ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 р.
№ 18/63
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.I.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "Авангард"
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від
03.10.2006р.
у справі
господарського суду
№ 18/63
Iвано-Франківської області
за позовом
Фермерського господарства "Iванишин В.В."
до
Закритого акціонерного товариства "Авангард"
про
стягнення матеріальних збитків в сумі 3 600 грн. та моральної
шкоди в сумі 50 000 грн.
за участю представників
- позивача:
1). Iванишина В.В. (засновник)
2). Медвідь Л.В. (довіреність від 12.04.2006р.)
- відповідача:
Фатули Т.В. (довіреність №328/9 від 18.09.2006р.), -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Iвано-Франківської області від
25.05.2006р. (суддя Гриняк Б.П.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р.
(колегія суддів у складі: головуючого -судді Д. Новосад, суддів О.
Михалюк, Г. Мельник) позов задоволено частково, постановлено
стягнути з Закритого акціонерного товариства "Авангард" на користь
Фермерського господарства "Iванишин В.В." матеріальні збитки в
сумі 2 300 грн., 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат за
надані інформаційно-технічні послуги. В задоволенні решти позовних
вимог постановлено відмовити.
В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати
рішення Господарського суду Iвано-Франківської області від
25.05.2006р. і постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 03.10.2006р. та прийняти нове рішення, яким у позові
відмовити, посилаючись на порушення господарськими судами
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а
саме: ч.ч. 2, 3 ст. 46, ст.ст. 83, 84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло оскільки наданий
відзив на бланку Фермерського господарства "Iванишин В.В." не
містить прізвища та підпису, що також вбачається із акту Вищого
господарського суду України, а від так, з урахуванням вимог
ст.ст.111, 111-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вказане поштове
надходження не може розглядатись судом як відзив на касаційну
скаргу.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
25.02.1994р. рішенням сесії Тисменицької районної ради позивачу
надана земельна ділянка площею 3, 8 га для ведення фермерського
господарства і виданий державний акт на право постійного
користування землею. Поряд з земельною ділянкою позивача
розташована земельна ділянка відповідача та проходить дорога, яка
знаходиться у спільному користуванні. В липні 2004р. відповідачем
було зруйновано під'їзну дорогу і місток до фермерського
господарства позивача та переїзд до земельної ділянки площею 3, 8
га засіяної озимим житом урожаю 2004р. На заяву позивача від
26.07.2004р. до відповідача з проханням відновити переїзд до
земельної ділянки відповідач повідомив, що під'їзна дорога до
фермерського поля входить в зону господарства відповідача, а тому
переїзд до ділянки потрібно зробити з центральної дороги. У
зв'язку із зверненням позивача до Загвіздянської сільської ради
комісією з питань дотримання земельного законодавства
Загвіздянської сільської ради в період з липня по жовтень 2004р.
проведено обстеження та складено акти, якими відповідача було
зобов'язано усунути порушення. Також комісією було встановлено, що
відповідач відновив заїзд до фермерського господарства, але один
пошкоджений лоток моста не відремонтовано. Позивач, дійшовши до
висновку, що діями відповідача йому завдано збитки у сумі 3 600
грн. через неможливість з наведених вище причин зібрати урожай з
вини відповідача звернувся до господарського суду з позовом про
стягнення з відповідача 3 600 грн. матеріальних збитків та 50 000
грн. моральної шкоди.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга
залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або
постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в
порядку ст. ст.4-3, 4-7, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у їх
сукупності, дослідив подані сторонами в обгрунтування своїх вимог
і заперечень докази.
Приймаючи рішення суди виходили з того, що в наслідок
зруйнування в липні 2004р. відповідачем під'їзної дороги і містку
(переїзду) до земельної ділянки площею 3, 8 га фермерського
господарства позивача, засіяної озимим житом урожаю 2004р.,
позивачу було завдано матеріальні збитки у сумі 2300 грн. Судами
також встановлено, що вказані збитки виникли у зв'язку з
неправомірними діями відповідача оскільки зруйнування відповідачем
під'їзної дороги і містку, подальше невиконання ним вимог комісії,
зробленими за наслідками неодноразових обстежень, про зобов'язання
відповідача усунути вказані порушення, і спричинили завдані
збитки.
Згідно ст.22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, якій завдано
збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на
їх відшкодування, при цьому збитками є: 1) втрати, яких особа
зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також
витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення
свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа
могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не
було порушене (упущена вигода). Вказаною нормою визначено, що
збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або
законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому
розмірі.
Судами вірно встановлено, що збитки виникли у зв'язку з
неправомірними діями відповідача щодо зруйнування відповідачем
під'їзної дороги і містку, подальшого невиконання ним належним
чином вимог комісії, висунутих за наслідками неодноразових
обстежень про зобов'язання відповідача усунути вказані порушення,
що призвело до неможливості з наведених вище причин зібрати урожай
з вини відповідача. Також судами вірно встановлено і розмір
завданих збитків з урахуванням обсягів площ засіяних зернових та
ціни врожаю.
Щодо посилань в касаційній скарзі на ту обставину, що в
задоволеній частині позову місцевий господарський суд вийшов за
межі позовних вимог, то вказані посилання не грунтуються на
фактичних обставинах оскільки позов було пред'явлено про
відшкодування 3600 грн., а судом задоволено частково -на суму 2300
грн.
Крім того, з рішення суду першої інстанції вбачає що
відповідач позов визнав частково і саме в цій частині судом і було
задоволено позов. Вказана обставина особою що подала касаційну
скаргу не заперечується, а інші доводи касаційної скарги
стосуються переоцінки доказів та висновків судів не спростовують.
Відповідно до ст.78 ч.5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у разі
визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про
задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать
законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом
інтересів інших осіб. Iз встановлених судами обставин справи
вбачається, що дії відповідача не суперечать законодавству та не
порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб
Крім того, згідно ст.111 ч.2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність
обставин справи. Кожна сторона, відповідно до приписів ст.33 цього
кодексу, повинна доводити ті обставини справи, на які вона
посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої
та апеляційної інстанції, оскільки, з урахуванням приписів ст.111
ч.2, ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у касаційної інстанції
відсутні повноваження вирішувати питання щодо доведеності обставин
справи та їх встановлення, які не були встановлені у рішенні або
постанові чи відхилені судами, а також щодо прийняття та перевірки
доказів.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про
неправильне застосування судами норм матеріального чи
процесуального права, яке призвело або могло призвести до
неправильного вирішення справи.
За вказаних обставин суд апеляційної інстанції всебічно і
повно встановив всі фактичні обставини справи на підставі
об'єктивної оцінки наявних в ній доказів, достеменно з'ясував
дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосував норми
матеріального права, що регулюють їх спірні відносини, а відтак
постанова суду апеляційної інстанції є законною і обгрунтованою, а
тому підстав для її скасування немає.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2006р.
було зупинено виконання постанови суду апеляційної інстанції до
закінчення її перегляду в порядку касації. Враховуючи що перегляд
постанови суду апеляційної інстанції в порядку касації Вищим
господарським судом України закінчено, вказані вимоги про
зупинення виконання судового рішення втратили чинність і
відповідно до приписів ст.121-1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
виконання
постанови підлягає поновленню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Авангард"
залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 03.10.2006р. у справі № 18/63
Господарського суду Iвано-Франківської області -без змін.
Поновити виконання постанови Львівського апеляційного
господарського суду від 03.10.2006р. у справі № 18/63
Господарського суду Iвано-Франківської області.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і Г. Мачульський
В. Шаргало