ціною,
зазначеною у свідоцтві про право власності на спірні об'єкти.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Суди першої та апеляційної інстанції при новому розгляді справи
виходила з того, що не було виявлено порушень під час проведення
прилюдних торгів; вимоги п.п. 3.11, 4.13, 6 Тимчасового
положення ( z0745-99 ) (z0745-99)
було дотримано; а позивачем не надано
належних доказів порушення його прав під час проведення
прилюдних торгів.
Відповідно до п. 3.11 Тимчасового положення ( z0745-99 ) (z0745-99)
спеціалізована організація письмово повідомляє державного
виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення
прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.
Судами першої та апеляційної інстанцій визначено, що ДП “Центр
державного земельного кадастру при Державному комітеті України
по земельних ресурсах” повідомив позивача листами простої
кореспонденції, які направлялися на всі чотири відомі ВДВС
Диканського РУЮ адреси позивача. Проте доказів надіслання
повідомлення стягувачу і боржнику про проведення повторних
прилюдних торгів, стартову ціну, як це вимагає Тимчасове
положення, ( z0745-99 ) (z0745-99)
судами не встановлено, і висновок в цій
частині не можна визнати переконливими і відповідними вказівкам
касаційної інстанції та законодавству, що регулює проведення
прилюдних торгів.
У постанові касаційної інстанції від 22.02.06 відмічалося, що
апеляційна інстанція обґрунтовано скасувала рішення суду першої
інстанції від 13.09.05, оскільки покупці, прав і інтересів яких
стосується рішення у справі, підлягали залученню до участі у
справі для встановлення усіх суттєвих обставин у справі, як це
передбачено ст. 43, п. 3 ч. 3 ст. 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
та надання їм права захисту щодо спірних прилюдних торгів. В
решті висновки суду першої інстанції у постанові касаційної
інстанції не спростовувалися.
Постанову ж суду апеляційної інстанції скасовано через
відсутність встановлення обставин, на які посилався позивач у
справі: порушення при проведенні прилюдних торгів п.п. 3.11, 4.8
Тимчасового положення ( z0745-99 ) (z0745-99)
про порядок проведення
прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та
безпідставного знецінення об'єктів продажу внаслідок
розукрупнення свинарника з кормокухнею як майнового комплексу за
їх виробничим призначенням.
Суди першої і апеляційної інстанцій правильно визначили, що
підставою проведення прилюдних торгів було виконавче провадження
– реалізація нерухомого майна, на яке звернено стягнення,
відповідно до ст. 591 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 66 Закону
України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, Тимчасового
положення ( z0745-99 ) (z0745-99)
.
Позивач визначив предметом позову незаконність проведених
прилюдних торгів виконавчою службою та просив визнати прилюдні
торги, що відбулися 28.02.05 та складені за їх результатами акти
недійсними, а вимоги щодо повернення проданого на торгах майна
та визнання недійсними договорів купівлі-продажу цього майна
позивачем не заявлялись.
Відповідно до ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд зобов'язаний встановити і обговорити усі
обставини у справі, зокрема щодо проведення прилюдних торгів, на
яких здійснено продаж майна боржника (позивача у справі), та
визначити належного відповідача та осіб, яких стосуються спірні
відносини, а саме: орган виконавчої служби, який здійснює
виконавче провадження шляхом реалізації майна боржника;
спеціалізовану організацію, яка за договором з виконавчою
службою провела прилюдні торги; а також учасників торгів, прав
яких може стосуватися рішення суду в разі задоволення позову про
визнання торгів недійсними.
Суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли до уваги, що
згідно з п.п. 3.1, 3.2 Тимчасового положення ( z0745-99 ) (z0745-99)
Відділ
державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою
організацією договір, яким доручає реалізацію майна
спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані
послуги з реалізації арештованого майна. Спеціалізована
організація проводить прилюдні торги за заявкою державного
виконавця, в якій зазначається мінімальна початкова ціна майна,
що виставляється на торги.
Виходячи з норм законодавства, відповідачами у справі відповідно
до вимог ст.ст. 1, 21, 23-25, 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
може
бути визначено осіб, що організували і провели прилюдні торги, а
учасники торгів можуть бути третіми особами без самостійних
вимог.
Суди першої і апеляційної інстанцій, порушуючи вимоги
процесуального законодавства здійснили розгляд справи з
помилковим визначенням відповідачів і третіх осіб у справі, а
також припинили провадження у справі щодо осіб, які помилково
визначені в якості відповідачів, що є порушенням ст. 80 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
До того ж, припиняючи провадження у справі щодо ВДВС Диканського
РУЮ у Полтавській області, суд першої інстанції не врахував
обставини здійснення ним заміни цього відповідача як неналежного
на ДВС у Диканському районі. Що стосується ФГ “Хлібний дар”,
Кривича М.В., ЗАТ КБ “Приватбанк”, то суд першої інстанції
зазначив цих осіб відповідачами у справі за відсутності ухвали
про залучення їх в якості відповідачів, передбаченої ч. 4 ст. 24
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. З матеріалів справи вбачається, що
представники вказаних осіб ухвалою від 10.10.05 Київського
міжобласного апеляційного господарського суду викликались в
судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Про
залучення цих осіб в якості відповідачів йдеться лише в
мотивувальній частині постанови Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 14.11.05, яка скасована
касаційною інстанцією.
Помилковим також слід визнати посилання судових інстанцій на
п. 2 ст. 388 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, оскільки цією нормою
визначено права добросовісного набувача майна, яке набуто за
рішенням суду, але таких підстав матеріалами справи не
підтверджено.
Щодо визначення відсутності у Кривича М.В. статусу суб'єкта
підприємницької діяльності суд першої інстанції не навів жодного
доказу, який свідчить про відсутність такого статусу та доводить
придбання Кривичем М.В. спірних об'єктів нерухомості у приватну
або спільну сумісну власність виключно для особистого споживання
(користування) без наміру здійснення підприємницької діяльності
згідно з положеннями ст.ст. 50-52, 368 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, встановивши обставини відсутності у відповідача -
фізичної особи права на здійснення підприємницької діяльності,
суд згідно з вимогами ст.ст. 1, 21,80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
зобов'язаний припинити провадження у справі, а не відмовляти у
позові, як це визначили суди першої і апеляційної інстанцій в
рішенні та постанові.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що
прийняті у справі рішення і постанова підлягають скасуванню
внаслідок порушення судами вимог процесуального законодавства
при розгляді справи, а справу слід передати повторно на новий
розгляд до суду першої інстанції для встановлення підвідомчості
справи господарським судам, належних відповідачів у справі,
законності проведення прилюдних торгів 28.02.05 на підставі
належних доказів та прийняття рішення у справі у відповідності з
вимогами процесуального і матеріального права.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 16.10.06 та рішення господарського суду Полтавської
області від 26.05.06 у справі № 22/211 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький