ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007 р.
№ 6/221
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенко Г.П.- головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Полянського А.Г.,
розглянувши
касаційну скаргу
ДП "Донецька залізниця"
на рішення
від 19.09.2006р. господарського суду Донецької області
у справі
господарського суду Донецької області
за позовом
АТЗТ "Акціонерна страхова компанія "Аско-Медсервіс"
до
ДП "Донецька залізниця"
про
стягнення 115186, 02 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Самойленко В.В. (дов. від 08.02.06 № 42/02),
відповідача: не з'явились,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 19.09.06 господарського суду Донецької області
позов задоволено частково. З ДП "Донецька залізниця" на користь
АТЗТ "Акціонерна страхова компанія "Аско-Медсервіс" стягнуто
матеріальний збиток у сумі 88604, 63 грн., 886, 04 грн. витрат по
сплаті держмита та 118 грн. витрат по сплаті
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В решті
позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ДП "Донецька залізниця"
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить його скасувати з огляду на порушення судами норм
матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою
обставин справи прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідно до
умов договору № С00187К/11-537 страхування автомобільного
транспорту від 18 квітня 2003 р. та додаткової угоди
№8-ДТГ/С00187К/11-537 до нього, укладених між АТЗТ "Акціонерна
страхова компанія "Аско-Медсервіс" (Страховик) та ДК "Укртрансгаз
НАК "Нафтогаз України" (Страхувальник), позивач взяв на себе
зобов'язання в разі настання страхового випадку (в т.ч.
дорожньо-транспортна пригода) із застрахованим автотранспортним
засобом "VW Passat" державний номер "АН8947АВ", кузов
WVWZZZ3ВРZ3ВZ4Р252218 (далі - автомобіль) виплатити страхувальнику
страхове відшкодування.
Пунктом 7.8 договору передбачено, що страхувальник
зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку
протягом двох робочих днів з дня, що слідує за днем настання
страхового випадку. Заява на виплату страхового відшкодування
повинна бути подана страхувальником протягом п'ятнадцяти днів,
починаючи з дня, що слідує за днем настання страхового випадку.
При порушенні терміну подання заяви або несвоєчасне повідомлення
страхувальником про настання страхового випадку без поважних
причин на це страховик має право відмовити у виплаті страхового
відшкодування.
Страхувальник на підставі вказаного пункту договору надав
страховику заяву на виплату страхового відшкодування за
страхуванням наземного транспорту, з проханням виплатити страхове
відшкодування за збитками завданими внаслідок настання страхового
випадку. У зазначеній заяві страхувальник вказав повні назви
сторін договору страхування, номер та дату договору, реквізити для
виплати страхового відшкодування та інформацію про страховий
випадок. До заяви були додані протокол огляду місця ДТП від
17.11.2005р., рахунки-фактури №50 від 10.01.2006р., № 127 від
01.12.2005р., та постанова Волноваського районного суду Донецької
області від 29.12.2005р., що остаточно виключає ймовірність
складання заяви до настання страхового випадку а саме, до
17.11.2005р.
Судом з'ясовано, що 17 листопада 2005р. о 19год 20хв. у м.
Донецьку на перехресті вулиць Артема та Батіщева сталася
дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів:
автомобіль, що належить страхувальнику та яким керував Михальков
Едуард Миколайович (1968 р.н), що мешкає за адресою: м.Макіївка,
Новоробітниче містечко; "ВАЗ -21213" д.н. 043-69ЕВ, що належить ДП
"Донецька залізниця" та яким керував Голівець Андрій Анатолійович,
що мешкає за адресою: Донецька область, м. Волноваха, пров.
Гоголя, 12.
Внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження, що
відображено в протоколі про адміністративне правопорушення
від18.11.2005р. складеного інспектором з дізнання ДАЇ ДМУ
Пантелейчуком С.О.
29.12.2005р. Волнохаським районним судом Донецької області
винесено постанову про притягнення до адміністративної
відповідальності Голівця А.А., в зв'язку зі скоєнням
адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КоАП.
На замовлення ДК "Укртрансгаз НАК "Нафтогаз України" в особі
УМГ "Донбастрансгаз" ЗАТ Український Центр Післяаварійного Захисту
"Експерт-Сервіс" проведено оцінку майна, за результатами якої
експертом Крутих Є.А. складено звіт № 312 про оцінку майна від
23.12.2005р., відповідно до якого матеріальний збиток завданий
власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП
складає 88604, 63 грн.
Страхувальником подано позивачу заяву на виплату страхового
відшкодування за страхування наземного транспорту, на підставі
якої останнім складено Страховий акт № 06-06-012 від 14.02.2006р.
