21/38 Про стягнення збитків, заподіяних порушенням умов договору на виконання технічного проекту - Текст документа

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю -Юридична група "Грищенко та партнери" - звернулось до господарського суду з позовом стягнення з відповідача 40760грн. збитків, заподіяних порушенням умов договору, а саме виконання замовленого технічного проекту з істотними недоліками та не усунення їх відповідачем у розумний термін; позовні вимоги вмотивовано статтями 837, 843, 857, 858, 887 - 891 Цивільного кодексу України (435-15) , що визначають вимоги до виконання робіт за договором підряду та наслідки порушення договірних зобов'язань.

Зокрема, позивач зазначав, що проектні роботи виконано з порушенням вимог державних норм до проектно-технічної документації, що унеможливлюють узгодження цього проекту з відповідними органами.

Відповідач відхилив позов з огляду на прийняття позивачем виконаних робіт за актом без будь-яких зауважень.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.06.2006р. (суддя Шевченко С.О.) позов задоволено повністю; з відповідача на користь позивача стягнуто 40760грн. збитків та 525грн. судових витрат.

Судове рішення вмотивовано статтями 857, 858, 887 та 891 Цивільного кодексу України (435-15) , що передбачають право замовника на відшкодування збитків у разі наявності в роботі істотних відступів від умов договору щодо якості робіт, доведеністю істотних відступів від умов укладеного договору при виконанні робіт відповідачем в частині невідповідності їх пунктам 2.16, 6.3 державних будівельних норм "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-97", затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 15.08.1997р. №143, у зв'язку з чим відшкодуванню підлягають понесені під час виконання договору витрати позивача; також судове рішення мотивовано статтями 32 та 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в частині належності та допустимості доказів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 року (головуючий суддя -Отрюх Б.В., судді -Тищенко А.I., Верховець А.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на повноту встановлення обставин справи, відповідність його висновків обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаргу мотивовано доводами про порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, недоведеністю висновків судів попередніх інстанцій належними та допустимими доказами, що спричинило неправильне застосування статей 241, 853, 858 Цивільного кодексу України (435-15) та статті 32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, зазначивши про законність та обгрунтованість оскаржуваних рішень.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, сторонами 05.03.2004р. було укладено договір № 1/1 на проведення проектних робіт без узгодження з державними органами, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався розробити проектно-технічну документацію на ремонт приміщення загальною площею 680 кв. м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41, 3-й поверх, а позивач зобов'язався прийняти виконану роботу та оплатити вартість проведених проектних робіт; за пунктом 2.1 договору відповідач зобов'язався виконати проектні роботи у відповідності до державних норм до проектно-технічної документації, проектно-технічна-документація мала включати ескізний проект та робочий проект. За пунктом 3.1 договору загальна вартість проектних робіт становила 40760грн., які було сплачено платіжними дорученнями від 05.03.2004р.

Судами було встановлено, що згідно з актом приймання-здачі робіт від 19.05.2004р. відповідач передав позивачу проектно-технічну документацію, розроблену відповідно до умов договору; також суди вказали, що за актом від 05.07.2005р. позивач передав відповідачу проектно-технічну документацію для усунення виявлених недоліків (відсутність розділу "Електрика" та пояснювальної записки, відсутність адреси підрядника в архітектурному розділі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеними належними та допустимими доказами наявність істотних недоліків у проектно-технічній документації за схвалення дій особи, що підписала акт приймання-передачі від 05.07.2005р., подальшої відмови відповідача від його обов'язку як підрядника за статтею 891 Цивільного кодексу України (435-15) , зазначив про відсутність доказів, що підтверджують фактичне виконання робіт відповідачем, яким, на думку суду, повинна бути архівна копія робочого проекту, що підлягає зберіганню у відповідача, як підрядника.

Застосувавши до правовідносин сторін положення глави 61 Цивільного кодексу України (435-15) про порядок виконання зобов'язань за правовідносинами підряду, місцевий господарський суд встановив, що відповідачем допущено відступи у роботі від умов договору, які є істотним, оскільки не відповідають якості виконання проекту, визначеній сторонами договору та державним будівельними нормами ДБН А.2.2-3-97, що є підставою для наявності у позивача права відмовитись від договору в порядку частини 3 статті 858 Цивільного кодексу України (435-15) та вимагати відшкодування збитків; такими збитками є витрати, понесені позивачем при виконання умов договору від 05.03.2004р., тобто кошти, сплачені за виконання технічного проекту.

Перевіривши обгрунтованість прийняття судового рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до пункту 2.17 вище вказаних будівельних норм проектна документація підлягає архівному зберіганню проектною організацією -відповідачем, та що відсутні докази у підтвердження повернення позивачу відповідачем робочого проекту з виправленими недоліками; відтак рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим.

Однак вказані висновки не грунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи, що мають значення для вирішення даного спору.

