ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2007 Справа N 16/319/05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П. ,
суддів: Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у ВАТ “Суднобудівний завод “Лиман”
відкритому судовому ВАТ “Енергопостачальна компанія
засіданні касаційні “Миколаївобленерно” в особі філії
скарги м. Миколаєва
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 24.10.2006 року
у справі № 16/319/05
господарського суду Миколаївської області
за позовом ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Миколаївобленерго” в особі філії
м. Миколаєва
до ВАТ “Суднобудівний завод “Лиман”
Про стягнення 53905 грн. 81 коп.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача Крижанівська І.М.,
відповідача Крупін В.М., Таратін О.В., Кузильова С.М.
В С Т А Н О В И В:
26.01.2006 р. господарським судом Миколаївської області прийнято
рішення у справі № 16/319/05 (суддя: Фролов В.Д.), яким
відмовлено ВАТ “ЕК “Миколаївобленерго” в особі філії
м. Миколаєва у задоволенні позову до ВАТ “Суднобудівний завод
“Лиман” про стягнення 53905,81 грн.
24.10.2006 р. постановою Одеського апеляційного господарського
суду (судді: Разюк Г.П. , Колоколов С.І., Петров М.С.) вказане
рішення суду частково скасовано і стягнуто з відповідача 24231
грн. 21 коп.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного
господарського суду сторони звернулись з касаційними скаргами до
Вищого господарського суду України у яких просять постанову
скасувати, посилаючись на неправильне застосування апеляційним
судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційних скарг та
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Як встановили попередні судові інстанції та вбачається з
матеріалів справи, 02.06.2003 р. сторони уклали договір про
постачання електричної енергії і технічне забезпечення
електропостачання споживача № 44/5386 (34/69), згідно умов якого
ВАТ ЕК “Миколаївобленерго” зобов'язалось постачати
електроенергію за умовами та в обсягах, вказаних в договорі, а
споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надану електричну
енергію, а також здійснювати інші платежі за розрахунковий
період /а.с.9-11/.
Строк дії договору /п. 10.9/ сторонами встановлено до 31.12.2003
р. та він вважається щорічно продовженим, якщо жодна із сторін
до закінчення строку його дії не заявить про відмову від нього
або перегляд його умов. Оскільки ні одна із сторін не заявила
про відмову від договору або перегляд його умов, то він є чинним
по теперішній час.
Пунктом 3.2 цього договору передбачено, що споживач
зобов'язується здійснювати оплату за використану електроенергію,
за перетікання реактивної енергії, а також вносити всі інші
платежі за розрахунковий період відповідно до встановлених
засобів обліку електроенергії, згідно з умовами цього договору
та відповідно до Додатків № 2, 2а, 2б, 3, 4, 5, 10.
Відповідно до п. 3.3 договору, споживач зобов’язаний знімати та
представляти за установленою формою до електропостачальної
організації показання розрахункових електролічильників (Додатки
№ 2, 2а, 2б, 3, 5) згідно з календарним графіком.
Також споживач зобов'язувався здійснювати оплату за послуги з
компенсації реактивної електричної енергії згідно з додатком № 5
/п. 3.5 Договору/.
Додатком до договору № 5 „Порядок розрахунків за перетікання
реактивної електроенергії” від 02.06.2003 р. /а.с.13/ сторони
узгодили, що споживач зобов'язаний письмовим повідомленням
забезпечувати передачу показань розрахункових електролічильників
реактивної електроенергії за розрахунковий період згідно з
графіком додатку № 4 до Договору /п. 9 Додатку № 5/, а також, як
вбачається з умов цього додатку, точкою обліку реактивної
електроенергії є лічильник № 0016191.
