ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2007 Справа N 2/230
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенка М.М.
розглянув
касаційну скаргу
житлово-будівельного кооперативу “Інгул”
на постанову від 28.02.2006
Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
у справі № 2/230 господарського суду Кіровоградської
області
за позовом дочірнього підприємства “Теплоенергоцентраль”
товариства з обмеженою відповідальністю “Високі
енергетичні технології”
до житлово-будівельного кооперативу “Інгул”
Про стягнення 80 151,92 грн.
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися
від відповідача Турковський С.Г. голова
В С Т А Н О В И В:
В червні 2005 року дочірнє підприємство “Теплоцентраль”
товариства з обмеженою відповідальністю “Високі енергетичні
технології” звернулось до господарського суду з позовом до
житлово-будівельного кооперативу “Інгул” про стягнення 67 431,69
грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 5 640,19 грн.
інфляційних втрат, 1 362,22 грн. річних та 5 717,82 грн. пені, а
всього на суму 80 151,92 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідно до
укладеного між сторонами договору № 168 від 06.10.2004 за період
з.10.2003 року по травень 2005 року передало відповідачу
теплової енергії на суму 105 632,92 грн., проте останній в
порушення умов договору свої зобов’язання виконав не в повному
обсязі, у зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 67
431,69 грн.
У вересні 2005 року позивач уточнив позовні вимоги в частині
нарахування пені, річних та інфляційних втрат, а саме просив
стягнути 6 091,39 грн. інфляційних втрат за період з.01.2004 по
липень 2005 року, 1 790,46 грн. 3% річних за період з 25.01.2004
по 15.09.2005, пеню в сумі 4 828,91 грн.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
31.10.2005 (суддя Деревінська Л.В.) позов задоволено частково.
Стягнуто з ЖБК “Інгул” борг в сумі 67 431,69 грн.
В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов в частині стягнення суми основного боргу,
господарський суд виходив з неналежного виконання відповідачем,
взятих на себе зобов’язань. При цьому зазначав, що сплачені
відповідачем суми не можуть бути зараховані в погашення боргу за
спірний період, враховуючи призначення платежу по платіжних
документах і відсутність посилань на конкретні рахунки.
Враховуючи підписання спірного договору з протоколом
розбіжностей, та надання відповідачем двох протоколів
розбіжностей підписаних лише ним, прийшов до висновку, що
згаданий договір № 168 від 06.10.2004 є неукладеним.
Відмовляючи в позові в частині стягнення пені господарський суд,
враховуючи, що спірний договір є неукладеним, виходив з
відсутності підстав для стягнення пені.
Відмовляючи в позові в частині стягнення річних і інфляційних,
господарський суд послався на необґрунтованість та
безпідставність вимог в цій частині, оскільки нарахування річних
і інфляційних не поширюються на правовідносини, що виникають із
прострочення грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою
населенням комунальних послуг. Рішенням по справі № 15/24, яке
набрало законної сили встановлено, що джерелом фінансування за
договором про надання послуг по постачанню теплової енергії
споруди яка знаходиться за адресою м. Кіровоград, вул. Жовтневої
Революції № 20/1 є населення.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 28.02.2006 (судді: Крутовських В.І. –головуючий, Дмитренко
А.К., Прокопенко А.Є.) рішення змінено.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з ЖБК “Інгул” 67 431,69 грн. боргу, 6 091,39 грн.
інфляційних витрат, 1 790,46 грн. річних.
В решті позову відмовлено.
Залишаючи рішення без змін в частині стягнення суми основного
боргу, апеляційна інстанція погодилась з висновком
господарського суду.
Змінюючи рішення та задовольняючи позов в частині стягнення
пені, апеляційний господарський суд виходив з обґрунтованості
вимог в цій частині, оскільки вважав, що спірний договір є
укладеним.
Зменшуючи розмір пені до 100 грн., апеляційна інстанція виходила
з того, що прострочення в оплаті відбулось не з вини відповідача
а у зв’язку з затримкою сплати мешканцями дома за послуги.
Змінюючи рішення в частині стягнення річних і інфляційних,
апеляційний господарський суд виходив з вимог ст. 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
.
В касаційній скарзі житлово-будівельний кооператив “Інгул”
просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і
прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлення судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов та стягуючи з житлово-будівельного
кооперативу “Інгул” заборгованість в сумі 67431,69 грн.,
господарський суд першої інстанції, з яким погодився і
апеляційний господарський суд, в порушення ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо повного, всебічного і об’єктивного
встановлення обставин справи, не з’ясував належним чином розмір
заборгованості та з яких сум вона складається.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючи до господарського
суду з позовом ДП “Теплоенергоцентраль” товариства з обмеженою
відповідальністю “Високі енергетичні технології” зазначало, що
борг перед позивачем за спожиту теплову енергію станом на
червень місяць 2005 року становить 67431,69 грн.
В процесі розгляду справи відповідачем було сплачено відповідно
до: платіжного доручення № 95 від 23.06.05 суму 1324,92 грн.,
платіжного доручення № 137 від 15.09.05 суму 4000 грн.,
платіжного доручення № 153 від 26.10.05 суму 4000 грн.,
платіжного доручення № 190 від 07.12.05 по протоколу-погодженню
№ 11/110 від 23.11.05 згідно постанови КМУ від 29.07.2005 № 664
( 664-2005-п ) (664-2005-п)
та проведено взаємозалік згідно трьохстороннього
договору № 105 від 30.06.05 на суму 6300 грн.
Наведені суми, сплачені житлово-будівельним кооперативом “Інгул”
під час розгляду справи в рахунок погашення вартості за послуги
теплопостачання впливають на розмір боргу і свідчать про
обставини справи доведені відповідачем.
Господарські суди першої та другої інстанції задовольняючи позов
в частині стягнення основного боргу не з’ясували обставин справи
щодо наявності або відсутності заборгованості, а також
заперечень житлово-будівельного кооперативу “Інгул” щодо
сплачених відповідачем сум, у зв’язку з чим з висновками судових
інстанцій про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення
основного боргу погодитися неможна.
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення підлягають
скасуванню.
При новому розгляді, суду необхідно врахувати вищенаведене,
перевірити як доводи позивача, так і заперечення відповідача,
дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановленого
у відповідності з законом вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу “Інгул”
задовольнити частково.
Постанову від 28.02.2006 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 31.10.2005 господарського
суду Кіровоградської області у справі № 2/230 скасувати, справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко