ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2007 Справа N 17/314
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 15.03.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого,
Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників:
позивача - Неізвестної О.Ю.,
відповідача - Єремченко О.М., Шамарова Т.О.,
третьої особи - Міщенка П.В.,
розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Український державний центр по
експлуатації спеціалізованих вагонів"
на постанову від 7 листопада 2006 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Лемтранс"
до
Державного підприємства "Донецька залізниця";
Державного підприємства "Придніпровська залізниця";
Державного підприємства "Український державний центр по
експлуатації спеціалізованих вагонів",
треті особи без самостійних вимог на предмет спору:
ТОВ "Укрметалургтранс";
Державна адміністрація залізничного транспорту України
"Укрзалізниця"
про стягнення 28284788,04 грн.,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2005 року ТОВ "Лемтранс" звернулося до
господарського суду Донецької області з позовом до державного
підприємства "Донецька залізниця" (далі ДП "Донецька залізниця",
державного підприємства "Придніпровська залізниця" (далі
ДП "Придніпровська залізниця", ДП "Укрспецвагон" про стягнення
28284788 грн. 04 коп. у відшкодування доходів, одержаних
відповідачами від безпідставно набутого майна, у тому числі з
ДП "Донецька залізниця" 8167095 грн. 76 коп., з ДП "Придніпровська
залізниця" 11615131 грн. 20 коп., з ДП "Укрспецвагон"
8482561 грн. 08 коп.
Позовні вимоги мотивувались тим, що у період з 1 по 31 серпня
2005 року відповідачі без відповідних правових підстав заволоділи
та використовували 3781 шт. вагонів-обкотишовозів, які є власність
позивача, одержавши від цього доходи.
В обґрунтування позову ТОВ "Лемтранс" посилалося на ст. 41
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статтю 47 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, статті 317, 318, 319, 321, 386, 390,
400, 1214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і
просив відповідальність за позовом у повному обсязі заявлених
вимог покласти на ДП "Укрспецвагон".
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.11.2005
до участі у справі залучено ТОВ "Укрметалургтранс" третьою особою,
яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідача.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13 грудня
2005 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 30 січня 2006 року та постановою Вищого
господарського суду України від 20.04.2006 позов задоволено за
рахунок ДП "Укрспецвагон", з якого стягнуто 28284788 грн. 04 коп.
коштів, одержаних без достатніх правових підстав; у позові до
решти відповідачів відмовлено.
Постановою Верховного Суду України від 11 липня 2006 р.
судові рішення вищевказаних судових інстанцій скасовано, а справу
передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Після продовження розгляду справи, ухвалою господарського
суду Донецької області від 4.08.2006 р. на виконання постанови
Верховного Суду України від 11.07.2006 до участі у справі в якості
третьої особи 2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні
відповідачів залучено Державну адміністрацію залізничного
транспорту України "Укрзалізниця".
Рішенням господарського суду Донецької області від 13 вересня
2006 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 7 листопада 2006 року позов задоволено та
постановлено стягнути з ДП "Укрспецвагон" на користь
ТОВ "Лемтранс" доход в сумі 28284788 грн. 04 коп., витрати по
сплаті держмита в сумі 25500 грн. та інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
У касаційній скарзі ДП "Укрспецвагон" просить постанову
апеляційної інстанції скасувати як прийняту з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Лемтранс" просить у
задоволенні касаційної скарги відмовити, оскільки вважає, що
постанова апеляційної інстанції прийнята відповідно до вимог
закону.
Решта учасників судового процесу своїх відзивів на касаційну
скаргу до суду не надали.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній обставин,
проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 111-21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є
обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду
справи та для Вищого господарського суду України під час розгляду
матеріалів касаційної скарги чи касаційного подання.
Приймаючи постанову від 11.07.2006 року про скасування
судових рішень господарських судів попередніх інстанцій, Верховний
Суд України зазначив, що зобов'язання з безпідставного набуття або
збереження майна є одним з видів не договірних зобов'язань, які
регулюються положеннями глави 83 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення
даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для
набуття збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.
Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи
збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою
законом, іншим правовим атом чи правочином.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, правовою підставою набуття та збереження
ДП "Укрспецвагон" 3781 шт. вагонів-обкотишовозів була постанова
старшого слідчого з розслідування особливо важливих справ на
транспорті Генеральної прокуратури України від 1 червня 2005 року,
якою накладено арешт на 3781 шт. вагонів-обкотишовозів - внесок до
статутного фонду ТОВ "Лемтранс" та прийнятий на виконання
зазначеної постанови наказ Державної адміністрації залізничного
транспорту України "Укрзалізниця" від 21.07.2005 N 000364/ЦМ
Ц2/443 ( v_443328-05 ) (v_443328-05)
.
Враховуючи зазначені обставини, Верховний Суд України вважав,
що висновок судів щодо безпідставного набуття ДП "Укрспецвагон"
майна за рахунок позивача є непереконливим, а відтак не можна
визнати правильним застосування судами до правовідносин сторін
положень Цивільного законодавства, якими визначаються правові
наслідки набуття, збереження майна без достатньої підстави.
Всупереч зазначеному та вимог ч.1 ст. 111-21 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, при новому розгляді справи і прийнятті рішення,
місцевий господарський суд з яким погодилась апеляційна інстанція
не виконав вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду
України від 11 липня 2006 року, що визнати законним і
обґрунтованим не можна.
Окрім того, приймаючи рішення про задоволення позову та
стягненні з ДП "Укрспецвагон" 28284788 грн. 04 коп. на користь
ТОВ "Лемтранс" господарський суд виходив з того, що власником
коштів, зазначених у розрахунку позивача, згідно п.3.2 договору
комісії N 125п/248 є відповідач 3.
Проте, господарський суд не звернув уваги на ті обставини, що
вказаний договір був укладений 08.06.2001 року між
ДП "Укрспецвагон" та ТОВ "Укрметалургтранс", де ТОВ "Лемтранс" не
було стороною у договорі.
Разом з тим, відповідно до доручення N 29 до договору комісії
N 125п/248 від 08.06.2001 року між ДП "Укрспецвагон" та
ТОВ "Укрметалургтранс" п.1.3 встановлено здійснювати платежі за
перевезення вантажів у вагонах-обкотишовозах, переданих на
відповідальне зберігання Комітенту порядком, встановленим
телеграмою Укрзалізниці N Ц2/443 ( v_443328-05 ) (v_443328-05)
від 21.07.2005,
згідно якої плата розподіляється на дві частини: залізницям - 70%
і Укрспецвагон - 30%.
Вказані обставини, зокрема, викладені самим позивачем у
первісному позові та доданих до цього розрахунках, а також
підтверджуються наданими до матеріалів справи
ТОВ "Укрметалургтранс" платіжними дорученнями (т.11 а.с.75-160),
після скасування судових рішень попередніх інстанцій Верховним
Судом України.
Повторно розглядаючи даний спір господарські суди зазначені
обставини з достовірністю не з'ясували і не перевірили, належної
правової оцінки не дали.
Враховуючи наведене, суд вважає, що постанова апеляційної
інстанції та рішення місцевого господарського суду, як прийняті з
порушенням та неправильним застосуванням норм як матеріального так
і процесуального права не можуть залишатись без змін і підлягають
скасуванню.
При новому розгляді справи господарському суду необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких
ґрунтуються вимоги та заперечення сторін та в залежності від
встановлених обставин вирішити спір у відповідності до вимог
закону.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 7
листопада 2006 року та рішення господарського суду Донецької
області від 13 вересня 2006 року скасувати, частково задовольнивши
касаційну скаргу.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Донецької області в іншому складі суду.
Головуючий суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко