ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.01.2007 Справа N 1/68
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 15.03.2007
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М., Шаргала В.І.
за участю представників сторін:
позивача - Фраткіної Т.Ф. дов. N 4 від 03.01.2007 р.
відповідача - Чундак Н.Г. дов. N 07 від 15.01.2007 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Закарпатській області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.10.2006 р.
у справі N 1/68 господарського суду Закарпатської області
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна
України по Закарпатській області
до
Відкритого акціонерного товариства "Геліос"
про розірвання договору безстрокового безоплатного
користування об'єктами соціально-побутового призначення та
зобов'язання повернути ці об'єкти за актом приймання-передачі
В С Т А Н О В И В:
Регіональне відділення Фонду державного майна України (надалі
РВ ФДМУ) по Закарпатській області звернулося до господарського
суду Закарпатської області з позовом до Відкритого акціонерного
товариства (надалі ВАТ) "Геліос" про розірвання договору
безстрокового безоплатного користування об'єктами
соціально-побутового призначення та зобов'язання повернути ці
об'єкти за актом приймання-передачі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході перевірки проведеної
позивачем встановлено нецільове використання об'єкта
соціально-побутового призначення, а саме: приміщення перукарні,
чим порушено умови названого договору.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
28.08.2006 року (суддя Ремецькі О.Ф.) позов задоволений, договір
N 1 від 15.11.2002 року, укладений між РВ ФДМУ по Закарпатській
області та ВАТ "Геліос" розірваний, зобов'язано ВАТ "Геліос"
повернути РВ ФДМУ по Закарпатській області за актом
приймання-передачі об'єкти соціально-побутового призначення,
розташовані в м. Ужгороді по вул. Шумна, 25. Судове рішення
мотивоване тим, що позивачем доведений факт нецільового
використання державного майна, а оскільки дана умова договору є
істотною, то її порушення є підставою для розірвання спірного
договору у відповідності з вимогами чинного законодавства.
За апеляційною скаргою ВАТ "Геліос" судове рішення
переглянуте в апеляційному порядку і постановою Львівського
апеляційного господарського суду від 24.10.2006 року (судді:
Кузь В.Л., Юркевич М.В., Городечна М.І.), скасоване, в позові
відмовлено з огляду на невстановленість та недоведеність належних
підстав для розірвання договору. Крім того, апеляційна інстанція
встановила, що під час розгляду справи місцевий господарський суд,
розриваючи договір та зобов'язуючи відповідача повернути об'єкти
соціально-побутового призначення, розташовані в м. Ужгороді по
вул. Шумна, 25, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позов був
заявлений лише щодо перукарні та медпункту.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, РВ ФДМУ по
Закарпатській області звернулось до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неврахування
судом апеляційної інстанції ст.ст. 136, 141, 180, 193
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, ст. 611 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, просить її скасувати, а рішення
господарського суду Закарпатської області від 28.08.2006 року
залишити в силі. Скаржник зазначає, що ним подані належні докази,
які підтверджують порушення відповідачем умов договору щодо
цільового використання майна.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Геліос" просить залишити
її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду -
без зміни, як таку, що відповідає обставинам справи та чинному
законодавству.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників
сторін, розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова
колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
15.11.2002 року між РВ ФДМУ по Закарпатській області та
ВАТ "Геліос" укладений договір N 1, за умовами якого Регіональне
відділення передає, а товариство приймає у безстрокове, безоплатне
користування об'єкти соціально-побутового призначення - магазин,
медпункт, перукарню, які є державною власністю та розташовані в
м. Ужгороді по вул. Шумна, 25. Умовами вказаного договору
користувача зобов'язано здійснювати цільове використання цих
об'єктів та їх утримання в належному стані, а також передбачено
право РВ ФДМУ по Закарпатській області проводити перевірки
використання вказаного майна.
Позивачем 14.03.2006 року проведена перевірка утримання,
зберігання та використання вказаного державного майна. Комісією РВ
ФДМУ зі слів Голови правління ВАТ "Геліос" виявлено, що магазин
використовується як склад одягу "секондхенд", приміщення перукарні
зайнято під кабінет працівника відповідача. При цьому в медпункті
лікарями провадився прийом хворих. Перераховане зафіксовано у
відповідному акті комісії.
У відповідності з вимогами ст. 188 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
РВ ФДМУ направило ВАТ "Геліос" лист
N 09-10/1373 від 24.03.2006 року з пропозицією розірвати названий
договір, з чим товариство не погодилось, що змусило позивача
звернутися до господарського суду з даним позовом.
До спірних правовідносин суди застосували положення
законодавства, що регулюють орендні правовідносини, з чим
погоджується і судова колегія касаційної інстанції.
За правилами пункту 6 статті 283 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
до відносин оренди застосовуються відповідні
положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, з урахуванням
особливостей передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 статті 285 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
одним із основних обов'язків орендаря є
використання об'єкта оренди за цільовим призначенням.
За правилами статті 783 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо
наймач, зокрема, користується майном всупереч його призначенню.
При цьому під терміном "користування майном всупереч його
призначенню" слід розуміти систематичне довгострокове використання
майна не за призначенням з відповідним переобладнанням цього
майна.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновки комісії
РВ ФДМУ по Закарпатській області ґрунтуються лише на поясненнях
Голови правління ВАТ "Геліос", комісією фактично не було проведено
обстеження спірного об'єкта (перукарні) на предмет переобладнання
цього приміщення. Разом з тим, апеляційним господарським судом
встановлено, що на підприємстві працює перукар, який надає
працівникам підприємства перукарські послуги; на момент здійснення
перевірки перукар перебував у відпустці, а медпункт працював, що
підтверджується актом перевірки і не заперечується позивачем.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті обставини, на
які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом
апеляційної інстанції обставини щодо використання відповідачем
об'єктів соціально-побутового призначення, апеляційний
господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність
підстав для розірвання спірного договору та правомірно відмовив в
задоволенні позовних вимог.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої
чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального
права.
Тому доводи касаційної скарги щодо заперечення встановлених
судами попередніх інстанцій обставин справи та переоцінки доказів
не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини
справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження
матеріалів справи, висновки суду відповідають цим обставинам і їм
надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної
інстанції відсутні підстави для скасування прийнятої у справі
постанови.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного
майна України по Закарпатській області залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.10.2006 р. залишити без зміни.
Головуючий суддя Кравчук Г.А.
Суддя Мачульський Г.М.
Шаргало В.І.