380/3547/20 Про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення з митних органів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 22.02.2022 Прийняття

суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М., розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби України, Львівської митниці ДФС про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року (суддя - Сасевич О.М.), постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (головуючий суддя -Судова-Хомюк Н.М., судді: Сеник Р.П., Хобор Р.Б.)

І. СУТЬ СПОРУ

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби України, Львівської митниці ДФС, в якому просив суд:

- визнати протиправним і скасувати наказ Львівської митниці ДФВ № 226-0 від 17 квітня 2020 року про звільнення позивача з посади державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Городок Львівської митниці ДФС;

- поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Городок Львівської митниці ДФС;

- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2020 року до дня поновлення на роботі;

- допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на посаді та виплати заробітної плати за один місяць.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача не існувало підстав для звільнення ОСОБА_1, так як відбулася реорганізація Львівської митниці ДФС шляхом приєднання до новоствореної Галицької митниці Держмитслужби України, що не тягне за собою виникнення підстав для скорочення відповідних посад, Окрім того, роботодавцем не було виконано вимог закону щодо пропозиції позивачу вакантних посад для переведення, в час дії попередження про наступне вивільнення та всупереч приписів Кодексу законів про працю України (322-08) його було звільнено без перевірки можливості переведення на іншу посаду, хоча на час звільнення у Галицькій митниці Держмитслужби України існувала значна кількість вакантних посад. Окрім того вказує, що роботодавцем не було дотримано вимог щодо перевірки працівників, які скорочувалися, на предмет наявності переважного права на залишення на роботі, не було враховано тривалий стаж роботи позивача.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. З 03 березня 2014 року ОСОБА_1 призначений до митних органів, з 02 вересня 2019 року був призначений на посаду державного інспектора митного оформлення №3 митного поста "Городок" Львівської митниці ДФС, де продовжував службу до часу спірного звільнення.

4. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (1200-2018-п) було вирішено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу

5. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" (858-2019-п) утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1. Згідно з вказаним додатком утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби. Окрім того прийнято рішення про реорганізацію Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. На виконання вказаної постанови ДФС України було видано наказ від 25 листопада 2019 року № 30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС", пунктом 4 якого визначено тримісячний строк для проведення реорганізації митниць ДФС, зокрема і Львівської митниці ДФС.

6. За даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14 листопада 2019 року проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

7. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 28 листопада 2019 року внесено інформацію щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС в результаті її реорганізації.

8. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 (858-2019-п) "Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби" та наказу ДФС України від 25 листопада 2019 року № 30-рг "Про реорганізацію митниць ДФС" з 28 листопада 2019 розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС.

9. З 00.00 год. 08.12.2019 згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

10. 21 грудня 2019 року Львівською митницею ДФС видано наказ № 666 "Про попередження про наступне вивільнення", яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII "Про державну службу" згідно списку, в який був включений позивач.

11. 07 лютого 2020 року наказом Львівської митниці ДФС № 03 "Про скасування наказу Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року №666 "Про попередження про наступне вивільнення" наказ №666 був скасований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення та закінчення повноважень голови Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, та з огляду на те, що попередження про наступне вивільнення працівникам не було вручено, відтак даний наказ №666 від 21 грудня 2019 було скасовано як такий, що не реалізований.

12. Наказом Львівської митниці ДФС від 11 березня 2020 року №08 "Про попередження про наступне вивільнення" було наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад, зокрема і позивача, на підставі пункту 4 частин першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України

13. На виконання наказу від 11 березня 2020 року №08 ОСОБА_1 було попереджено про наступне вивільнення.

14. Наказом Львівської митниці ДФС від 17 квітня 2020 року №226-о позивача було звільнено 22 квітня 2020 року з посади державного інспектора митного оформлення №3 митного поста "Городок" Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Як на підставу звільнення вказано попередження про наступне вивільнення від 11 березня 2020 року.

15. Вважаючи наказ про звільнення протиправним, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року, залишеного без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

17. Приймаючи оскаржувані рішення, суди дійшли висновку про дотримання роботодавцем процедури звільнення позивача. Вказали, що до 13 лютого 2020 року редакція Закону N 889-VIII (889-19) не регламентувала питання щодо надання пропозицій вакантних посад, що передбачало необхідність застосування загальних норм трудового законодавства до неврегульованих відносин. Після 13 лютого 2020 року, внаслідок набрання чинності Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX (440-20) "Про внесення змін до Митного кодексу України (4495-17) та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи, саме Законом N 889-VIII (889-19) було чітко врегульовано дані питання. Нова редакція Закону не передбачала обов`язку роботодавця щодо надання вивільнюваному державному службовцеві пропозицій вакантних посад, також спеціальний закон не обумовлював можливість звільнення державного службовця лише в разі неможливості його переведення на іншу посаду.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

18. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

19. Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).

20. У касаційній скарзі вказано, що суди попередніх інстанцій застосували частину третю статті 87 Закону N 889-VIII без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі №140/6353/20, від 16 червня 2021 року у справі №440/1964/20.

