16/367пн Про звільнення незаконно займаних нежитлових приміщень, що є власністю держави - Текст документа

                ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     24 січня 2007 р.

     № 16/367пн

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     Божок В.С. - головуючого,

     Костенко Т. Ф.,

     Коробенко Г.П.

     розглянувши

     касаційну скаргу

     РВ ФДМУ по Луганській області

     на  постанову

     від 02.11.2006р. Луганського апеляційного господарського суду
     у справі

     господарського суду Луганської області

     за позовом

     РВ ФДМУ по Луганській області

     до 3-тя особа

     СПД ОСОБА_1. ДП "Альтернатива -ВС"

     про

     звільнення приміщення та стягнення 410, 96 грн.,

     в судовому засіданні взяли участь представники:

     позивача: не з'явились,

     відповідача:

     ВСТАНОВИВ:

     Рішенням від 11.08.06 господарського суду Луганської  області
позов  задоволено  частково.  Зобов'язано  ПП  ОСОБА_1.  звільнити
незаконно займані нежитлові приміщення, що є власністю держави,  а
саме:  окремо  розташованої  одноповерхової   будівлі   колишнього
караульного приміщення НОМЕР_1 площею 296, 4-2 та  підвалу  площею
147,6 м-2, які знаходяться  на  балансі  ДП  "Альтернатива-ВС"  та
знаходяться за адресою: м.Алчевськ, Луганська обл., АДРЕСА_1.

     Стягнуто з ПП ОСОБА_1. на користь Державного бюджету  України
85 грн. держмита та 118 грн. витрат на IТЗ судового процесу.

     В  частині  стягнення  41,  96  грн.   неустойки   в   позові
відмовлено.

     Постановою   від   02.11.06   р.   Луганського   апеляційного
господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

     Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції в  частині
відмови в позові  про  стягнення  неустойки,  РВ  ФДМ  України  по
Луганській  області  звернулось  до  Вищого  господарського   суду
України з касаційною скаргою і просить  скасувати  судові  акти  з
огляду на порушення  господарськими  судами  ст.  785  ЦК  України
( 435-15 ) (435-15)
        .

     Колегія суддів, приймаючи до уваги межі  перегляду  справи  в
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на   підставі   фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та  процесуального
права  при  винесенні   оскарженого   судового   акту,   знаходить
необхідним задовольнити касаційну скаргу частково.

     Господарськими  судами  встановлено,  що   між   Регіональним
відділенням Фонду державного майна України по  Луганській  області
(надалі  орендодавець)та  приватним  підприємцем  ОСОБА_1  (надалі
орендар)  11.04.2005  укладено  договір  оренди  державного  майна
№НОМЕР_2  (далі  Договір),  згідно  якого   орендодавець   передав
орендарю в строкове платне користування  нежитлове  приміщення,  а
саме  -окремо   розташовану   одноповерхову   будівлю   колишнього
караульного приміщення НОМЕР_1 площею 296,4 м-2 та  підвал  площею
147,6 м-2, які перебувають на балансі ДП "Альтернатива -ВС" (третя
особа) та знаходяться за адресою: м.Алчевськ,  Луганська  область,
АДРЕСА_1. Акт прийому-передачі приміщення від 11.04.2005.

     Відповідно до п.11.1 Договору, термін його дії встановлено  з
11.04.2005 до 11.03.2006.

     Пунктом 3.1 договору встановлено, що  орендна  плата  складає
76,37 грн. в місяць станом на 11.04.2005. Згідно  з  п.3.1.2   70%
від суми місячної орендної плати - 53, 46 грн.  перераховується  в
державний бюджет України, а 30% - балансоутримувачу (третій особі)
не пізніше 8 числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата за
кожен наступний місяць визначається  шляхом  коригування  орендної
плати на індекс інфляції за наступний місяць.

     Відповідно до п.5.6 договору, орендар зобов'язаний  повернути
позивачу його майно по закінченню строку дії договору оренди.

     Листом № 1-5/210 від 17.03.2006 позивач повідомив відповідача
про закінчення строку дії  договору  оренди  і  запропонував  йому
повернути орендоване майно балансоутримувачу.

     Враховуючи, що відповідачем не було надано доказів  виконання
п.5.6 Договору, та з  огляду  на  приписи  ст.27  ЗУ  "Про  оренду
державного  та  комунального  майна"   від  10.04.92  №   2269-ХII 
( 2269-12 ) (2269-12)
          суди  дійшли  обгрунтованого   висновку   в   частині
задоволення вимог про звільнення спірних приміщень.

     Відмовляючи  в  задоволенні  позову   в   частині   стягнення
неустойки, суди виходили з того, що стаття 785 Цивільного  кодексу
України  ( 435-15 ) (435-15)
          передбачає  право  наймодавця  вимагати   від
наймача сплати неустойки у вигляді подвійної плати за користування
річчю за час прострочення строку повернення майна, однак,  порядок
застосування неустойки встановлений ст. ст.  546,  547  Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        .

     Згідно ст.546 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
         неустойка
віднесена до виду забезпечення зобов'язання.

     За приписами  ст.547  ЦК  України  ( 435-15 ) (435-15)
          правочин  щодо
забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі і
оскільки позивачем  не  надано  доказів  письмового  узгодження  з
відповідачем застосування такого виду  забезпечення  зобов'язання,
як  сплата  неустойки,  то  і  позовні  вимоги   в   цій   частині
безпідставні.

     Проте з таким висновком погодитись не можна.

     Відповідно до ст.611 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        , у разі  порушення
зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором  або
законом, зокрема, і у вигляді сплати неустойки.

     Судами не  було  взято  до  уваги,  що  за  умовами  спірного
Договору, за невиконання або неналежне  виконання  цього  Договору
сторони зобов'язались нести відповідальність,  передбачену  чинним
законодавством.

     Статтею 785 ЦК України  ( 435-15 ) (435-15)
          встановлено,  що  у  разі
припинення договору найму наймач  зобов'язаний  негайно  повернути
річ  наймодавцеві,  а  якщо  наймач  не  виконує  обов'язку   щодо
повернення речі,  то  у  наймодавця  виникає  право  вимагати  від
наймача неустойки у розмірі подвійної плати за користування  річчю
за час прострочення.

     Тобто, відповідальність  наймача  за  несвоєчасне  повернення
речі наймодавцю передбачено Законом, а тому у сторін  Договору  не
було потреби в  письмовому  узгодженні  такого  виду  забезпечення
зобов'язання.

     З огляду на викладене вище, колегія суддів  вважає,  що  суди
невірно витлумачили норми матеріального права, а  відтак  прийняли
помилкове рішення та не  перевірили  обставини  справи  в  частині
нарахування неустойки, у  зв'язку  з  чим  судові  рішення  в  цій
частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий  розгляд
до господарського суду Луганської області.

     На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  111-5,  111-7,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський
суд

     ПОСТАНОВИВ:

     Касаційну скаргу задовольнити частково.

     Рішення від 11.08.06 господарського суду  Луганської  області
та постанову від 02.11.06 Луганського апеляційного  господарського
суду у справі № 16/367 пн в частині відмови в позові скасувати,  в
решті судові рішення залишити без змін.

     Направити справу на  новий  розгляд  до  господарського  суду
Луганської області.

     Головуючий  В.Божок

     Судді:  Т.Костенко

     Г.Коробенко