ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2007 Справа N 16/79-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий Невдашенко Л.П.
Судді Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому Комунального госпрозрахункового
судовому засіданні житлово-експлуатаційного підприємства
касаційну скаргу “Молодіжне”
на постанову від 18.09.2006 року Київського
міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі № 16/79-06 господарського суду
Полтавської області
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Градосфера”
До Комунального госпрозрахункового
житлово-експлуатаційного підприємства
“Молодіжне”
Про спонукання до виконання обов’язків по договору про участь
в утриманні будинків та при будинкової території
за участю представників сторін:
позивача не з’явились,
відповідача Холявська Т.Ю., Різун Г.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.06.2006
року у справі № 16/79-06 (суддя: Плеханова Л.Б.) у задоволенні
позову відмовлено повністю.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 18.09.2006 року (судді: Фаловська І.М., Агрикова О.В.,
Мамонтова О.М.) зазначене рішення господарського суду скасовано
та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено:
зобов’язано відповідача виконувати умови договору № 261 про
участь в утриманні будинків та при будинкових територій,
укладений сторонами від 30.09.2005 року шляхом надання послуг
позивачу по очищенню від сміття, бруду, листя та снігу даху
прибудованого приміщення будинку за адресою: м. Кременчук,
просп. 50 років Жовтня, № 39 протягом усього терміну дії
договору та не рідше одного разу на місяць.
Не погоджуючись з даною постановою апеляційного господарського
суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою в якій просить постанову у даній справі
скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції
залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник
посилається на те, що апеляційним господарським судом не повно
з’ясовані обставини справи, неправильно застосовані норми
матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування господарськими судами норм матеріального та
процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.1976 року № 11 із змінами,
внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 року № 4, від
25.12.1992 року № 13 ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і
змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення
повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх
доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це
обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також
посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права,
на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних
правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам
не відповідають зважаючи на наступне.
Як встановив місцевий господарський суд, 30.05.2005 року сторони
уклали договір № 261 про участь в утриманні будинків та при
будинкової території, предметом якого є надання відповідачем
послуг позивачу з утримання будинків і споруд та при будинкових
територій (прибирання внутрішньо-будинкових приміщень та при
будинкової території, санітарно-технічне обслуговування,
обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, утримання ліфтів,
освітлення місць загального користування, поточний ремонт, крім
вивезення побутових відходів), відповідно до переліку об’єктів,
викладеного у додатку до договору. Одним із об’єктів, відповідно
до цього переліку є будинок № 39 по проспекту 50 років.10.в
м. Кременчук.
Позивач звернувся з позовом про спонукання відповідача вчинити
дії за зазначеним договором шляхом прибирання даху прибудованого
приміщення.
Господарський суд першої інстанції відмовив у задоволенні
позовних вимог, оскільки прибудоване приміщення є власністю
позивача, який і несе відповідальність за його технічний стан, в
той час як відповідач зобов’язаний здійснювати утримання лише
будинку та прибудинкової території.
Разом з тим, місцевий господарський суд безпідставно застосував
Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду”
( 2482-12 ) (2482-12)
, оскільки цей Закон ( 2482-12 ) (2482-12)
визначає правові
основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності,
його подальшого використання і утримання. Водночас, спір у
справі стосується виконання зобов’язання щодо прибирання даху
прибудованого до багатоповерхового будинку приміщення, яке
належить на праві приватної власності позивачу.
Зважаючи на те, що договором визначено обов’язок відповідача
приймати участь в утриманні будинків та прибудинкових територій,
господарським судам також належало визначити правовий статус
спірних об’єктів та розмежувати такі категорії як будинок,
прибудинкова територія та прибудоване приміщення.
Зокрема, відповідно до Державного класифікатору будівель та
споруд ДК 018-2000, затвердженого Держкомітетом по
стандартизації, метрології та сертифікації № 507 від 17.08.2000
року, будівлі –це споруди, що складаються з несучих та
огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних)
конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення,
призначені для проживання або перебування людей, розміщення
устатковання, тварин, рослин, а також предметів. До будівель
відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани,
торговельні будівлі, промислові будівлі тощо.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 28.10.2004 року
“Про затвердження Національного стандарту № 2 “Оцінка нерухомого
майна” ( 1442-2004-п ) (1442-2004-п)
передбачено, що прибудоване приміщення
–приміщення, що прибудовані до основної будівлі та мають з нею
хоча б одну спільну стіну.
До прибудинкової території відноситься територія навколо
багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи
користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування
багатоквартирного будинку (Закон України № 2866-ІІІ від
29.11.2001 року “Про об’єднання співвласників багатоквартирного
будинку” ( 2866-14 ) (2866-14)
).
Водночас, апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний
перегляд, прийшов до помилкового висновку про застосування
рішення Кременчуцького міськвиконкому № 452 від 30.05.2005 року
та додатку до нього, яким визначено мінімальний перелік послуг
по утриманню будинків та прибудинкової території.
Так, господарський суд апеляційної інстанції не звернув уваги,
що зазначеним рішенням № 452 від 30.05.2005 року затверджено
тарифи на послуги та мінімальний перелік послуг по утриманню
будинків та прибудинкових територій для населення міста
Кременчук.
Окрім того, договором № 261 від 30.09.2005 р., укладеним
сторонами передбачено, що невід’ємними частинами договору є
додатки до нього, а саме рішення виконкому Кременчуцької міської
ради від 10.06.2005 року № 523.
Апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що
Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових
територій, затвердженими наказом Держкомітету з питань
житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року визначена
періодичність профілактичного обслуговування елементів жилих
будинків, відповідно до якої обслуговування покрівлі
здійснюється раз у 3-6 місяців. Конкретна періодичність
встановлюється у межах цього інтервалу виходячи із технічного
стану будинку та місцевих умов. Всупереч цьому положенню,
апеляційний господарський суд зобов’язав відповідача очищати дах
прибудованого приміщення не рідше одного разу на місяць, при
цьому мотиви з яких суд установив такі строки прибирання даху
прибудованого приміщення не наведені.
Вищенаведене свідчить, що господарські суди порушили норми
матеріального права, а також всупереч вимогам ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не забезпечили всебічний, повний і об’єктивний
розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх
Враховуючи викладене, прийняті у даній справі рішення та
постанова не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а
тому останні підлягають скасуванню, а справа передачі до
місцевого господарського суду на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 07.06.2006
року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 18.09.2006 року у справі № 16/79-06
скасувати, справу направити до місцевого господарського суду на
новий розгляд.
Головуючий, суддя Л. Невдашенко
С у д д і М. Михайлюк
Н. Дунаєвська