ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2007 Справа N 5/26
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б.–головуючого
Волковицької Н.О.
Рогач Л.І.
за участю представників:
позивача не з’явився (про час і місце судового
засідання повідомлено належно)
Відповідача не з’явився (про час і місце судового
засідання повідомлено належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного підприємства “Ділайн”
на постанову від 19.04.2006 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі № 5/26 господарського суду Полтавської
області
за позовом Приватного підприємства “Ділайн”
До Закритого акціонерного товариства
“Фундатор”
Про розірвання договору та повернення коштів
В С Т А Н О В И В:
ПП “Ділайн” звернулось до господарського суду Полтавської
області з позовом про розірвання договору купівлі –продажу № 27
від 29.06.2005, укладеного з ЗАТ “Фундатор” та стягнення з нього
740000грн. заборгованості у зв’язку з невиконанням останнім
зобов’язань за даним договором щодо передачі товару.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, підприємство посилалось на приписи
статей 530, 663, 665, 693 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
До прийняття рішення у справі ПП “Ділайн” на підставі статті 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
збільшило розмір позовних вимог та просило господарський суд
стягнути з ЗАТ “Фундатор” 740000 грн. основного боргу, 370000
грн. штрафу, 19536 грн. пені.
Рішенням від 23.02.2006 господарського суду Полтавської області
(суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволені повністю: договір
купівлі-продажу № 27 від 29.06.2005, укладений між ПП “Ділайн”
та ЗАТ “Фундатор”, розірвано; стягнуто з ЗАТ “Фундатор” на
користь ПП “Ділайн” 740000 грн. основного боргу, 370000 грн.
штрафу, 19536 грн. пені.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив, що продавець
(відповідач) фактично відмовився від виконання передбаченого
спірним договором зобов’язання з передачі товару, а тому
покупець (позивач) має право відмовитись від договору на
підставі 665 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Крім того, господарський суд з посиланням на приписи статті 549
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та пункти 5.3, 5.5
договору визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення
неустойки у вигляді пені та штрафу.
За апеляційною скаргою ЗАТ “Фундатор” Київський міжобласний
апеляційний господарський суд (судді: Ткаченко Б.О. -
головуючий, Поліщук В.Ю., Лобань О.І.), переглянувши рішення
господарського суду Полтавської області в апеляційному порядку,
постановою від 19.04.2006 скасував його та прийняв нове рішення,
яким відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Під час здійснення апеляційного провадження Київський
міжобласний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що
сторони спірного договору мали намір укласти договір поставки,
проте, оскільки ними не досягнуто згоди по жодній з істотних
умов, договір купівлі-продажу № 27 від 29.06.2005 визнано судом
неукладеним та таким, що не породжує цивільних прав і
обов’язків.
ПП “Ділайн” подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 19.04.2006, в якій просить
постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення
господарського суду Полтавської області від 23.02.2006 залишити
без змін з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції
норм матеріального права, зокрема, статті 655 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, якою визначено зміст договору купівлі
–продажу. При цьому заявник наголошує, що сторонами договору
досягнуто згоди щодо його предмету та ціни, а отже, відсутні
підстави вважати такий договір неукладеним.
Також у касаційній скарзі йдеться, що ПП “Ділайн” зобов’язання
за спірним договором виконані у повному обсязі, проте,
відповідачем, в порушення умов договору, товар не поставлено,
претензії позивача залишено без відповіді, у зв’язку з чим є
правомірним рішення господарського суду першої інстанції про
стягнення з відповідача основного боргу та неустойки.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої
та апеляційної інстанції, 29.06.2005 між ПП “Ділайн” та ЗАТ
“Фундатор” було укладено договір купівлі - продажу № 27, за
умовами якого останній зобов’язався поставити та передати у
власність, а ПП “Ділайн” прийняти та оплатити будівельні
матеріали за ціною, в строки та за умовами, передбаченими
договором.
Пунктом 2.1 договору сторони обумовили, що кількість та
асортимент товару визначається згідно накладних, які є
невід’ємною частиною договору.
Загальна сума договору складає 740000 грн. (пункт 3.2 договору).
Умови оплати та порядок розрахунків сторони передбачили у
розділі 4 договору, зокрема, оплата товару покупцем здійснюється
відповідно підписаного сторонами акта прийому - передачі та
накладних, які є невід’ємною частиною договору, шляхом
перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця
(пункт 4.1 договору). В розрахунках між сторонами допустима
передплата з послідуючим перерахунком на підставі документів про
кількість та якість фактично поставленого товару (пункт 4.3
договору).
Відповідно до пункту 5.3 договору у випадку, якщо передача
товару покупцю здійснена пізніше строків, вказаних у пункті 4.1
договору, продавець зобов’язаний сплатити покупцю пеню в розмірі
подвійної облікової ставки НБУ від вартості не поставленого
товару за кожний день прострочення. Пунктом 5.5 договору сторони
передбачили, що у випадку невиконання зобов’язань, указаних в
пункті 1.1 договору, продавець зобов’язаний сплатити покупцю
штраф у розмірі 50% від суми договору.
Судами також встановлено, що 30.06.2005 ПП “Ділайн” на користь
ЗАТ “Фундатор” було перераховано 740000 грн. в оплату
будівельних матеріалів за договором № 27 від 29.06.2005.
