ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2007 Справа N 26/283
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя Муравйов О. В.
Судді Полянський А. Г.
Коробенко Г. П.
розглянувши Головної державної інспекції захисту рослин
касаційну скаргу “Головдержзахист“
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 26.10.2006 року
по справі № 26/283 Господарського суду міста Києва
за позовом Акціонерного товариства “Українська
пожежно-страхова компанія“
До Головної державної інспекції захисту рослин
“Головдержзахист“
Про стягнення 45113,02 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Шевчук Н.Л. –дов. № 1105 від 14.06.2006 року
від відповідача: Тумановський А.П. –дов. № 156-01-04/02 від
09.01.2007 року
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.12.2006 року
касаційна скарга Головної державної інспекції захисту рослин
“Головдержзахист” була прийнята до провадження, її розгляд
призначений на 11 год. 20 хв. 23.01.2007 року.
Відводів зазначеному складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін в судовому засіданні 23.01.2007 року було
оголошено вступну і резолютивну частини постанови Вищого
господарського суду України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач Акціонерне товариство
“Українська пожежно-страхова компанія” звернулось до
Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з
Головної державної інспекції захисту рослин “Головдержзахист”
виплаченого страхувальнику страхового відшкодування в сумі
45113,02 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.08.2006 року
(суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 26.10.2006 року (головуючий
суддя Капацин Н.В., судді Данилова Т.Б., Розваляєва Т.С.),
позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Головної
державної інспекції захисту рослин “Головдержзахист” на користь
Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”
45113,02 грн. виплаченого страхового відшкодування, 451,13 грн.
державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями першої та
апеляційної інстанцій, Головна державна інспекція захисту рослин
“Головдержзахист” звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої
інстанції та постанову апеляційного господарського суду
скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
В своїй касаційній скарзі Головна державна інспекція захисту
рослин “Головдержзахист” вважає, що судом першої інстанції та
апеляційним господарським судом неправильно застосовані норми
матеріального та процесуального права.
Відзив на час розгляду справи в касаційній інстанції суду
наданий не був, що, в силу положень статті 111-2 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не перешкоджає перегляду судових рішень, що
оскаржуються.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, представників сторін, проаналізувавши на
підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
наступного висновку.
Як вірно встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, між позивачем - Акціонерним товариством “Українська
пожежно-страхова компанія” та Картошкіним Ю.Г. був укладений
договір добровільного страхування транспортного засобу № 0017312
від 04.02.2006 року (далі - Договір), відповідно до умов якого
предметом є страхування автотранспортного засобу “Hyndai
Accent”, державний номер АА 6426 ВА, в тому числі на випадок
пошкодження або знищення в дорожньо-транспортній пригоді.
20.02.2006 року об 11 год. 30 хв. в м. Києві по бул. Лесі
Українки, 26 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок
якої відбулося зіткнення двох автомобілів ЗАЗ ДЕУ, державний
номер АА 3357 AT, що належить Головній державній інспекції
захисту рослин “Головдержзахист”, яким керував Панченко О.В та
застрахованим позивачем “Hyndai Accent” державний номер АА 6426
ВА, під керуванням Картошкіна Ю.Г.
Відповідно довідки Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від
23.03.2006 року та постанови Дніпровського районного суду міста
Києва від 13.03.2006 року, дорожньо-транспортна пригода сталася
внаслідок порушення водієм відповідача Панченко О.В вимог
п. 10.2, і 10.3 Правил дорожнього руху України, який при виїзді
з прилеглої території не дав дорогу транспортному засобу, який
рухався в попутному напрямку. Постановою Дніпровського районного
суду м. Києва від 13.03.2006 року, водій Панченко О.В.
притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді
штрафу.
Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, рішення суду з цивільної справи, що набрало
законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо
фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення
спору.
На підставі Довідки Управління Державтоінспекції ГУ МВС України
в м. Києві від 20.02.2006 - 16.03.2006 року, оцінювачем ТОВ
“Агенція “Експертиза та оцінка” за участю представника AT
“Українська пожежно-страхова компанія” в присутності учасників
ДТП Картошкіна Ю.Г. та Панченко О.В. було складено Дефектну
відомість огляду дорожнього транспортного засобу “Hyndai
Accent”, державний номер АА 6426 ВА, всі учасники огляду, як
вірно встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, підписали вказану Дефектну відомість без зауважень.
