26/709 Про стягнення шкоди, завданої незаконними рішеннями службових осіб органів прокуратури - Текст документа

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до Держави Україна в особі Прокуратури Київської області та Державного казначейства України про стягнення 14 203 338,29грн. шкоди, завданої незаконними рішеннями службових осіб органів прокуратури (в редакції заяви про зміну та уточнення позовних вимог від 16.06.06. № 96 (ra0961017-06) ), в тому числі 11 987 807,91грн. вартості вилучених паливно-мастильних матеріалів та 2 215 530,38грн. заподіяної шкоди, з огляду на відсутність майна, повернення якого вимагав позивач за заявою від 16.02.06р. в натурі; за заявою від 13.04.06р. позовні вимоги збільшено на 28254,60грн. завданої шкоди.

Позовні вимоги вмотивовано безпідставним вилученням за наслідками незаконних процесуальних дій службової особи відповідача -органу прокуратури - старшого слідчого Сотченко М. належних позивачу на праві власності нафтопродуктів обсягом 3 868 402 л., внаслідок чого позивачу заподіяно майнову шкоду, що підлягає відшкодуванню на підставі статей 1173 та 1176 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідачі заперечили проти позовних вимог, вказуючи на відсутність у державному бюджеті на 2005 рік бюджетних призначень для відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам діями чи бездіяльністю органів державної влади, безпідставність визначення майнової шкоди як державного боргу; також прокуратурою зазначено, що вилучені паливно-мастильні матеріали є речовими доказами по кримінальній справі, яка на даний час перебуває на стадії досудового слідства, відповідно питання з їх повернення не належать до компетенції господарського судочинства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2006р. (головуючий суддя Пінчук В.I., судді Сулім В.В., Шевченко Е.О.) позов задоволено частково; зобов'язано Державне казначейство України відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіасервіс" 8620428,50грн. шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб прокуратури Київської області, та 15548,33грн. судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення обгрунтовано встановленням незаконності дій слідчих прокуратури Обухівського району щодо порушення кримінальної справи за фактами незаконності дій службових осіб ТОВ "Авіасервіс" та інших процесуальних дій по цій справі, що підтверджується постановою Обухівського районного суду Київської області від 18.05.2005р. та ухвалою апеляційного суду Київської області від 13.07.2005р., обов'язковістю вище вказаних судових рішень згідно з частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , наявністю підстав для відшкодування заподіяної позивачу шкоди шляхом стягнення заподіяних збитків у розмірі сплаченої позивачем за незаконно вилучені у нього та реалізовані нафтопродукти без податку на додану вартість відповідно до частини 4 статті 47 Господарського кодексу України (436-15) , статей 1166 та 1176 Цивільного кодексу України (435-15) . Відмовляючи у решті позовних вимог, суд послався на відсутність причинного зв'язку між незаконними діями та шкодою у цій частині.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006р. (головуючий Андрієнко В.В., судді Студенець В.I., Малетич М.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з мотивів його обгрунтованості та недоведеності доводів апеляційного подання та апеляційних скарг.

Заступник Генерального прокурора України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати постанову апеляційної та рішення першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом статті 1176 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 224 Господарського кодексу України (436-15) , статей 80, 81 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) , статей 27, 32 - 34, 41, 43, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Зокрема, вважає, що судами неправильно визначено розмір шкоди, заподіяної ТОВ "Авіасервіс", оскільки судами не взято до уваги знаходження частини вилучених у позивача паливно-мастильних матеріалів на складі військової частини А-1789 та висновок криміналістичної експертизи щодо їх якості, тобто, дійсний розмір заподіяної шкоди судом не встановлено; апеляційним судом не надано будь-якої правової оцінки даним обставинам, наведеним у апеляційній скарзі; кримінальна справа щодо службових осіб позивача перебуває на стадії слідства, рішення про речові докази у цій справі не прийнято і не може вирішуватись у порядку господарського судочинства; судами неправильно застосовано статтю 224 Господарського кодексу України (436-15) до правовідносин, що не є господарськими; судами не з'ясовано причинно-наслідковий зв'язок між неправомірною діяльністю та збитками.