21. Скаржник зазначив, що спірний наказ про звільнення прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить формальний перелік пунктів, передбачених частиною першою статті 87 Закону N 889-VIII, які по своїй природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціацію. Відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу правової визначеності, адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підстав звільнення.

22. Позивач наголосив, що станом на час попередження у Галицькій митниці Держмитслужби було 269 вакантних посад, а станом на 17 квітня 2020 року - 243 вакантні посади, тобто була об`єктивна можливість перевести його на одну з вакантних посад.

23. Представником Галицької митниці Держмитслужби подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив оскаржувані рішення залишити без змін, а скаргу- без задоволення.

24. У відзиві зазначено, що оскаржуваний наказ виданий відповідно до вимог Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55 (55-2018-п) . Вказана інструкція встановлює вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі. В попередженні про наступне вивільнення позивача від 11 березня 2020 року, зазначеного в якості підстави для видачі наказу про звільнення, вказано, що вивільнення відбувається у зв`язку із реорганізацією Львівської митниці ДФС.

25. Відповідачем наголошено, що на час виникнення спірних правовідносин норми Кодексу законів про працю України (322-08) (далі - КЗпП України (322-08) ) не поширювались на працівників митниці, а нормами Закону N 889-VIII (889-19) визначено право, а не обов`язок суб`єкта призначення пропонувати вакантну посаду в державному органі.

V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

26. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України (254к/96-ВР) і повинні відповідати їй. Норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України (254к/96-ВР) гарантується.

27. Частиною другою статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

29. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

30. Спеціальним законом, що регулює відносини, які виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (889-19) (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин - 10 березня 2020 року).

31. Частинами першою - третьою статті 5 Закону № 889-VIIІ встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

32. Частиною п`ятою статті 22 Закону № 889-VIII передбачено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

33. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 Закону № 889-VIII (державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець

34. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.

35. Згідно із статею 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; 1-1) ліквідація державного органу; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; 4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1 -1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

36. Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України (322-08) (далі - КЗпП України (322-08) ).

Статтею 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у визначених випадках.Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42 1, частин першої, другої і третьої статті 49 2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

37. Механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів визначає Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року N 1074 (1074-2011-п) (далі - Порядок N 1074).

38. Пунктами 1, 4 Порядку визначено, що дія цього Порядку поширюється на центральні органи виконавчої влади із спеціальним статусом та їх територіальні органи, крім випадків, коли Конституцією та законами України визначені інші особливості порядку їх утворення, реорганізації або ліквідації.Орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

39. Вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі Секретаріатом Кабінету Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим встановлює Типова інструкція з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року N 55 (55-2018-п) (далі - Інструкція №55).

40. Пунктом 100 Інструкції №55 визначено, що розпорядча частина наказу (розпорядження) з кадрових питань (особового складу) починається, як правило, з дієслова у формі інфінітиву "ПРИЙНЯТИ", "ПРИЗНАЧИТИ" "ПЕРЕВЕСТИ", "ЗВІЛЬНИТИ", "ВІДРЯДИТИ", "НАДАТИ", "ОГОЛОСИТИ" тощо. Далі зазначаються великими літерами прізвище працівника, на якого поширюється дія наказу (розпорядження), і малими - його власне ім`я та текст наказу.У кожному пункті наказу (розпорядження) з кадрових питань зазначається підстава для його видання.Під час ознайомлення з наказом (розпорядженням) згаданими у ньому особами на першому примірнику наказу чи на спеціальному бланку проставляються підписи із зазначенням дати ознайомлення.У наказі (розпорядженні) про призначення або звільнення працівника зазначається повна дата (число, місяць, рік) фактичного виходу працівника на роботу (припинення трудових відносин), розміри його посадового окладу відповідно до штатного розпису, надбавок та доплат.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

41. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

42. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в межах касаційної скарги.

43. Предметом спору у даній справі є звільнення державного службовця відповідно до пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII (у зв`язку із реорганізацією державного органу).

44. Суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку про дотримання роботодавцем процедури звільнення позивача.

45. Верховний Суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.

46. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням регулює Закон №889-VIII (889-19) .

47. На час здійснення реорганізації Львівської митниці ДФС та звільнення ОСОБА_1 такі нормативно-правові акти як Закон № 889-VIII (889-19) та КЗпП України (322-08) зазнали значних змін у зв`язку із набранням чинності Законами України від 19 вересня 2019 року № 117-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" (117-20) , від 19 вересня 2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (113-20) , від 12 грудня 2019 року №378-IX "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" (378-20) та від 14 січня 2020 року N 440-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" (440-20) . Зокрема, були внесенні зміни до Закону № 889-VIII (889-19) , в тому числі до статей 22 та 87, які регулювали підстави та порядок припинення державної служби. Водночас у зв`язку із набранням чинності Законом № 113-IX (113-20) з 25 вересня 2019 року змін зазнала стаття 40 КЗпП України, шляхом доповнення її частиною п`ятою, згідно з приписами якої особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус. Законом №440- IX (440-20) були внесені зміни, зокрема, до статті 87 Закону №889-VIII, зокрема, в частину третю статті 87 Закону №889-VIII.

