ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007 р.
№ 20/150
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод
феросплавів", Дніпропетровська область,
м. Нікополь
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
09.10.2006р.
у справі
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом
відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод
феросплавів", Дніпропетровська область,
м. Нікополь
до
1) корпорації "Науково-виробничої інвестиційної групи
"Iнтерпайп", м. Дніпропетровськ
2 2) відкритого акціонерного товариства "Алчевськкокс",
Луганська область, м. Алчевськ
про
стягнення 7 809 грн. 14 коп.
за участю представників:
позивача: Молодика К.Ю. -дов. від 24.11.06р. №115-4016
відповідача 1: не з'явився
відповідача 2: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Нікопольський завод
феросплавів" звернулось до господарського суду Дніпропетровської
області з позовною заявою про стягнення з належного відповідача 7
809, 14 грн. вартості вагової недостачі коксової продукції та
судові витрати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
18.07.2006р. зі справи №20/150, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
09.10.2006р. у даній справі, в позові відмовлено.
Судові рішення мотивовані недоведеністю позивачем належними
доказами здійснення приймання продукції по кількості у
відповідності з договором №У1631/2002/881 від 27.12.2002р.
укладеним між корпорацією "НВIГ "Iнтерпайп" і ВАТ "Нікопольський
завод феросплавів", та Iнструкцією про порядок приймання продукції
виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по
кількості, затвердженої Держарбітражем при раді Міністрів СРСР
№П-6 від 15.06.1965р. (зі змінами та доповненнями), ДСТУ
322-12-2-94.
Не погоджуючись з вказаною постановою Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, ВАТ "Нікопольський завод
феросплавів" звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить постанову скасувати та
прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи
скаргу тим, що господарським судом апеляційної інстанції порушені
норми матеріального та процесуального права, але які саме норми
були порушені скаржником в касаційній скарзі не зазначається.
Відповідач -1, -2 не реалізували своє процесуальне право на
участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи
наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
відповідно до умов договору № У1631/2002/881 від 27.12.2002р.(далі
Договір), укладеного між корпорацією "НВIГ "Iнтерпайп" та ВАТ
"Нікопольський завод феросплавів", на адресу позивача від ВАТ
"Алчевськкокс" 26 травня 2003 року надійшла коксова продукція
(кокс доменний, коксовий горішок), що підтверджується залізничними
накладними.
Пунктом 6.1 Договору сторони передбачили здійснення приймання
продукції по кількості у відповідності з Iнструкцією про порядок
приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів
народного споживання по кількості, затвердженої Держарбітражем при
раді Міністрів СРСР №П-6 від 15.06.1965р. із змінами та
доповненнями від 14.11.1974р. (далі -Iнструкція №П-6).
Сторонами за Договором також узгоджено, що у випадку
виявлення нестачі товару при прийманні його вантажоотримувачем
(позивачем по справі) виклик представників продавця (першого
відповідача) та вантажовідправника (другого відповідача) є
обов'язковим.
Вантаж прибув по накладній у справному вагоні, без ознак
втрати, розкрадання і виданий залізницею в порядку ст. 52 Статуту
Залізниць України без перевірки.
При прийманні вантажу у вагонах №66448689, 60712668,
65295061, 66631987, 77701946, 63843775, 67661918, 67877845,
66348871, 67363168 за кількістю позивачем виявлена недостача
вантажу, яка з урахуванням норми природної втрати за сухою вагою
1% склала 11, 69 тони (17,6 тн.) на суму 7809,14 грн. (з
урахуванням ПДВ та ж/д тарифу), про що комісією позивача складено
акти №3273/1 від 26.05.2003р. та №3273/2 від 27.05.2003р. із
зазначенням, що причиною недостачі є неправильне визначення маси
вантажу відправником.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, договір є
обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Господарським судом першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що позивачем не здійснено переваження тари вагону для
визначення ваги нетто в порушення правил приймання продукції за
кількістю, зокрема п. 14 Iнструкції №П-6 згідно якого, при
неможливості переваження продукції без тари визначення ваги нетто
здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент отримання
продукції і ваги тари після звільнення її з під продукції.
Результати перевірки оформлюються актами. Визначення ваги нетто
шляхом відрахування ваги тари і ваги брутто за даними, зазначеними
в транспортних документах, без перевірки фактичної ваги брутто і
ваги тари не дозволяється.
Докази визначення ваги нетто вантажу у відповідності з
вимогами Iнструкції №П-6 позивачем суду не надані.
Крім того, з даних в Акті №3273/2 від 27.05.2003р. щодо часу
переваження продукції не вбачається факту зупинення її приймання
позивачем, що суперечить вимогам п. 16 Iнструкції №П-6.
Також, оцінивши надані позивачем докази (факсограми),
апеляційний господарський суд встановив, що позивач всупереч
Договору та вимог п.17 Iнструкції №П-6 не викликав належним чином
представників відповідача-1 та відповідача-2 для участі у
прийманні продукції за кількістю.
Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій
встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами,
яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких
касаційна інстанція не наділена, з урахуванням чого колегія вважає
доводи заявника касаційної скарги такими, що не можуть вплинути на
правильність оскаржуваних судових актів.
Зважаючи на викладене та враховуючи приписи ст.ст. 525, 526
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, колегія
суддів вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій дана
належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм
матеріального та процесуального права не вбачається, судові
рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам
справи і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 09.10.2006р. у справі № 20/150 залишити без змін.
Головуючий суддя В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко