ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2007 Справа N 40/97-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
позивача Дзюба З. М. –директор
Відповідача не з’явився (про час і місце судового
засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Товариства з обмеженою
касаційну скаргу відповідальністю “Саулє”
на постанову від 24.10.2006 Харківського
апеляційного господарського суду
у справі № 40/97-06 господарського суду
Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Саулє”
До Ленінського районного відділу
Харківського міського УМВС України в
Харківській області
Про стягнення 70424,40 грн.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ “Саулє” звернулось до господарського суду Харківської
області з позовом про стягнення з Ленінського районного відділу
Харківського міського УМВС України в Харківській області
70424,40 грн. шкоди на підставі статей 319, 386, 1166 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Завдану шкоду товариство вбачає у
неотриманні ним доходів з оренди приміщень, які є його
власністю, та якими самовільно, без належних правових підстав
користується відповідач.
Рішенням від 23.05.2006 господарського суду Харківської області
(суддя Хотенець П. В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з
посиланням на те, що позивачу завдано збитки (доходи, які ТОВ
“Саулє” могло б реально одержувати за звичайних обставин, якби
його право не було порушено), а при завданні неправомірними
рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам
фізичної або юридичної особи стягується майнова шкода.
За апеляційною скаргою ТОВ “Саулє” Харківський апеляційний
господарський суд (судді: Філатов Ю. М. - головуючий, Івакіна В.
О., Сіверін В. І.), переглянувши рішення у справі в апеляційному
порядку, постановою від 24.10.2006 залишив його без змін.
Постанова у справі з посиланням на статтю 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
мотивована
недоведенням позивачем обґрунтованості позовних вимог про
стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди, оскільки останнім не
надано доказів наявності третіх осіб, які б виявили бажання
укласти з позивачем договори оренди на спірні приміщення.
ТОВ “Саулє” подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на рішення та постанову у справі, в якій
просить дані судові акти скасувати у зв’язку з порушенням при їх
прийнятті норм матеріального та процесуального права, зокрема,
статті 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до
якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної
особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутнього в
судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково
з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, ТОВ “Саулє” є власником нежитлових
приміщень літ“А-2” загальною площею 914,8 кв. м та літ“Е-2”
загальною площею 409,6 кв. м, по вул. Маліновського, 3 у
м. Харкові, якими без будь-яких правових підстав користується
Ленінський районний відділ Харківського міського УМВС України в
Харківській області.
Рішенням від 24.11.2005 у справі № 29/360-05 господарського суду
Харківської області, що набрало законної сили, Ленінський
районний відділ Харківського міського УМВС України в Харківській
області зобов’язано виселитись зі спірних приміщень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з Ленінського
районного відділу Харківського міського УМВС України в
Харківській області завданої шкоди, ТОВ “Саулє” посилалось на
те, що воно як власник спірних приміщень позбавлене можливості
здати їх в оренду, в той час, як здача приміщень в оренду є
основним видом діяльності товариства.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного
права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
власник, права якого порушені, має право на
відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи
бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної
особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної
особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала
(стаття 1166 вказаного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
учасник господарських відносин, який порушив
господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення
господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим
збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під
збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною,
втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,
які управнена сторона одержала б у разі належного виконання
зобов'язання або додержання правил здійснення господарської
діяльності другою стороною.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення завданої шкоди,
господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили,
зокрема, з того, що позивачем не надано доказів про наміри
третіх осіб укласти з позивачем договори оренди на спірні
приміщення, а тому наявність упущеної вигоди останнім не
доведена.
Касаційна інстанція визнає цей висновок судів передчасним,
таким, що не ґрунтується в повній мірі на обставинах справи та
зроблений без належної оцінки наявних у справі доказів.
Зокрема, господарські суди не прийняли до уваги доводи позивача,
що спірні приміщення були самовільно зайняті відповідачем,
фактично використовувались останнім без будь-яких правових
підстав протягом певного строку, рішенням від 24.11.2005 у
справі № 29/360-05 господарського суду Харківської області, що
набрало законної сили, Ленінський районний відділ Харківського
міського УМВС України в Харківській області визнано таким, що
безпідставно займає вказані приміщення та зобов’язано останнього
їх звільнити.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для
господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Зі змісту наведеної норми випливає, що, відхиляючи будь-які
доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази,
господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення
навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини,
з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.
В порушення викладеного, господарські суди залишили поза увагою
викладені вище доводи позивача, не надали належної правової
оцінки наданим у їх підтвердження доказам, що свідчить про
неповне з’ясування обставин справи, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду Харківської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати обставини
справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення
для її розгляду і вирішення спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 107, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 23.05.2006 господарського суду Харківської області
та постанову від 24.10.2006 Харківського апеляційного
господарського суду у справі № 40/97-06 господарського суду
Харківської області скасувати, справу направити на новий розгляд
до господарського суду Харківської суду.
Касаційну скаргу ТОВ “Саулє” задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л. Рогач