Судами встановлено, що спірні правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України (435-15) , що опосередковують правовідносини за договором підряду ( в даному випадку -на виконання проектних та пошукових робіт), згідно якого одна сторона (підрядник) зобов'язується розробити за завданням другої сторони (замовника) проектну або технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а друга сторона (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити їх (частина 1 статті 887 Цивільного кодексу України (435-15) ). До договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 857 Цивільного кодексу України (435-15) виконана підрядником робота має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти -вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

За статтею 853 Цивільного кодексу України (435-15) замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Підставою для виникнення спору щодо якості робіт після прийняття їх замовником за змістом частини 3 статті 853 Цивільного кодексу України (435-15) можуть бути тільки відступи від умов договору підряду, або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі ті, що були умисно приховані підрядником.

Наслідки порушення умов договору щодо якості виконаних робіт передбачено частинами 1-3 статті 858 Цивільного кодексу України (435-15) ; якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено законом або договором за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків.

За статтею 891 Цивільного кодексу України (435-15) підрядник відповідає за недоліки проектно-кошторисної документації та пошукових робіт, включаючи недоліки, виявлені згодом у ході будівництва, а також у процесі експлуатації об'єкта, створеного на основі виконаної проектно-кошторисної документації і результатів пошукових робіт.

У разі виявлення недоліків у проектно-кошторисній документації або в пошукових роботах підрядник на вимогу замовника зобов'язаний безоплатно переробити проектно-кошторисну документацію або здійснити необхідні додаткові пошукові роботи, а також відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 22 Цивільного кодексу України (435-15) збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України (436-15) під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало з'ясувати зміст цивільних прав та обов'язків сторін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, ступінь та належність виконання договірних зобов'язань кожною з сторін, передбачену договором та законом відповідальність за порушення умов договору, проаналізувати докази, що надані сторонами у підтвердження їх вимог та заперечень в частині додержання належного виконання умов договору.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

З рішення господарського суду першої інстанції вбачається, що, задовольняючи позов, він дійшов одночасного висновку як про недоведеність відповідачем виконання вимог договору від 05.03.2004 року взагалі (з огляду на відсутність збереженої архівної документації), так і про недодержання відповідачем вимог щодо якості виконаних проектних робіт.

При цьому господарським судом першої інстанції зазначено про істотні недоліки виконаних відповідачем робіт з огляду на їх невідповідність пунктам 2.16, 6.3 державних будівельних норм "Проектування. Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-97", затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування та архітектури від 15.08.1997р. №143.. Натомість згідно з преамбулою вказаних державних будівельних норм ці норми встановлюють склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації на нове будівництво та реконструкцію будинків і споруд цивільного призначення та на нове будівництво, реконструкцію та і технічне переоснащення об'єктів технічного призначення; основні терміни та їх визначення наведені у додатку Б до наказу.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд не послався на норму законодавства, яка поширює застосування вказаних будівельних норм до здійснення технічних проектів на виконання ремонтних робіт, та не з'ясував, про які державні норми до проектно-технічної документації йшлося в договорі, що впливає на правомірність висновку про істотність допущених недоліків та взагалі про існування таких недоліків.

Водночас висновок господарського суду першої інстанції про необхідність архівного зберігання відповідачем проектної документації згідно з чинним законодавством та порушення відповідачем встановленого порядку зберігання також не містить посилання на будь-які норми чинного законодавства, що регулюють порядок та строки такого зберігання, в тому числі за Наказом Головного архівного управління від 20.07.1998р. № 41 (z0576-98) "Про затвердження переліку типових документів".

Також суд касаційної інстанції погоджується з доводами касаційної скарги про неправильне застосування місцевим господарським судом статті 241 Цивільного кодексу України (435-15) , за змістом якої про наступне схвалення правочину, вчиненого з представником юридичної особи з перевищенням наданим йому повноважень свідчать дії юридичної особи, а не її подальша бездіяльність, водночас у судовому рішення зазначено, що про подальше схвалення правочину про прийняття за актом від 05.07.2005р. проектно-технічної документації свідчить відсутність звернень відповідача щодо заперечень наявності недоліків проектно-технічної документації, тобто, бездіяльність відповідача.

Також судове рішення не містить аналізу правової природи та розміру заявлених позивачем до стягнення збитків, виходячи з їх поняття згідно статті 22 Цивільного кодексу України (435-15) та статті 224 Господарського кодексу України (436-15) , заподіяння їх внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду не відповідає вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Переглядаючи справу в повному обсязі, апеляційний господарський суд на вказану обставину уваги не звернув, та не усунув порушення, допущені місцевим господарським судом; всупереч вимогам статті 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , постанова апеляційного суду не містить доводів, за якими відхилено докази відповідача.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) " обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають за вище вказаних підстав.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями- 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Берест-Плюс" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2006 року у справі № 21/38 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2006р. скасувати.