Згідно рапорту Товариства про кількість спожитої реактивної
електроенергії у квітні 2005 р. /а.с.24/ та протоколу заміни
лічильника /а.с.25/ відповідачем в квітні спожито реактивної
електроенергії на суму 51 791,32 грн., про що 29.04.2005 р. ВАТ
“ЕК „Миколаївобленерго” виставило рахунок № 44/5386/4/1.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в позові, місцевий
господарський суд в основу свого рішення поклав висновки
інженерно-технічної експертизи, згідно якої генерація реактивної
електричної енергії (перетікання реактивної електроенергії з
мережі користувача в мережу електропостачальника) без споживання
активної та реактивної електроенергії при непрацюючому
резервному фідері не можлива. Зростання показників лічильника
генерації реактивної електричної енергії в непрацюючому фідері
не може підтверджувати факт генерації електроенергії
користувачем в електромережі електропостачальника при умові, що
показання лічильників активної та реактивної енергії, які
знаходяться в тому ж непрацюючому фідері, залишаються
незмінними.
Одеський апеляційний господарський суду не погодився з такою
позицією суду першої інстанції, скасував рішення суду і
зазначив, що відповідно до ст.ст. 32, 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на
підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку
встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського
спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і
речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями
представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому
процесі. Докази повинні відповідати правилам належності та
допустимості. Висновок судового експерта є належним та
допустимим лише в разі коли експерт в порядку, встановленому
Законом України „Про судову експертизу” ( 4038-12 ) (4038-12)
, був
попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385
КК України.
Ні ухвала господарського суду про призначення експертизи, ні
висновок експерту Фокіна О.С., як то вимагає п. 4.12 Інструкції
про призначення та проведення судових експертиз та
Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та
призначення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства
юстиції України N 53/5 від 08.10.98, що зареєстрований
03.11.1998 р. за № 705/3145, ( z0705-98 ) (z0705-98)
не містять відомостей
про попередження експерта про кримінальну відповідальність за
надання свідомо неправдивого висновку. Крім того, фах експерта
інженер-радіотехнік, а не електрик чи енергетик, що дає підстави
для сумніву в його досвідченості у галузі електропостачання.
Частиною 3 ст. 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що у
випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового
експерта господарський суд може призначити додаткову судову
експертизу.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.03.06
р. була призначена повторна судова інженерно-технічна експертиза
у зв'язку з відсутністю у висновках первісної експертизи ясного
та повного обґрунтування відповіді на поставлені питання.
Згідно поставлених на вирішення повторної судової
інженерно-технічної експертизи, що містяться у висновку № 009-06
від 15.08.2006 р., на підставі проведених досліджень судовим
експертом встановлено:
–перетікання реактивної електроенергії з мережі
електропостачальної організації в електричну мережу споживача
через ТП без фіксації споживання активної та реактивної енергії
на резервному фідері № 237-Б технічно можливе;
– ріст показників лічильника обліку генерації реактивної
електричної енергії в непрацюючому фідері може підтверджувати
факт генерації електроенергії споживачем в електричні мережі
електропередавальної організації за умови, що показники
лічильників активної і реактивної електроенергії, які
знаходяться в тому ж непрацюючому фідері залишилися незмінними,
так як всі ланцюги напруги приладів обліку на цьому резервному
фідері постійно знаходяться під робочою напругою;
–позовні вимоги обґрунтовані з технічної точки зору та
відповідач зобов'язаний сплатити позивачу не 51791,32 грн., а
21779,41 грн.
Частиною 2 ст. 42 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, якщо під
час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що
мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких
судовому експерту не були поставлені питання, висновку він
викладає свої міркування і щодо цих обставин.
Статтею 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що зобов'язання
має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та
вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
Враховуючи те, що на вирішення судової експертизи було
поставлене питання щодо розміру оплати за фактично спожитий
об'єм реактивної енергії встановлений експертним шляхом,
апеляційний господарський суд прийняв як доказ висновок експерта
та частково відмовив у позові на суму 21 779,41 грн.
