ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2007 Справа N 7/104-64
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий Невдашенко Л.П.
Судді Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну Відкритого акціонерного
скаргу товариства “Любомльагрохім”
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 30.10.2006 року
у справі № 7/104-64 господарського суду
Волинської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Любомльагрохім”
До Любомльського міжгосподарського
спеціалізованого лісогосподарського
підприємства
Про стягнення 69613 грн.
за участю представників сторін:
позивача не з’явились,
відповідача Бугайчук С.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від 19.09.2006
р. у справі № 7/104-64 (суддя: Шум М.С.), залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
30.10.2006 р. (судді: Кордюк Г.Т., Мурська Х.В., Давид Л.Л.) у
позові відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної
давності.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів
попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення
скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних
вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та
вбачається з матеріалів справи, постановою Любомльського
районного суду Волинської області від 23.08.2002 року у справі
№ 1-107 по звинуваченню громадянина Загури О.М. за ч. 2 ст. 165
КК України встановлено, що громадянин Загура О.М. будучи
посадовою особою, зловживаючи владою та службовим становищем,
умисно діючи в інтересах “Любомльського МСЛП“реалізував паровий
котел високого тиску марки Е1.0-0.9 Р-3 вартістю 114,208 млн.
купоно-карбованців та трубу димохідну, вартістю 88,184 млн.
купоно-карбованців за 6000 грн.
Вина керівника позивача Загури О.М. доведена в порядку
кримінального судочинства та встановлено, що розмір шкоди
заподіяної його неправомірними діями складає 6513 грн.
Місцевим господарським судом з’ясовано, що факт демонтажу котла
та димохідної труби мав місце в серпні 2000 року і з моменту
демонтажу та вивезення відповідачем парового котла Е1.0-0.9 Р-3
і димохідної труби (18.12.2000 р.) у позивача виникло право на
позов про відшкодування збитків або повернення майна, а відтак
строк позовної давності в три роки закінчився 18.12.2003р.
Зазначені факти встановлено постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 16.12.2005 року та Вищого господарського
суду України від 02.03.2006 року у справі № 04/100-40.
Відповідно до положень ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Окрім того, до спірних правовідносин сторін застосовуються
положення ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963 року, який діяв на час
виникнення спірних правовідносин.
Статтею 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що загальний строк
для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна
давність), встановлюється в три роки.
Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення
права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа
дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого
права.(ст. 76 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
).
Господарські суди також з’ясували, що в накладній № 25 від
18.12.2000 року зазначено про відпуск відповідачу котла марки
КВ-1.0, однак слідством установлено, що в дійсності по
зазначеній накладній було передано котел марки Е1.0-0.9 Р-3.
З моменту демонтажу та вивезення Любомльським МСЛП парового
котла і димохідної труби, тобто з 18.12.2000 року у позивача
виникло право на позов про відшкодування збитків або ж
повернення майна, тому з огляду на вимоги ст.ст. 71, 76 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
строк позовної давності закінчився 18.12.2003 року.
Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
правила Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
про
позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення
яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до
набрання чинності цим Кодексом ( 435-15 ) (435-15)
.
Оскільки строк позовної давності закінчився до 01.01.2004 року,
то правила про позовну давність, визначені ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
В силу ст. 75 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
позовна давність
застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Позов до господарського суду подано в 2006 році по спливу
трьохрічного строку позовної давності.
Відповідно до ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
закінчення строку
позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови
в позові.
За таких обставин, господарські суди прийшли до законного та
обґрунтованого висновку про те, що позов не підлягає
задоволенню.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів
дійшла висновків про те, що господарські суди в порядку
ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно,
повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини
справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в
обґрунтування своїх вимог і заперечень докази.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, обґрунтовано та правомірно відмовлено у
задоволенні позовних вимог.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу,
повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного
розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду
ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок,
прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає
положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що
викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від
29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі
змінами та доповненнями.
Згідно з положеннями статті 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази. Посилання оскаржувача на інші обставини не
приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
30.10.2006 р. у справі № 7/104-64 залишити без змін.
Головуючий, суддя Л. Невдашенко
С у д д і М. Михайлюк
Н. Дунаєвська