ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2007 Справа N 13/2
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Катишев С.В.
від відповідача: Вульчин Т.-І.А.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Свіча”
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.07.2006р.
у справі № 13/2 Господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лад”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Свіча”
про стягнення 35424,00 грн. заборгованості та розірвання
договору
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Свіча”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лад”
про спонукання до виконання умов договору підряду та стягнення
22140,00 грн.,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лад” звернулося до
Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до
Товариства з обмеженою відповідальністю “Свіча” про стягнення
35424,00 грн. збитків, в т.ч. 22140,00 грн. неповернутого
платежу та 13284,00 грн. нанесених збитків та розірвання
договору від 16.01.2004р. № 16/01.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Свіча” подало до
Господарського суду Івано-Франківської області зустрічну позовну
заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю “Лад” про
спонукання до виконання п.п. 4.1, 4.2 договору підряду від
16.01.2004р. та стягнення 22140,00 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від
10.03.2006р. (суддя П. А.Шкіндер) в задоволенні первісного
позову відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволено частково:
зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю “Лад”
виконати п.п. 4.1, 4.2 договору, укладеного між Товариством з
обмеженою відповідальністю “Свіча” та Товариством обмеженою
відповідальністю “Лад”, в решті зустрічного позову, щодо
стягнення 22140,00 грн. провадження по справі припинено,
стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Лад” на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Свіча” 85,00
грн. втрат по сплаті держмита та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі
118,00 грн.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської
області від 10.03.2006р., Товариство з обмеженою
відповідальністю “Лад” подало апеляційну скаргу.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.07.2006р. (судді: В.В.Онишкевич, М.Г.Слука,
П. Д.Скрутовський) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Лад” задоволено частково: рішення
Господарського суду Івано-Франківської області від 10.03.2006р.
скасовано, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з
Товариства з обмеженою відповідальністю “Свіча” на користь
Товариства з обмеженою відповідальністю “Лад” 22140,00 грн.,
221,40 грн. витрат по сплаті держмита, 110,70 грн. державного
мита по апеляційній скарзі та 73,75 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті
позову відмовлено, в задоволені зустрічних позовних вимог
відмовлено.
Не погодившись з постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 18.07.2006р., Товариство з обмеженою
відповідальністю “Свіча” подало касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 18.07.2006р. та залишити в силі рішення Господарського суду
Івано-Франківської області від 10.03.2006р., мотивуючи свою
вимогу тим, що господарським судом апеляційної інстанції
порушено норми матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою
відповідальністю “Лад” доводить безпідставність вимог Товариства
з обмеженою відповідальністю “Свіча” та просить залишити дану
скаргу без задоволення.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування господарським судом попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з
обмеженою відповідальністю “Свіча” підлягає задоволенню
частково.
Господарським судом встановлено, що 16.01.2004р. між Товариством
з обмеженою відповідальністю “Лад” та Товариством з обмеженою
відповідальністю “Свіча” був укладений договір за № 16/01,
відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю
“Свіча” зобов’язувалося в терміни, зазначені в додатку № 1 до
договору, виготовити форми й провести їх випробування. В свою
чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю “Лад”
зобов’язалося прийняти і оплатити їх вартість на умовах
часткового авансування. Загальна вартість форм, відповідно до
п. 3 додатку № 1 до згаданого вище договору, становить –44280,00
грн.
Згідно ст. 837 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором підряду одна
сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну
роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник
зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю “Свіча”
зобов’язалось за замовленням Товариства з обмеженою
відповідальністю “Лад” виготовити відповідні форми, а Товариство
з обмеженою відповідальністю “Лад” ці форми прийняти і оплатити,
то між сторонами укладено договір підряду.
Господарським судом встановлено, що Товариство з обмеженою
відповідальністю “Лад” перерахувало на рахунок Товариства з
обмеженою відповідальністю “Свіча” авансовий платіж в сумі
22140,00 грн. за виготовлення відповідачем форм для гарячої
штамповки латуні, у відповідності з технічними і іншими
характеристиками, зазначеними в додатку до згаданого договору.
Кінцевий термін для виготовлення згаданих вище форм
–28.05.2004р. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю
“Свіча” не виготовило форм, передбачених умовами договору від
16.01.2004р. Господарським судом встановлено, що Товариство з
обмеженою відповідальністю “Лад” звернулося до Товариства з
обмеженою відповідальністю “Свіча” з вимогою про припинення
договірних відносин.
Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміна або
розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо
інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої
відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право
на таку відмову встановлено договором або законом, договір є
відповідно розірваним або зміненим. Отже, як випливає з приписів
даної правової норми, якщо право на відмову від договору в
односторонньому порядку встановлено законом, то у разі
односторонньої відмови договір є розірваним.
Права замовника під час виконання роботи визначені ст. 849 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, приписами якої встановлено: “Замовник має
право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не
втручаючись у діяльність підрядника.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її
настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно
неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду
та вимагати відшкодування збитків.
Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде
виконана належним чином, замовник має право призначити
підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання
підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та
вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи
іншій особі за рахунок підрядника.
Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи
відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату
за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані
розірванням договору.”.
Таким чином, приписами даної правової норми встановлено право
замовника відмовитись від договору підряду. Проте, встановивши
обставину щодо відмови Товариством з обмеженою відповідальністю
“Лад” від договору господарський суд не дав правової оцінки
даній відмові та не дослідив обставин щодо правових наслідків
такої відмови..
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Свіча”
задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від
10.03.2006р. та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 18.07.2006р. у справі № 13/2 скасувати,
а справу передати на новий розгляд до Господарського суду
Івано-Франківської області.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Уліцький А.М.