ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2007 Справа N 3/245 ( rs202902 ) (rs202902)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. –головуючого,
Дунаєвської Н.Г.,
Плюшко І.А.,
розглянувши матеріали Державного підприємства
касаційної скарги “Попаснянський вагоноремонтний завод”
на рішення господарського суду Луганської області
від 20.07.2006 року
та постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 24.10.2006 року
у справі № 3/245
господарського суду Луганської області
за позовом Державного підприємства
“Попаснянський вагоноремонтний завод”
До Обласного комунального підприємства
“Компанія “Луганськвода”
Про стягнення 65 664 грн.
за участю представників сторін
від позивача – Шарій О.А.
від відповідача – Шепіль Ю.М.
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Попаснянський вагоноремонтний завод”
звернулося до господарського суду Луганської області із позовом
до Обласного комунального підприємства “Компанія “Луганськвода”
про стягнення 65 664 грн. збитків.
В обгрунтування позовних вимог Державне підприємство
“Попаснянський вагоноремонтний завод” зазначає про порушення
Обласним комунальним підприємством “Компанія “Луганськвода” умов
договору від 23.12.2003 № 16/4-Ю на послуги з водопостачання та
водовідведення припиненням водопостачання Державному
підприємству “Попаснянський вагоноремонтний завод” без
попереднього повідомлення, що призвело до збитків у вигляді
неотриманого доходу, і посилається на ст.ст. 224, 225
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 22, 611, 623
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
До прийняття рішення Державне підприємство “Попаснянський
вагоноремонтний завод” зменшило розмір позовних вимог та просило
стягнути з Обласного комунального підприємства “Компанія
“Луганськвода” збитки у сумі 46903 грн. 68 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.07.2006 у
справі № 3/245 (суддя Доманська М.Л.) у задоволенні позову в
частині стягнення збитків у сумі 46 903 грн. 68 коп. відмовлено,
щодо решти позовних вимог провадження у справі припинено.
Господарський суд Луганської області мотивував своє рішення
ст. 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, визначивши, що Державним підприємством
“Попаснянський вагоноремонтний завод” не доведено порушення
Обласним комунальним підприємством “Компанія “Луганськвода”
зобов’язань за договором від 23.12.2003 № 16/4-Ю щодо
забезпечення надання послуг водопостачання та водовідведення,
зазначив, що вимоги Державного підприємства “Попаснянський
вагоноремонтний завод” не відповідають умовам ст. 623 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, на яку Державне підприємство
“Попаснянський вагоноремонтний завод” посилається в
обгрунтування позовних вимог.
Луганський апеляційний господарський суд постановою від
24.10.2006 у справі № 3/245 (колегія суддів: головуючий
–Бойченко К.І., судді –Медуниця О.Є., Семендяєва І.В.) рішення
господарського суду Луганської області від 20.07.2006 залишив
без змін, погодившись з висновками Господарського суду
Луганської області.
У касаційній скарзі Державне підприємство “Попаснянський
вагоноремонтний завод” просить скасувати рішення господарського
суду Луганської області від 20.07.2006 та постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 24.10.2006 у справі № 3/245
і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги,
посилаючись на ст.ст. 42, 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст.ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
,
ст. 614 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 18, 19
Закону України “Про житлово-комунальні послуги” ( 1875-15 ) (1875-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу Обласне комунальне підприємство
“Компанія “Луганськвода” просить залишити рішення господарського
суду Луганської області від 20.07.2006 та постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 24.10.2006 у справі № 3/245
без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства
“Попаснянський вагоноремонтний завод” –без задоволення,
посилаючись на положення Закону України “Про житлово-комунальні
послуги” ( 1875-15 ) (1875-15)
та Правил користування системами
комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах
України.
Вищим господарським судом України ухвалою від 25.12.2006 у
справі № 3/245 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України
Демченка С.Ф. від 22.01.2007 у справі № 3/245 змінено та
призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С.
–головуючий (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Плюшко І.А.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування
норм матеріального та процесуального права місцевим та
апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого
господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За встановленими господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій обставинами та дослідженими матеріалами справи між
Державним підприємством “Попаснянський вагоноремонтний завод” як
споживачем та Обласним комунальним підприємством “Компанія
“Луганськвода” як постачальником був укладений договір від
23.12.2003 № 16/4-Ю на послуги з водопостачання та
водовідведення, за умовами якого постачальник зобов’язався
постачати споживачеві питну воду, а споживач своєчасно
сплачувати надані йому послуги з водопостачання на умовах цього
договору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що Державним
підприємством “Попаснянський вагоноремонтний завод” не надано
доказів того, що у період з 06.10.2005 по 11.10.2005 Обласне
комунальне підприємство “Компанія “Луганськвода” проводило
плановий ремонт водопроводу, та визначили доводи Державного
підприємства “Попаснянський вагоноремонтний завод” відносно
завчасного попередження про припинення водопостачання
необґрунтованими.
Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що постачальник
зобов’язаний забезпечувати надання послуг споживачеві з
водопостачання у порядку, передбаченому даним договором.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.3 договору постачальник через системи
комунального водопостачання надає воду споживачеві в обсягах
погодженого щомісячного графіку постачання питної води до точки
підключення до мереж споживача; постачальник постачає воду
споживачу цілодобово або за графіком, затвердженим органами
місцевого самоврядування.
Суди встановили, що оскільки умовами договору сторони не
передбачили визначення відповідного обсягу постачання питної
води за кожну добу місяця окремо, то позивачем не доведено
порушення Обласним комунальним підприємством “Компанія
“Луганськвода” передбаченого договором від 23.12.2003 № 16/4-Ю
порядку забезпечення надання послуг водопостачання та
водовідведення.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
Державне підприємство “Попаснянський вагоноремонтний завод”,
обґрунтовуючи розмір збитків, посилається на те, що через
відсутність належного водопостачання в жовтні 2005 року,
Державне підприємство “Попаснянський вагоноремонтний завод” не
мало змоги виконати умови укладеного між ним та КП фірмою “АВК”
договору № 27ЮМ від 10.02.2005.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
для застосування такої міри відповідальності, як стягнення
передбачених ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
збитків за ст. 623 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, потрібна наявність усіх елементів складу
цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки,
збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника
та збитками і вини.
Крім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди)
враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
доведення факту
невиконання або неналежного виконання зобов’язання контрагентом,
наявність збитків, а також причинного зв’язку між першим та
другим лежить на позивачеві.
Відповідно до ч. 2 ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
допускаються посилання у касаційній скарзі (поданні) на
недоведеність обставин справи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу
на те, що Державне підприємство “Попаснянський вагоноремонтний
завод” у касаційній скарзі стверджує, що в оскаржуваних судових
рішеннях неповно відображено обставини справи, не досліджено
належним чином матеріали справи та не витребувано документи, які
мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Оскільки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
за результатами дослідження матеріалів справи встановлено, що
вину Обласного комунального підприємства “Компанія
“Луганськвода” в спричиненні збитків Державним підприємством
“Попаснянський вагоноремонтний завод” не доведено, Державне
підприємство “Попаснянський вагоноремонтний завод” не довело
порушення Обласним комунальним підприємством “Компанія
“Луганськвода” зобов’язань за договором від 23.12.2003 № 16/4-Ю
на послуги з водопостачання та водовідведення та суди не
встановили наявності заходів Державного підприємства
“Попаснянський вагоноремонтний завод” щодо усунення збитків та
отримання запланованого доходу, а також причинного зв’язку між
недопоставкою питної води з 06.10.2005 по 11.10.2005 та
невиконанням Державним підприємством “Попаснянський
вагоноремонтний завод” зобов’язань за договором № 27ЮМ від
10.02.2005, колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновками господарського суду першої та
апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення
позовних вимог у даній справі.
Виходячи із встановлених господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій обставин та досліджених матеріалів справи,
колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
висновками місцевого та апеляційного господарських судів, вважає
касаційну скаргу Державного підприємства “Попаснянський
вагоноремонтний завод” такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Попаснянський
вагоноремонтний завод” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 20.07.2006 та
постанову Луганського апеляційного господарського суду від
24.10.2006 у справі № 3/245 залишити без змін
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Н. Дунаєвська
І. Плюшко