48. Таким чином, вирішальним для правильного вирішення цього спору є момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи неодноразове внесення змін до Закону №889-VIII (889-19) .

49. Верховний Суд наголошує, що правовідносини щодо звільнення між роботодавцем та працівником, зокрема, у разі реорганізації підприємства виникають не з дати початку реорганізації, а з дати попередження працівника про зміну в майбутньому його становища, тобто можливого звільнення. Дане твердження підтверджується і тим, що трудове законодавство саме з цього моменту покладає обов`язок на роботодавця пропонувати працівнику вакантні посади. Припиняються ці відносини з моменту звільнення працівника.

50. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив державну службу на Львівській митниці ДФС, яка в подальшому була реорганізована у Галицьку митницю Держмитслужби шляхом приєднання.

51. Пунктом 4 Порядку №1074 визначено, що орган виконавчої влади утворюється, зокрема, в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади.

52. 11 березня 2020 року позивач попереджений про наступне звільнення, а 22 квітня 2020 року - його звільнено.

53. Отже, спірні правовідносини виникли 10 березня 2020 року і тривали до 22 квітня 2020 року.

54. Доводи позивача щодо невчасного його повідомлення про наступне вивільнення роботодавцем є необґрунтованим. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказ Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року "Про попередження про наступне вивільнення", на підставі якого позивач вважає його повинні були повідомити, був в подальшому скасований як нереалізований, а попередження про наступне вивільнення працівникам згідно із вказаним наказом вручено не було. Надалі працівників, зокрема, позивачу 10 березня 2020 року було попереджено про наступне звільнення 22 квітня 2020 року.

55. Пунктом 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.

56. Підстави для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення наведені у статті 87 Закону №889-VIII.

57. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

58. На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон №889-VIII (889-19) в редакції Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX (440-20) , який набрав чинності 13 лютого 2020 року.

59. Законом №440- IX (440-20) були внесені зміни, зокрема, до статті 87 Закону №889-VIII, зокрема, частину третю статті 87 Закону №889-VIII доповнено новим абзацом наступного змісту: "Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

60. При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово "може", означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

61. За змістом роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

62. Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент виникнення спірних правовідносин врегульована положеннями Закону №889-VIII (889-19) , що виключає застосування КЗпП України (322-08) до спірних правовідносин.

63. У рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 червня 2021 року (справа №240/455/20), від 25 червня 2021 року (справа №260/261/20), від 20 вересня 2021 року (справа №340/221/20) суд касаційної інстанції наголошував, що особливості процедури звільнення державних службовців на підставі пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ були визначені шляхом внесення змін до статті 87 Закону № 889-VІІІ, зокрема, Законом № 440-ІХ (440-20) .

64. Колегія суддів зазначає, що за змістом частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, реорганізація державного органу є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, а строк попередження про наступне вивільнення становить не менше 30 календарних днів перед звільненням.

65. Також колегія суддів Верховного Суду зазначає, що аналіз положень Закону №889-VIII (889-19) , яким визначалася підстава припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент прийняття оспорюваних наказів, свідчить, що суб`єкт призначення не зобов`язаний був пропонувати позивачу іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

66. Аналогічні правові висновки щодо застосування статті 87 Закону № 889-VIII в редакції Закону № 440-IX (440-20) , викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №380/3646/20.

67. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності звільнення позивача на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII та відсутність підстав для задоволення позову.

68. Є необґрунтованими доводи скаржника щодо незастосування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2021 року у справі №140/6353/20, від 16 червня 2021 року у справі №440/1964/20, оскільки правовідносини у вказаних справах та у справі, що розглядається не є подібними.

69. Варто зауважити, що і у справі №140/6353/20, і у справі №440/1964/20 суд касаційної інстанції не прийняв нового рішення, формуючи правові висновки, а передав справи на новий розгляд до суду першої інстанції внаслідок недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

70. У справі №140/6353/20 державного службовця не було належним чином повідомлено про наступне звільнення. Верховний Суд зазначив про необхідність застосовувати до спірних правовідносин, що виникли після 13 лютого 2020 року, норми Закону №889-VIII (889-19) , а не КЗпП України (322-08) . Однак, враховуючи задоволення позовних вимог судами попередніх інстанцій та поновлення державного службовця, суд Верховний Суд вказав про таку можливість роботодавця лише за наявності вакантних посад. Проте, дана обставина судами першої та апеляційної інстанцій встановлена не була.

71. У справі №440/1964/20 працівник (позивач) мав право на соціальну гарантію у вигляді збереження за ним місця роботи на весь період лікування як особи, яка хворіє на туберкульоз. А тому пріоритетним у правозастосуванні до спірних правовідносин є не Закон № 889-VIII (889-19) , а Закон України "Про протидію захворювання на туберкульоз" (2586-14) .

72. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

73. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

VII СУДОВІ ВИТРАТИ

74. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року у справі №380/3547/20 - без змін.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.