Однак, погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки,
вирішуючи питання наявності чи відсутності факту порушення нашим
підприємством договірних зобов'язань, апеляційним судом не
застосовано до спірних правовідносин норми ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, Закону України „Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, „Правил користування
електричною енергією” ( z0417-96 ) (z0417-96)
, (затв. Постановою
Національної комісії з питань регулювання електроенергетики
України № 28 від 31.07.1996 р.; далі – Правила ( z0417-96 ) (z0417-96)
),
„Методики обчислення плати за перетікання реактивної
електроенергії між електропередавальною організацією та її
споживачами” ( z0093-02 ) (z0093-02)
, (затв. Наказом Міністерства палива та
енергетики України 17.01.2002 р. № 19; далі – Методика
( z0093-02 ) (z0093-02)
), якими врегульовано порядок розрахунків в області
електроенергетики.
Так, ст. 14 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах,
встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
передбачає, що споживання енергії можливе лише на підставі
договору з енергопостачальником, при цьому споживач несе
відповідальність за порушення умов договору з
енергопостачальником та правил користування електричною
електроенергією.
Згідно з пунктами 5, 6.33 Правил ( z0417-96 ) (z0417-96)
договір про
постачання електричної енергії є основним документом, який
регулює відносини між постачальником електричної енергії і
споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та
обов'язків сторін; розрахунки за перетікання реактивної
електроенергії проводяться відповідно до Методики ( z0093-02 ) (z0093-02)
та зазначаються у відповідному договорі між електропередавальною
організацією та споживачем.
Із положень пунктів 1, 3 наказу Міністерства палива та
енергетики України від 17.01.2002 р. № 19 ( z0093-02 ) (z0093-02)
, яким
затверджувалась вищезазначена Методика ( z0093-02 ) (z0093-02)
, випливає,
що вона призначена для обчислення плати за перетікання
реактивної електроенергії між електропередавальною організацією
та її споживачами, а її застосування є обов'язковим для
електропередавальних організацій усіх форм власності та
споживачів.
У розділі 2 Методики ( z0093-02 ) (z0093-02)
споживання реактивної
електроенергії визначається як процес перетікання реактивної
електроенергії з мережі електропередавальної організації в
мережу споживача, а генерація реактивної електроенергії, як
процес перетікання реактивної електроенергії з мережі споживача
в мережу електропередавальної організації. Обидва ці процеси
перетікання підлягають обліку та оплаті споживачами.
Інших процесів перетікання, в тому числі перетікання реактивної
електроенергії із мереж електропередавальної організації назад в
мережу електропередавальної організації (транзитом), ні Правила
( z0417-96 ) (z0417-96)
, ні Методика ( z0093-02 ) (z0093-02)
не передбачає.
Апеляційний господарський суд також не прийняв до уваги та не
застосував до спірних правовідносин ст. 610 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, якою визначено, що порушенням зобов'язання є його
невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом
зобов'язання, в результаті чого суд прийшов безпідставного
висновку про порушення нами умов договору та стягнув плату за
перетікання реактивної електроенергії із мереж
електропередавальної організації назад в мережу
електропередавальної організації, хоча оплата такого перетікання
не передбачена ні договором на постачання електроенергії від
02.06.2003 р., ні додатком № 5 до договору, ні вищезазначеними
нормативними актами, якими врегульовані розрахунки між
споживачами та електропередавальними організаціями за
перетікання реактивної електроенергії.
Апеляційним судом також при вирішенні справи не застосована
ст. 614 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, згідно з якою за загальними
правилами відповідальність за порушення зобов'язання наступає
лише при наявності вини.
Як наголошує ВАТ “Суднобудівний завод “Лиман” його вини у
перетіканнях реактивної електроенергії із мереж
електропередавальної організації назад в мережу
електропередавальної організації немає, що підтвердила повторна
експертиза (ст. 11, 12, 16, 19 експертного висновку № 009-06), а
також у судовому засіданні 24.10.2006 р. експерт товарознавець
Буригін А.В. підтвердив, що у підприємства відсутнє
електроустаткування, яке здатне генерувати реактивну
електроенергію, та пояснив зростання показників лічильника
генерації реактивної електроенергії перетіканням потужності з
мережі в мережу енергокомпанії не за наміром споживача, а через
халатність диспетчерів енергосистеми, оперативного персоналу
МТЕЦ.
За таких умов, зазначає скаржник, апеляційного суду не було
правових підстав для притягнення ВАТ “Суднобудівний завод
“Лиман” до матеріальної відповідальності.
Одеським апеляційним господарським судом не враховано, що
експерт в своєму висновку № 009-06 від 15.08.06 р. зазначає про
те, що експерт провів розрахунок не по тарифам за фактичними
закупівельними цінами на активну електроенергію за спірний
період для ВАТ “ЕК “Миколаївобленерго”, а за тарифами
встановленими для ВАТ “ЕК “Херсонобленерго”. Тобто даний
розрахунок є необґрунтований, так як ціни для Енергопостачальних
організацій, які працюють за регульованим тарифом не однакові.
Судом не враховано, що експерт у своєму висновку безпідставно
вважає, що Енергопостачальна організація повинна була
використати для розрахунку за спожиту реактивну енергію тариф
фактичної закупівельної ціни так, як відповідно до Постанови
№ 566 від 29.05.2002 р. Національної комісії регулювання
електроенергетики України “Про застосування розрахункової
середньої закупівельної ціни на електроенергію для розрахунків
за перетікання реактивної енергії” ( v0566227-02 ) (v0566227-02)
електропередавальні організації для розрахунку плати за
перетікання реактивної електроенергії, яка нараховується
відповідно до Методики ( z0093-02 ) (z0093-02)
обчислення плати за
перетікання реактивної електроенергії, затвердженої наказом
Мінпаливенерго від 17.01.2002 р. № 19, застосовують прогнозовану
середню закупівельну діну на електроенергію на розрахунковий
місяць, яка визначається відповідно до пункту 1.2.1 Порядку
формування роздрібного тарифу на електроенергію для споживачів
(крім населення та населених пунктів) ліцензіатами з постачання
електроенергії за регульованим тарифом, затвердженого постановою
НКРЕ від 22.01.2001 р. за № 47 ( v0047227-01 ) (v0047227-01)
(із змінами та
доповненнями), та в якій враховано відхилення величини сплати за
куповану ліцензіатом активну електроенергію попереднього
періоду.
Апеляційним господарським судом не враховано, що експерт у
висновку сам зазначає про те, що відхилення від фактичних цін
для ВАТ “ЕК “Миколаївобленерго“складає не більш 5%. В зв’язку з
вищевикладеним, даний розрахунок не міг прийматись апеляційним
судом до уваги, так як експерт у своєму висновку сам зазначає
про те, що розрахунок є орієнтованим, а відповідно до ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
висновки суду повинні грунтуватися на
всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності.
Крім того, як зазначив позивач у своїй скарзі, судами не взято
до уваги, що термін позовної давності, як вказано в рішенні
місцевого господарського суду не минув, так як відповідно до
ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, загальна позовна давність
встановлюється у три роки. Перебіг позовної давності починається
від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про
порушення свого права. Крім того, відповідно до додатку № 4 до
договору на користування електричною енергією № 34/69 від
02.06.03 р. відповідач зобов’язаний знімати покази розрахункових
приладів обліку та надавати їх до Енергопостачальної організації
до 1 числа щомісяця. Дана умова відповідачем була порушена. У
зв’язку з тим, що відповідачем у звітах не вказується зріст
показників генерації реактивної електричної енергії і відомо про
це стало лише у квітні 2005р. при проведені дій по заміні
заходів розрахункового обліку і тому початок перебігу терміну
позовної давності починається з 15.04.2005 року.
Вищенаведене свідчить про неповне з’ясування попередніми
судовими інстанціями всіх обставин справи та неправильне
застосування норм матеріального права.
Згідно з положеннями ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду, чи відхиленим, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, або додатково перевіряти їх.
Враховуючи викладене, прийняті у даній справі рішення та
постанова не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а
тому останні підлягають скасуванню, а справа передачі до
місцевого господарського суду на новий розгляд.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.01.2006
р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
24.10.2006 р. у справі № 16/319/05 скасувати, справу направити
до місцевого господарського суду на новий розгляд.
Головуючий, суддя Л. Невдашенко
С у д д і М. Михайлюк
Н. Дунаєвська