Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів :

Бакуліної С.В.,

Рогач Л.I.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

касаційного подання

Заступника Генерального прокурора України

на постанову

від 20.09.2006 року Київського апеляційного

господарського суду

у справі

№ 05-5-46/8142

господарського суду

міста Києва

за позовом

Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі:

1. Міністерства палива та енергетики України;

2. НАК "Нафтогаз України";

3. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"

до

1. ТОВ "Юридична фірма "Нафтогаз";

2. ТОВ "Нафтогазенерго";

3. ТОВ "Анкодор-Iнвест-Плюс"

про

визнання недійсним правочину та стягнення

безпідставно отриманих коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:

1. не з'явились;

2. Мельник В.В. (довіреність від 15.01.2007р. № 14-20);

3. Мицько Р.М. (довіреність від 29.12.2006р. № 346/10)

від відповідача-1:

від відповідача-2:

від відповідача-3:

від прокуратури:

не з'явились

не з'явились

не з'явились

Iвченко О.А. -прокурор відділу Генеральної прокуратури

України

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду м. Києва (суддя Шабунін С.В.) від 19.07.2006 року, залишеною без змін постановою Київського апеля ційного господарського суду (головуючий суддя -Корсак В.А., судді -Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) від 20.09.2006 року, у справі № 05-5-46/8142 позовні матеріали заступника Генерального прокурора України повернуто без розгляду на підставі п.1 ст.63 ГПК України (1798-12) .

В касаційному поданні заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалені по справі судові акти, а справу направити до Господарського суду м. Києва для розгляду по суті, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.121 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.20 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) , ст.2 ГПК України (1798-12) , п.4 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 (v003p710-99) (далі рішення КСУ).

Відзиву на касаційне подання відповідачі не надіслали.

Заслухавши пояснення по касаційному поданню представника прокуратури, доводи представників позивачів, які підтримали викладені в касаційному поданні доводи, перевіривши пра вильність застосування норм процесуального права в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства Палива та енергетики України, НАК "Нафтогаз України", ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Юридична фірма "Нафтогаз", ТОВ "Нафтогазенерго", та ДК "Анкодор-Iнвест-Плюс" в якому просив визнати недійсним договір про відступлення права вимоги та стягнути з ТОВ "Нафтогазенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 3 421 669, 47 грн.

Порушення інтересів держави прокурор обгрунтовував наступним чином. Держава в особі Кабінету Міністрів України є засновником та акціонером НАК "Нафтогаз України", якою створено ДК "Газ України". Ці компанії, відповідно до статутних документів, використовують державне майно, а тому безпідставне стягнення з рахунку ДК "Газ України" коштів за договорами, що не створюють у сторін виникнення цивільних прав та обов'язків, порушує економічні інтереси держави, тому є підстави для захисту їх органами прокуратури.

Пунктом 2 ст.121 Конституції України (254к/96-ВР) на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" (1789-12) підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч.1 ст.2 ГПК України (1798-12) господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обгрунтовує необхідність їх захисту (ч.2 ст.2 ГПК України (1798-12) ).

Конституційний суд України в рішенні КСУ визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення КСУ визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

В п.5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора і на підставі ч.1 ст.2 ГПК України (1798-12) є стороною в арбітражному процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст.22 ГПК України (1798-12) .

Заявляючи позов про визнання недійсною угоди №09/03 від 17.03.2004 року, укладеної ТОВ "Юридична фірма "Нафтогаз" (Кредитор) з ТОВ "Нафтогазенерго" (Новий Кредитор) про уступку права вимоги до ДК "Газ України", та про стягнення 3 421 669,47 грн. з ТОВ "Нафтогазенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", як коштів, які отримані без достатньої правової підстави, в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики України, заступник Генерального прокурора України необгрунтовано визначив його як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, оскільки Міністерство палива та енергетики України не є стороною вказаного договору, на його користь не заявлено будь-яких позовних вимог.

Касаційна інстанція звертає увагу, що утворена Міністерством палива та енергетики України НАК "Нафтогаз України" також не є стороною спірної угоди, і право вимоги уступлене сторонами угоди не до неї, а до утвореної нею ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України". При цьому ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" є самостійним суб'єктом господарювання з правами юридичної особи, засновником та власником якої є юридична особа, створена у відповідності з законодавством України, - НАК "Нафтогаз України", діє на принципах повного господарського розрахунку, самоокупності, самофінансування і самостійно відповідає за результати своєї діяльності і виконання своїх обов'язків. Засновник Компанії та держава не відповідають за зобов'язаннями Компанії, а Компанія не відповідає за зобов'язаннями засновника та держави, крім випадків, передбачених чинним законодавством України.

Тобто ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" є самостійним господарюючим суб'єктом, управління господарською діяльністю здійснює через свої органи та посадові особи (ст.89 ГК України (436-15) ) у порядку, визначеному ст.ст. 41 - 49 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) і не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Доводи касаційного подання стосовно того, що утворені Міністерством палива та енергетики України Компанії (позивачі-2,3), відповідно до Статутних документів реалізують господарську компетенцію органу державної влади -Міністерства палива та енергетики України, у останнього інтереси повністю збігаються з утвореними ним Компаніями, не відповідає змісту Статутних документів та діючому законодавству України, оскільки назване міністерство здійснює виключно державне управління паливно-енергетичним комплексом, отже штучно заявлене як сторона у спірному правовідношенні. Крім того прокурором не визначено яку саме господарську компетенцію органу виконавчої влади, яким є назване міністерство, реалізовують утворені ним Компанії, тобто не визначено зміст поняття "господарська компетенція" для даної конкретної ситуації.

Таким чином, прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.

За таких обставин висновки господарських судів є законними й обгрунтованими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст.111-9, ст. 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне подання Заступника Генерального прокурора України від 09.11.2006 року №05/1/1-5019-06 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 року у справі № 05-5-46/8142 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 року у справі № 05-5-46/8142 -без змін.