про виникнення страхового випадку, пов'язаного із пошкодженням
автотранспортного засобу, яким встановлено розмір страхового
відшкодування в обсязі 106429, 97 грн., яке позивач сплатив
страхувальнику, що підтверджується платіжним дорученням № 0000245
від 22.02.2006р.
Відповідно до п. 7.15 договору № С00187К/11-537 після виплати
страхового відшкодування за цим договором у межах виплаченої суми
до страховика переходять права страхувальника на відшкодування
збитку від осіб, відповідальних перед страхувальником за завданий
збиток.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
до страховика, який виплатив страхове відшкодування
за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат
переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що
одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за
заподіяний збиток.
Згідно зі ст. 993 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до страховика, який
виплатив страхове відшкодування за договором майнового
страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке
страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування,
має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що
особі, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, надано право
зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого
відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З огляду на вказане суд дійшов обгрунтованого висновку, що
позивач набув право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у
ДТП в розмірі фактичних затрат (витрат), понесених ним у зв'язку з
виплатою страхового відшкодування за договором.
При цьому судом взято до уваги, що в рішенні Волноваського
районного суду Донецької області від 26 травня 2005р.
(адміністративний матеріал № 8603/124/74п) зазначено, що
17.11.2005р. о 19год. 20хв., Голівець А.А., керуючи автомобілем
ВАЗ 21213 н/з 043-69ЕВ при спробі переїхати перехрестя на
забороняючий сигнал світлофора, скоїв зіткнення, в наслідок чого
автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив п.8.10 ПД,
тобто скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст. 124
КоАП України.
Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, майнова шкода,
завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим
немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,
завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в
повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
юридична особа
відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання
ним своїх трудових обов'язків.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від
27.03.1992р. № 6 ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
"Про практику розгляду судами
цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" не вважається
володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе
відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє
джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з
володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
При розгляді справ про відшкодування шкоди відповідальність
юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої
заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових
відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових
(службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним,
тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була
працівником цієї організації.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, шкода, завдана
джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на
відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право,
договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом,
механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання
якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки,
згідно ч.1 ст.1187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, є, зокрема, діяльність
пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних
засобів.
Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
особа, яка
здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки,
відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було
завдано внаслідок непереробної сили або умислу потерпілого.
З огляду на викладене колегія суддів вважає обгрунтованим
висновок суду про стягнення на користь позивача 88 604, 63 грн.
завданого з вини працівника Державного підприємства "Донецька
залізниця" матеріального збитку у зв'язку із виплатою страхового
відшкодування.
Також обгрунтованим вбачається висновок місцевого
господарського суду про відмову в позові в частині стягнення
витрат у сумі 22151, 16 грн. у вигляді податку на прибуток
підприємства в розмірі 25% від поверненої суми.
Відповідно до ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
учасник
господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або
установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,
повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або
законні інтереси якого порушено.
Згідно ст. 623 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
збитки повинні бути
реальними та на і майбутнє стягнуті не можуть бути.
Судом з'ясовано, що сума податку в розмірі 22151, 16 грн. на
момент розгляду справи не була перерахована в бюджет, доказів
такої оплати (виписки банку, копії платіжного доручення) суду
надано не було.
В частині відмови в позові про стягнення витрат по оплаті
юридичних послуг у сумі 4430, 23 грн. згідно представленого
договору про надання юридичних послуг №17/05/05-Ц від
12.05.2005р., додаткових угод №№ 1,2 від 30.12.2005р. до договору
№17/05/05-Ц від 12.05.2005р. та платіжного доручення № 798 від
26.05.2006р. на суму 4430, 23 грн. господарський суд правомірно
взяв до уваги той факт, що застосування відповідальності у вигляді
відшкодування, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням
зобов'язань, збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише
за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні
елементи: противоправна поведінка; наявність збитків, причинний
зв'язок між противоправною поведінкою та спричиненням збитків;
вина.
Обгрунтованим є висновок суду про неправомірність збільшення
розміру позовних вимог на суму 432 грн., що становлять витрати на
оплату експертних послуг згідно представленого рахунку №351 від
30.11.2005р. та платіжного доручення №1816 від 09.12.2005р.,
оскільки відповідно до ч. 2 ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
під
збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми
позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому
збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з
пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в
позовній заяві.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судове рішення прийнято при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави
для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення від 19.09.2006 р. господарського суду Донецької
області у справі № 6/221 залишити без змін.
Головуючий
Коробенко Г.П.
Судді:
Костенко Т.Ф.
Полянський А.Г.