Пункт 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх
транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції
України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року
№ 142/5/2092 ( z1074-03 ) (z1074-03)
, встановлює, що у разі потреби виклик
зацікавлених осіб на технічний огляд із зазначенням дати, місця
та часу проведення огляду ДТЗ (після їх узгодження з виконавцем
дослідження) здійснюється замовником дослідження врученням
відповідного виклику під розписку особи, що викликається, або
телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі
відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що
викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що
зазначається у звіті (акті), висновку.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що апеляційна інстанція цілком обґрунтовано
визнала безпідставним посилання відповідача на те, що його як
юридичну особу не повідомили про час та місце проведення огляду
пошкодженого транспортного засобу.
Згідно умов Договору (а.с.8) та Правил добровільного страхування
засобів наземного транспорту, затверджених зборами правління
Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”
від 09.01.2004 року, автомобіль “Hyndai Accent” державний номер
АА 6426 ВА, був застрахований на суму 64310,00 грн. без
урахування фізичного зносу та з франшизою, яка дорівнює 0”.
Умовами цього договору також передбачено, що страхове
відшкодування виплачується в межах страхової суми з врахуванням
франшизи та без урахування фізичного зносу деталей автомобіля,
та в залежності від умов обраної програми.
Згідно з умовами пунктів 5.2.1 та 5.2.2 Договору страхування №
0017312 від 04.02.2006 року (а.с.8-зворотній бік), розмір
збитків внаслідок дорожньо-транспортної події може визначатись
на підставі документів, які підтверджують необхідні витрати на
ремонт транспортного засобу - кошторис на ремонтні роботи,
рахунки-фактури, наряди-замовлення та інші документи, або
замість вказаних документів страховиком може бути використаний
Акт автотоварознавчої експертизи, яка проведена спеціалізованою
експертною організацією або фахівцем, який має відповідне право
на проведення таких робіт.
Звіт про визначення вартості матеріального збитку № 127 від
29.03.2006 року, складений ТОВ “Агенція “Експертиза та оцінка”
(сертифікат № 2580/04 суб'єкта оціночної діяльності від
04.06.2004 строком дії до 04.06.207), в якому визначено вартість
матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу
“Hyndai Accent” державний номер АА 6426 ВА, внаслідок
дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 47720,51 грн.
В касаційній скарзі Головна державна інспекція захисту рослин
“Головдержзахист” наголошує на тому, що оцінювач при огляді
транспортного засобу не встановив країну походження або ввозу
автомобіля, чим порушив вимоги таблиці 4.6. Методики
товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів
від 24.11.03. № 142/5/2092 ( z1074-03 ) (z1074-03)
Вартість середньої
нормо-години ремонтних робіт та запасних частин визначив у
грошовій одиниці євро, яка встановлена тільки для держав
Німеччина, Іспанія, Італія, Великобританія, Бельгія, Нідерланди,
Швейцарія, що призвело до збільшення вартості матеріального
збитку в порівнянні до курсу грошової одиниці долару США та
української національної валюти.
Вищий господарський суд України вважає за необхідне зазначити,
що вказані обставини вже були досліджені апеляційною інстанцією.
Так, колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з Київським апеляційним господарським судом в тому,
що зазначені доводи відповідача спростовуються наданими
позивачем: калькуляцією № 1391 від 29.03.2006 року, складеною
ТОВ “Агенція “Експертиза та оцінка” як додаток до Звіту № 127
від 29.03.2006 року, згідно з якою витрати на ремонт автомобіля
становлять 47720,51 грн., а також заказ-нарядом від 20.03.2006
року ТОВ “Автоцентр” на ремонт автомобіля АА 6426 ВА, згідно з
яким фактична вартість робіт по ремонту автомобіля складає 51420
грн. з ПДВ.
Як вірно встановлено апеляційною інстанцією, з Дозволу по справі
№ 0234/06 на перерахування коштів для сплати страхового
відшкодування від 11.05.2006 та Акту № 32 від 16.05.2006 до
цього Дозволу, вбачається, що оскільки пошкодження автомобіля
були більше ніж 70 відсотків, то страхове відшкодування було
розраховане виходячи із страхової суми за мінусом ринкової
залишкової вартості пошкодженого автомобіля на підставі Висновку
спеціаліста - автотоварознавця Бюро експертиз та оцінки майна
“БЮМЕКС” № 174-1 від 17.04.2006, що склало суму 45113,02 грн. до
виплати страхувальнику Картошкіну Ю.Г.