Позивач відзив на касаційне подання не подав, усно доводи касаційного подання відхилив, вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального та процесуального права і в них повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Відповідач -прокуратура Київської області - не скористалась правом на участь представника в судовому засіданні, відзив на касаційне подання не подала.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, предметом спору є наявність передбачених законодавством підстав для відшкодування позивачу шкоди, завданої йому внаслідок незаконних дій службових осіб органу прокуратури.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що ТОВ "Авіасервіс" та військовою частиною А-1789 було укладено договір № 7/6-Д від 31.12.2003р. про надання військовою частиною послуг з приймання, зберігання та відвантаження нафтопродуктів.

Протягом липня-вересня 2004 року позивач придбав у власність окремі види нафтопродуктів, що підтверджується фінансово-господарськими документами, оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, а копії містяться в матеріалах справи (договори купівлі-продажу, накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення).

Також судами встановлено та сторонами у справі не оспорюється, що станом на 28.09.2004р. на складі військової частини А-1789 зберігались належні позивачу нафтопродукти загальною кількістю 3868402 літри (2877922,4кг), в тому числі:

- бензин А-95 кількістю 267260 л.;

- бензин А-92 кількістю 434433 л.;

- бензин А-76 кількістю 996782 л.;

- дизельне пальне кількістю 587413 л.;

- МТБЕ кількістю 78273 л.;

- N -метиланілін технічний кількістю 42477 л.;

- компоненти МПА кількістю 290582 л.;

- бензин газовий стабільний кількістю 1171212 л.

Судами було з'ясовано, що постановою старшого слідчого прокуратури Обухівського району Київської області від 18.10.2004р. нафтопродукти в кількості 3868402 літри, які належали ТОВ "Авіасервіс" та знаходились на орендованому складі у м. Васильків, були визнані речовими доказами та приєднані до кримінальної справи № 66-734, порушеної заступником прокурора Обухівського району Київської області від 11.10.2004р. за фактом здійснення службового підроблення та за фактом незаконного виготовлення, зберігання, транспортування підакцизних товарів, що становлять загрозу для здоров'я людей.

Постановою старшого слідчого прокуратури Обухівського району Київської області від 04.11.2004 року речові докази передано на зберігання директору ТОВ "Приватель" Липовку С.М. для організації подальшого збереження речових доказів; постановою старшого слідчого прокуратури Обухівського району Київської області від 09.11.2004р. про визначення вартості незаконно виготовленої продукції, її реалізації та перерахування коштів до бюджету директору ТОВ "Приватель" Липовку С.М. було визначено організувати визначення вартості незаконно виготовлених підакцизних товарів, їх переробку та подальшу реалізацію, перерахувавши кошти від реалізації до бюджету; згідно акту опису та оцінки № 1 від 19.11.2004р. нафтопродукти в кількості 3868402 літри прийнято на відповідальне зберігання директором ТОВ "Приватель" Липовкою С.М.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 18.05.2005р. у справі №5-36-05 за скаргою директора ТОВ "Авіасервіс" та його представника на постанови органів прокуратури про порушення кримінальної справи та про визначення вартості незаконно виготовлених підакцизних товарів, їх переробку та подальшу реалізацію та перерахування коштів до бюджету, постанову заступника прокурора Обухівського району Київської області від 11.10.2004р. та слідчого прокуратури Обухівського району від 09.11.2004р. було скасовано; ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.07.2005р. вказану постанову суду було залишено без змін; клопотання Заступника Генерального прокурора України про перегляд в порядку виключного провадження вказаних судових рішень повернуто без розгляду Верховним судом України.

При цьому, задовольняючи скарги представників позивача частково, Обухівський районний суд зазначив, що інші вимоги скаржників про зобов'язання зберігача до повернення нафтопродуктів та одночасного закриття справи не підлягають задоволенню, оскільки процесуальні рішення слідчого про передачу речових доказів на зберігання (постанови слідчого від 18 жовтня та 4 листопада 2004р.) не були предметом оскарження, а кримінальна справа за частиною 3 статті 204, частиною 1статті 366 Кримінального кодексу України (2341-14) все ще розслідується за наявності іншої порушеної за частиною 1 статті 239 цього Кодексу кримінальної справи, об'єднаної з цією в одне провадження.

Також судами встановлено, що постанови прокурора Київської області від 07.09.2005р. та від 27.10.2005р. про закриття кримінальної справи № 66-734 за відсутністю складу злочину було скасовано постановами прокурора Генеральної прокуратури України від 18.10.05р. та від 22.12.05р.

Постановою прокурора відділу управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Генеральної прокуратури України від 26.12.05р. порушено кримінальну справу стосовно службових осіб ТОВ "Авіасервіс" за ознаками злочину, передбаченого частиною 3 статті 204 КК України (2341-14) ; також постановою слідчого в особливо важливих справах прокуратури Київської області від 30.05.2005р. порушено кримінальну справу за фактом реалізації ТОВ "Приватель" речових доказів по кримінальній справі № 66-734 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України (2341-14) .

Дослідивши вище вказані матеріали справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що порушення кримінальної справи № 66-734від 11.10.2004р. та вчинювані слідчі процесуальні дії по цій справі є незаконними, що підтверджується постановою Обухівського районного суду Київської області та ухвалою апеляційного суду Київської області, що підлягають прийняттю господарським судом відповідно до положень частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Також колегія суддів суду першої інстанції зазначила, що позивачу завдано майнову шкоду в розмірі реально понесених витрат на придбання втраченого (безпідставно реалізованого майна), що складає 8620428,50грн., сплачених ним постачальникам за нафтопродукти (без сум податку на додану вартість); вказана шкода підлягає відшкодуванню державою через органи державного казначейства України відповідно до частини 4 статті 47 Господарського кодексу України (436-15) , статей 1166 та 1176 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 35 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , Порядку виконання Державним казначейством рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, затвердженого Наказом від 21.04.06р. № 130 (z0552-06) .

Переглядаючи в повному обсязі справу відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційний господарський суд визначив, що постановою Обухівського районного суду Київської області та ухвалою апеляційного суду Київської області встановлено, що працівники прокуратури Київської області діяли всупереч вимогам закону, неможливістю повернути відчужені паливно-мастильні матеріали позивачу завдано шкоду, розмір якої відповідає вартості вилученого майна за цінами їх придбання, між діями прокуратури та завданою позивачу шкодою є причинний зв'язок, оскільки саме внаслідок цих дій відбулась реалізація спірного майна. З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про доведеність відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального Кодексу України (1798-12) наявності передбачених законодавством підстав для відшкодування заподіяної відповідачу шкоди за рахунок держави.

Відповідно до частини 6 статті 1176 Цивільного кодексу України (435-15) шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно до статті 1166 Цивільного кодексу України (435-15) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала, у спосіб, визначений статтею 1192 Цивільного кодексу України (435-15) , тобто, за вибором потерпілого шляхом передачі речі в натурі чи відшкодування завданих збитків.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості майна на момент розгляду справи, або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (435-15) , збитками є

-втрати, яких особа зазнала в зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права;

-доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, при цьому згідно з положеннями статей 1173 та 1174 Цивільного кодексу України (435-15) , шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача.

При цьому на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Вилучені у позивача нафтопродукти були визнані речовими доказами та приєднані до кримінальної справи. Відповідно до статті 80 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.

Речові докази, які можуть швидко зіпсуватися і які не можуть бути повернуті володільцеві, негайно здаються відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації; у разі виникнення необхідності у повернення речових доказів, то організації, які їх одержали, повертають взамін такі самі речі або сплачують їх вартість по державних цінах, що існують в момент повернення (частина 4 статті 80 Кримінально-процесуального кодексу України (1001-05) ).

Як вбачається з матеріалів справи та змісту позовних вимог, з урахуванням доповнень та змін, що подавались позивачем, ним визначено розмір заподіяної майнової шкоди, виходячи з обсягу вилучених у нього нафтопродуктів, а реальність заподіяної шкоди обгрунтовувалась неможливістю їх повернення в повному обсязі.

Натомість у матеріалах справи (том Додатки 1, а.с.96) міститься постанова слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Черкаської області від 11.04.2006р., у якій зазначено про накладання арешту на належну позивачу суміш для виготовлення бензину в кількості 458362 літри, що зберігається на складі військової частини А-1789; судові рішення не містять дослідження та оцінки даного письмового доказу, на який покликається прокуратура у касаційному поданні, обгрунтовуючи недоведеність розміру заподіяної шкоди.

Також для з'ясування причинного зв'язку між діями органів прокуратури, що визнані незаконними та відсутністю вилучених паливно-мастильних матеріалів суду належало переконатись за належними та допустимими доказами, що їх реалізація відбулась саме уповноваженим прокуратурою ТОВ "Приватель" на виконання відповідної постанови слідчого прокуратури; натомість матеріали справи не містять жодних первинних доказів у підтвердження вказаної обставини.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якою інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають з вище зазначених підстав.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.