ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 р.
№ 2-25/5335.1-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кравчука Г.А.,
суддів:
Мачульського Г.М., Шаргала В.I.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства
"Керченський морський торгівельний порт"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.08.2006 р.
у справі
№ 2-25/5335.1-2006
господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом
Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в
Автономній Республіці Крим
до
1) Державного підприємства
"Керченський морський торгівельний порт"
2) Малого приватного підприємства "Сіуч"
3) Приватної виробничо-торгової фірми "Iрина і К"
4) Приватного підприємства "Портал"
третя особа:
Головне управління Служби Безпеки України в Автономній
Республіці Крим в особі Керченського міського відділу
про
визнання угоди недійсною
у судовому засіданні взяли участь представники:
позивача:
Козичева Т.ю, дов. № 6736/10/10-0 від 17.11.2006 р;
Зоткін О.О., дов. № 8144/10/10-0 від 18.12.2006 р.;
відповідача-1:
Котовський О.В., начальник;
Суржанська Н.I, дов. № б/н від 30.10.2006 р.;
Гаврилюк Л.А., дов. № 5 від 21.02.2006 р.;
відповідача-2:
- не з'явились;
відповідача-3:
- не з'явились;
відповідача-4:
- не з'явились;
третьої особи:
Ткаченко О.О., дов. № б/н від 04.05.2006 р.;
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2005 р. Керченська міжрайонна державна податкова
інспекція в Автономній Республіці Крим (далі -Iнспекція)
звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з
позовом до Державного підприємства "Керченський морський
торгівельний порт" (далі -Порт), Малого приватного підприємства
"Сіуч" (далі - Підприємство "Сіуч"), Приватної виробничо-торгової
фірми "Iрина і К" (далі -Фірма) та Приватного підприємства
"Портал" (далі -Підприємство "Портал"), у якому просила визнати
недійсними податкові накладні № 15 від 19.04.2004 р. і № 10 від
16.04.2004 р. та контракти № 02К від 22.03.2004 р., № 01К від
02.03.2004 р. та № 04/07-1 від 01.07.2004 р., укладені між Портом
та Підприємством "Сіуч".
У ході судового розгляду Iнспекція уточнила позовні вимоги
(Т. 2, а. с. 23 -25) та просила господарський суд Автономної
Республіки Крим визнати угоди, укладені між Портом та
Підприємством "Сіуч" згідно контрактів № 02К від 22.03.2004 р., №
01К від 02.03.2004 р. та № 04/07-1 від 01.07.2004 р., виконання
яких підтверджується податковими накладними № 15 від 19.04.2004 р.
і № 10 від 16.04.2004 р., недійсними як такі, що суперечать
інтересам держави.
Позовні вимоги (з урахуванням уточнень) Iнспекція
обгрунтовувала тим, що угоди, які є предметом спору, є фіктивними,
а тому мають бути визнані недійсними на підставі ст. 234 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 173 -175, 207 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
15.06 -22.06.2006 р. (суддя Маргарітов М.В.) в задоволенні
позовних вимог Iнспекції відмовлено, а відносно Фірми та
Підприємства "Портал" провадження у справі припинено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22.08.2006 р. (колегія суддів: Заплава Л.М., Котлярова О.Л.,
Лисенко В.А.) рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 15.06 -22.06.2006 р. скасовано в частині відмови у
задоволенні позовних вимог Iнспекції та визнано недійсними угоди,
укладені між Портом до Підприємством "Сіуч" № 02К від 22.03.2004
р., № 01К від 02.03.2004 р., № 04/07-1 від 01.07.2004 р., а в
іншій частині рішення залишено без змін.
Порт звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.08.2006 р. (та доповненнями до неї), у
якій просить вказану постанову скасувати та залишити в силі
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
15.06 -22.06.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Порт
обгрунтовує тим, що господарський суд апеляційної інстанції при
прийнятті оскаржуваної постанови не звернув уваги на окремі факти,
які мають значення для вирішення спору, прийшов до необгрунтованих
висновків, порушив ст. ст. 1, 32, 33, 34, 35 та 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не застосував ст. 631 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 10 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
.
Iнспекція скористалась правом, наданим ст. 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслала відзивів (пояснення з додатками) на
касаційну скаргу Порту, у якому просить залишити її без
задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.08.2006 р. -без змін. Вимоги, викладені
у відзиві, Iнспекція обгрунтовує тим, що господарський суд
Автономної Республіки Крим, приймаючи рішення від
15.06 -22.06.2006 р., порушив норми матеріального та
процесуального права, а саме -ст. 203, 215, 234 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 4-3, 22, 84, 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, проте
Севастопольський апеляційний господарський суд, приймаючи
постанову від 22.08.2006 р., порушень норм матеріального або
процесуального права не припустився, і обгрунтовано скасував
рішення господарського суду першої інстанції.