Позивач Акціонерне товариство “Українська пожежно-страхова
компанія”, виконуючи власні зобов'язання, виплатило власнику
транспортного засобу Картошкіну Ю.Г. страхове відшкодування у
сумі 45113,02 грн., що підтверджується платіжним дорученням
№ 415 від 16.05.2006 року (а.с.21). Даний розмір страхового
відшкодування, що визнається касаційною інстанцією, був меншим,
ніж той, що визначений звітом про визначення вартості
матеріального збитку № 127 від 29.03.2006 року або калькуляцією
(заказ-нарядом) на відновлювальний ремонт.
Згідно ст. 27 Закону України “Про страхування” ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
та
статті 993 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, до страховика,
який виплатив страхове відшкодування за договором майнового
страхування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги,
яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове
відшкодування, має до особи, відповідальної за завданий збиток.
Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою,
має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі
виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений
законом.
Згідно статті 1187 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов'язана
з використанням, зберіганням або утриманням транспортних
засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену
небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується
особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності,
інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє
транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання,
зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Як вірно зазначено в постанові апеляційної інстанції та вже було
зазначено вище, з довідки Печерського районного управління МВС
України в м. Києві від 06.03.2006 року (а.с. 22) та облікової
картки АМТ юридичної особи (а.с.25) вбачається, що транспортним
засобом ЗA3 ДЕУ № АА 3357 AT, який належить Головній державній
інспекції захисту рослин “Головдержзахист”, в момент скоєння ДТП
керував Панченко О.В., який є працівником Головної державної
інспекції захисту рослин “Головдержзахист”.
Відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
юридична особа відшкодує шкоду, завдану її працівником під час
виконання ним своїх трудових обов'язків.
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від
27.03.1992 року “Про практику розгляду судами цивільних справ за
позовами про відшкодування шкоди” ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
, розглядаючи
позови про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що
шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну
юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою,
яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були
неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний
зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії
джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини.
Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду,
заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його
володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його
вини.
Відповідач, в порушення статей 33, 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не надав ані
місцевому господарському суду, ані апеляційній інстанції доказів
про те, що під час скоєння ДТП водій Панченко О.В. протиправно
заволодів автомобілем ЗАЗ ДЕУ № АА 3357 AT Головної державної
інспекції захисту рослин “Головдержзахист”.
Як вірно встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, 25.05.2006 року позивач направив відповідачу
претензію № 1288 на суму 45113,02 грн. з вимогою добровільно, не
доводячи справу до судового розгляду перерахувати до 05.06.2006
року на рахунок позивача, сплачене Акціонерним товариством
“Українська пожежно - страхова компанія” страхове відшкодування
за пошкоджений внаслідок порушення водієм відповідача Правил
дорожнього руху застрахований автомобіль. Дана претензія була
залишена відповідачем без розгляду.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з місцевим господарським судом та
апеляційною інстанцією в тому, що вимоги позивача про стягнення
з відповідача виплаченого страхового відшкодування в сумі
45113,02 грн. є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають
задоволенню.
Що стосується інших доводів, викладених Головною державною
інспекцією захисту рослин “Головдержзахист” в касаційній скарзі,
то вони зводяться до переоцінки встановлених судами першої та
апеляційної інстанцій обставин справи.
Тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до
компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника
касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів
колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає,
що підстав для скасування рішення Господарського суду міста
Києва від 18.08.2006 року та постанови Київського апеляційного
господарського суду від 26.10.2006 року по справі № 26/283 в
даному випадку не існує, а тому касаційна скарга Головної
державної інспекції захисту рослин “Головдержзахист” задоволенню
не підлягає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Головної державної інспекції захисту рослин
“Головдержзахист” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
26.10.2006 року по справі № 26/283 залишити без змін.
Головуючий суддя О. В. Муравйов
Судді А. Г. Полянський
Г. П. Коробенко