ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.01.2007 Справа N 30-16/317-05-6813
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової –головуючого
Н. Волковицької
Л. Рогач
за участю представників:
Позивача не з'явився, про час і місце слухання
справи повідомлений належним чином
Відповідачів не з'явився, про час і місце слухання
справи повідомлений належним чином
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну Товариства з обмеженою відповідальністю
скаргу “Трикотажник”
на постанову від 12.09.2006року Одеського апеляційного
господарського суду.
у справі № 30-16/317-0506813 господарського суду
Одеської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Будсервіс”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Трикотажник”
третя особа Управляння обласної ради з майнових
відносин Одеської міської ради
про виселення та стягнення 26305,05 грн.
за зустрічним Товариства з обмеженою відповідальністю
позовом “Трикотажник”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Будсервіс”
третя особа Управляння обласної ради з майнових
відносин Одеської міської ради
Комунальне підприємства Майновий комплекс
фабрика “Ремвзуття”
про визнання недійсним договору оренди
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Будсервіс” звернулось
до господарського суду Одеської області з позовом до виробничо -
комерційного підприємства у формі Товариства з обмеженою
відповідальністю “Трикотажник” про виселення останнього з
нежитлових приміщень загальною площею 449 кв.м. на 4-у поверсі
будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 42-а та стягнення
збитків, понесених ТОВ “Будсервіс” внаслідок сплати орендних
платежів за користування майном, що фактично знаходиться у
користуванні ТОВ “Трикотажник” в розмірі 26 305,05 грн.
26.07.2005року ТОВ “Трикотажник“звернулось до господарського
суду Одеської області з зустрічним позов про визнання недійсним
договору оренди спірного майна від 29.12.03 р., укладеного між
Управлінням обласної ради з питань використання майна та
приватизації (орендодавець), правонаступником якого є Управління
обласної ради з майнових відносин, та ТОВ “Будсервіс“(орендар).
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Одеської області від
20.06.2006р. первісний позов ТОВ “Будсервіс“задоволено частково:
-ТОВ “Трикотажник“виселено зі спірних приміщень, в іншій частині
позову - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ТОВ
“Трикотажник“відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що додаткова угода № 2 від 21.07.2003р.
не має відношення до договору оренди від 01.01.2000р., у зв'язку
з чим суд визнав, що на момент вирішення спору у ТОВ
“Трикотажник“відсутні правові підстави користування спірним
майном, а відтак і не підлягають задоволенню зустрічні позовні
вимоги.
За апеляційною скаргою ТОВ “Трикотажник” Одеський апеляційний
господарський суд постановою від 12.09.2006р. рішення
господарського суду першої інстанції скасував та прийняв нове
рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовив.
Зустрічний позов задовольнив частково, визнавши договір оренди
нежитлових приміщень недійсним в частині оренди нежитлових
приміщень на 4 поверсі. В решті позову відмовив.
ТОВ “Будсервіс“звернулось до Вищого господарського суду України
із касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського
апеляційного господарського суду скасувати та залишити рішення
без змін мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом
норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та
вбачається з матеріалів справи 01.01.2000р. між ТОВ
“Трикотажник“та фабрикою “Ремвзуття“укладений договір оренди не
житлового приміщення загальною площею 449 кв. м. , що
знаходиться на 4-му поверсі будівлі за адресою: м. Одеса, вул.
Балківська, 42-а.
Даний договір укладений строком на один рік до 31.12.2001р. та
двічі пролонгований відповідно до додаткових узгоджень без дати
підписання на строк до 31.12.2002р. та 31.12.2003р.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що дію цього договору
фактично продовжено до 21.07.2006р. згідно додаткову угоду № 2
від 21.07.2003р., укладеної ТОВ “Трикотажник“та фабрикою
“Ремвзуття“за погодженням з управлінням Одеської обласної ради з
питань використання майна та приватизації.
При цьому, не погодившись із висновком господарського суду
Одеської області про те, що додаткова угода № 2 від 21.07.2003р.
не має відношення до договору оренди від 01.01.2000р. Одеський
апеляційний господарський суд з посиланням на матеріали справи
зазначив, що між ТОВ “Трикотажник“і Управлінням обласної ради з
майнових відносин інших, ніж наявний у справі договір оренди від
01.01.2000р. спірного майна між ТОВ “Трикотажник“та фабрикою
“Ремвзуття“за погодженням із уповноваженим органом Одеської
обласної ради не укладалося, а з пояснень вказаних осіб
встановлено, що при укладанні додаткової угоди № 2 від
21.07.2003р. було помилково зазначено 2001 рік, замість - 2000
рік.
Господарським судом апеляційної інстанції також встановлено, що
факт продовження строку договору оренди 01.01.2000р. визнаний як
орендарем, так і особою, яка на час вирішення спору є
уповноваженим представником власника майна - Управлінням
Одеської обласної ради з майнових відносин, ТОВ
“Трикотажник“належно виконувало умови договору та своєчасна
сплачувало до обласного бюджету орендну плату.
Відповідно статті 2 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
орендою є засноване на договорі
строкове платне користування майном, необхідним орендареві для
здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Таким чином судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок
що у ТОВ “Трикотажник“наявні правові підстави користуватись
майном, що є предметом спору.
Одночасно судами встановлено, що 29.12.03р. між Управлінням
обласної ради з питань використання майна та приватизації
(орендодавець) та ТОВ “Будсервіс“(орендар) договір оренди майна,
відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у
строкове платне користування 2,3,4,5-ий поверхи та ліфт
пасажирський будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул.
Балківська,42-а, з метою проведення підприємницької діяльності у
сфері надання комунальних та побутових послуг. Термін дії
вказаного договору визначено до 31.12.08р.
Касаційна інстанція вважає обґрунтованим висновок що договір
оренди від 29.12.03р., укладений між Управлінням обласної ради з
питань використання майна та приватизації ТОВ “Будсервіс”,
підлягає визнанню недійсним в частині оренди нежитлових
приміщень загальною площею 449 кв.м. на 4-му поверсі будівлі, що
розташована за адресою: м. Одеса, вул. Балківська,42-, оскільки
він укладений всупереч приписам статей 17 та 28 Закону України
“Про оренду державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
,
відповідно до яких право оренди спірного майна в момент
укладання вказаного договору належало ТОВ “Трикотажник”, а тому
укладання іншого договору оренди цього майна із другим орендарем
порушувало право ТОВ “Трикотажник“користуватися орендованим
майном.
Також касаційна інстанція погоджується з судом апеляційної
інстанції, що у господарського суду першої інстанції відсутні
підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним
договору оренди від 29.12.03р., укладеного між Управлінням
обласної ради з питань використання майна та приватизації ТОВ
“Будсервіс“в частині оренди майна, що не є об'єктом оренди ТОВ
“Трикотажник”, оскільки даний договір в цій частині не порушує
прав та законних інтересів ТОВ “Трикотажник”, а інших обставин,
що зумовлюють недійсність такого договору з матеріалів справи не
вбачається та судами не встановлено.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарський
суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав
юридичну оцінку доказам, наданим сторонами та дійшов
обґрунтованого висновку про скасування рішення першої інстанції.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до
переоцінки доказів та намагань заявника надати перевагу одних
доказів над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і
тому до уваги не приймаються, в зв’язку з чим касаційна
інстанція підстав для зміни чи скасування постанови не вбачає.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 12.09.2006року Одеського апеляційного
господарського суду у справі № 30-16/317-0506813 господарського
суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Трикотажник” без
задоволення.
Головуючий Т.Дроботова
Судді: Н.Волковицька
Л.Рогач