Головне управління Служби Безпеки України в Автономній
Республіці Крим в особі Керченського міського відділу скористалось
правом, наданим ст. 111-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та надіслало
відзивів на касаційну скаргу Порту, у якому просить залишити її
без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.08.2006 р. -без змін. Вимоги, викладені
у відзиві, Головне управління Служби Безпеки України в Автономній
Республіці Крим в особі Керченського міського відділу обгрунтовує
тим, що вказана постанова є обгрунтованою, оскільки рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від
15.06 -22.06.2006 р. прийнято при неправильному застосуванні норм
матеріального і процесуального права та при недостатньому
з'ясуванні обставин справи, які мають значення для вирішення
спору.
Підприємство "Сіуч", Фірма, Підприємство "Портал" не
скористались правом, наданим ст. 111-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
відзивів на касаційну скаргу Порту не надіслали, що не перешкоджає
касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарськими судами першої та
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права
при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга Порту
підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Iнспекція звернулась до
господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про
визнання недійсними податкових накладних № 15 від 19.04.2004 р. і
№ 10 від 16.04.2004 р. та контрактів № 02К від 22.03.2004 р., №
01К від 02.03.2004 р. та № 04/07-1 від 01.07.2004 р., укладених
між Портом та Підприємством "Сіуч", а згодом -звертаючись з заявою
про уточнення позовних вимог, просила господарський суд Автономної
Республіки Крим визнати угоди, укладені між Портом та
Підприємством "Сіуч" згідно контрактів № 02К від 22.03.2004 р., №
01К від 02.03.2004 р. та № 04/07-1 від 01.07.2004 р., виконання
яких підтверджується податковими накладними № 15 від 19.04.2004 р.
і № 10 від 16.04.2004 р. недійсними як такі, що суперечать
інтересам держави. Підставами для звернення з зазначеними вимогами
стали відомості, які були встановлені Iнспекцією в результаті
проведення позапланової документальної перевірки Порту щодо
обгрунтованості заявленої ним до відшкодування з Державного
бюджету України суми податку на додану вартість, з яких
вбачається, що угоди, які є предметом спору, укладені в
протизаконних цілях з метою ухилення від оподаткування.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
завданнями органів державної
податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням
податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і
своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів
податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових
доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші
платежі).
Згідно з ст. 10 "Про державну податкову службу в Україні"
державні податкові інспекції в районах, містах без районного
поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні
податкові інспекції виконують, зокрема, такі функції: здійснюють
контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та
сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), подають до
судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про
визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів,
одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках -коштів,
одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення
заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за
рахунок їх майна.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України зазначає, що при зверненні з позовом (та уточненнями)
до господарського суду Автономної Республіки Крим Iнспекція
виступала не як суб'єкт господарювання, а як орган виконавчої
влади, який діє на підставі Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, виконуючі при цьому завдання та
функції органів державної податкової служби.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 3 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
справа адміністративної юрисдикції
(далі -адміністративна справа) -переданий на вирішення
адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б
однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого
самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт,
який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства,
в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п. 4 частини першої ст. 17 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
компетенція адміністративних судів поширюється на спори за
зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених
законом.
Виходячи з наведених норм КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів Вищого господарського суду України вважає, що дана справа є
справою адміністративною юрисдикції (адміністративною справою),
оскільки стороною (позивачем) у ній є орган виконавчої
влади -Iнспекція, який здійснює владні управлінські функції на
основі Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
та який звернувся до суду у випадку, встановленому
законом.
Частина перша п. 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні
положення" КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлює, що до початку
діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів
адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно
до Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
1991
року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні
місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що дана справа має вирішуватись у
першій та апеляційних інстанціях господарськими судами за
правилами КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Господарські суди попередніх інстанцій наведеного не
врахували та помилково вирішили дану справу за правилами ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до частини першої ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення місцевого
чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного
господарського суду є порушення або неправильне застосування норм
матеріального чи процесуального права.
Беручи до уваги вказане, колегія суддів Вищого господарського
суду України зазначає, що провадження у даній справі підлягає
припиненню у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в
господарських судах України за правилами ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 4 частини першої 111-9,
ст. ст. 111-10 та 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Керченський
морський торгівельний порт" задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22.08.2006 р. та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 15 -22.06.2006 р. у справі № 2-25/5335.1-2006
скасувати.
Провадження у справі припинити.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.I. Шаргало