Оскільки відповідачем будівельні матеріали не були поставлені,
ПП “Ділайн” 19.09.2005 направило ЗАТ “Фундатор” претензію з
вимогою виконання зобов’язань за договором № 27 від 29.06.2005 у
дестиденний строк та лист № 01/01 від 03.01.2006 з пропозицією
розірвання спірного договору на підставі статті 665 та частини 2
статті 693 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
й повернення в
семиденний строк сплачених за товар грошових коштів в розмірі
740000 грн. на підставі 530 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Невиконання ЗАТ “Фундатор” зобов’язань за спірним договором щодо
передачі товару стало підставою виникнення даного господарського
спору та звернення ПП “Ділайн” до суду з позовом про розірвання
договору та повернення перерахованих коштів зі сплатою
неустойки.
Відмовляючи у задоволенні даних позовних вимог, господарський
суд апеляційної інстанції виходив з тих підстав, що сторони не
досягли згоди щодо істотних умов, необхідних для договору
поставки, а тому спірний договір не є укладеним.
Касаційна інстанція не може погодитись з викладеним твердженням,
оскільки статтею 712 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, якою
визначаються загальні положення про поставку, встановлено, що за
договором поставки продавець (постачальник), який здійснює
підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у
встановлений строк (строки) товар у власність покупця для
використання його у підприємницькій діяльності або в інших
цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим
подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар
і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки
застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше
не встановлено договором, законом або не випливає з характеру
відносин сторін
Зі змісту наведеної норми випливає, що предметом договору
постанови може бути лише такий товар, який призначений для
використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не
пов’язаних з особистим, домашнім або іншим таким використанням.
Укладений між сторонами справи договір не містить будь-яких
посилань на мету використання покупцем будівельних матеріалів,
як не містять таких посилань й інші наявні в матеріалах справи
документи, з’ясування вказаного питання не було предметом
судового розгляду, а тому висновок господарського суду
апеляційної інстанції про намір сторін укласти договір поставки
є таким, що не ґрунтується на матеріалах справи та приписах
чинного законодавства. Вирішуючи даний господарський спір, судам
слід було керуватись положеннями Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
про зобов’язання та купівлю –продаж, а саме.
Відповідно до пункту 1 статті 509 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона
(боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони
(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати
послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а
кредитор має право вимагати від боржника виконання його
обов’язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, інших актів
цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог
—відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що
звичайно ставляться.
Статтею 525 цього ж кодексу ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння
зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Згідно зі статтею 655 цього кодексу ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що
за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає
або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій
стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується
прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 1 статті 662 та пунктом 1 статті 663 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що продавець зобов’язаний
передати покупцеві товар, визначений договором купівлі –продажу
у строк, встановлений договором купівлі –продажу, а якщо зміст
договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до
положень статті 530 цього кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до
якої, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його
виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо
строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або
визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право
вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен
виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення
вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із
договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
покупець зобов’язаний оплатити товар після його
прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього,
якщо договором або актами цивільного законодавства не
встановлений інший строк оплати товару.
За приписами пункту 2 статті 693 цього кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, якщо
продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не
передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати
передання оплаченого товару або повернення суми попередньої
оплати.
Статтею 611 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлені
правові наслідки порушення зобов’язання, зокрема, припинення
зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання,
якщо це встановлено договором або законом, або розірвання
договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки;
відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 665 вказаного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
,
у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має
право відмовитися від договору купівлі –продажу.
За приписами пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
договір може бути змінено або розірвано за рішенням
суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення
договору другою стороною та в інших випадках, встановлених
договором або законом. Істотним є таке порушення стороною
договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона
значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при
укладенні договору.
Таким чином, зі змісту статті 611 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що відмова від договору та розірвання
договору є різними способами захисту порушеного права.
Проте, задовольняючи позовні вимоги щодо розірвання спірного
договору, господарський суд Полтавської області послався,
зокрема, на статті 525 та 665 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, якими передбачені підстави відмови від договору. В
той час, як обґрунтованість позовної вимоги саме розірвати
спірний договір судом перевірена не була; наявність або
відсутність підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
для розірвання договору, не встановлено, у
зв’язку з чим не встановлено належним чином також правових
підстав для повернення спірної суми. Крім того, задовольняючи
позовні вимоги в частині стягнення неустойки (штрафу та пені),
господарським судом не було проаналізовано визначені договором
підстави для застосування такого виду відповідальності, зокрема,
умови, передбачені пунктами 5.1, 5.3 договору в сукупності з
пунктами 1.1. та 4.1 договору.
Викладене свідчить, що судами не було встановлено обраний
позивачем спосіб правового захисту цивільних прав та інтересів,
не було з’ясовано підставу даного позову, тобто обставини, якими
позивач обґрунтовує свої вимоги, неповно з’ясовані обставини, що
мають значення для правильного вирішення господарського спору,
що призвело до неправильного визначення меж доказування у справі
та потягло прийняття незаконного рішення.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені
попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду Полтавської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі
фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.
Керуючись статтями 43, 107, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 23.02.2006 господарського суду Полтавської області
та постанову від 19.04.2006 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду у справі № 5/26 господарського суду
Полтавської області скасувати, справу направити на новий розгляд
до господарського суду Полтавської області.
Касаційну скаргу Приватного підприємства “Ділайн” задовольнити
частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Н. Волковицька
Л.Рогач