ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2007 р.
№ 4/62
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши
касаційну скаргу
Державного територіально-галузевого об'єнання
"Південно-західна залізниця"
на постанову
від 09.10.2006р. Київського міжобласного апеляційного
господарського суду
у справі
господарського суду Полтавської області
за позовом
Державного територіально-галузевого об'єнання
"Південно-західна залізниця"
до
ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат"
про
стягнення 15555 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Лагода О.А. (дов. від 05.10.06 № 1307-АЮ),
відповідача: Самоходський Є.О. (До. від 01.09.05 № 59/32),
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 27.06.06 господарського суду Полтавської області
в позові про стягнення 15555,00 грн. штрафу за неправильне
зазначення маси вантажу у залізничній накладній № 43498820, що
перевозився вагоном № 68137900 відмовлено.
Постановою від 09.10.06 Київського міжобласного апеляційного
господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Державне
територіально-галузеве об'єнання "Південно-західна залізниця"
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм
матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою
обставин справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, 16.04.2005 р. зі станції Золотнишино Південної
залізниці до станції призначення Чиєрна над Тисоу (Словенія),
прикордонна станція переходу - Чоп вантажовідправником ВАТ
"Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" відправлено вагон №
68137900 за залізничною накладною № 43498820, з якої вбачається,
що вказаний вагон завантажено засобами відправника, його маса
брутто становить 103000 кг, у тому числі 82500 кг маси нетто та
20500 кг маси тари; маса визначалась вантажовідправником на
200-тонних вагах.
На станції Дарниця Південно-Західної залізниці, при
контрольному зважуванні вагону № 68137900 виявлено розходження між
даними, зазначеними в накладній з фактичною масою вантажу на 15000
кг у бік збільшення, про що було складено акт загальної форми від
19.04.2005р. № 77в.
Судами також з'ясовано, що за результатом комісійного
переважування вагону підтвердилося зазначене в акті загальної
форми перевищення фактичної маси вантажу від маси, зазначеної в
накладній, на 15000 кг, що перевищує вантажопідйомність вагону,
про що залізницею складено комерційний акт № 000251/103 від
21.04.2005 р.
Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України
вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки
неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених
ним у накладній.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судами попередніх інстанцій правомірно враховано положення ст. 315
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, згідно якої для
пред'явлення перевізником до вантажовідправників та
вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення,
встановлюється шестимісячний строк.
Відповідно до ст. 137 Статуту залізниць позови залізниць до
вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають
із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої
підвідомчості чи підсудності до суду за місцезнаходженням
відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний
термін обчислюється: щодо стягнення штрафу за невиконання плану
перевезень після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого
для сплати штрафу; в усіх інших випадках - з дня настання події,
що стала підставою для подання позову.
Згідно з ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позовна
давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,
зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про
застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для
відмови у позові.
Судами встановлено, що Державне територіально-галузеве
об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до суду з
позовом у даній справі 18.01.2006 р., тобто, за межами строку
позовної давності, який сплинув 21.10.2005.
З врахуванням встановлених обставин та того, що в матеріалах
справи є заява відповідача про застосування позовної давності суди
попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову в
позові, а посилання відповідача на Угоду про міжнародне залізничне
вантажне сполучення обгрунтовано не прийняли до уваги, оскільки
Словенія, станція призначення якої визначена в залізничній
накладній, не є учасницею вказаної Угоди.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судові рішення прийнято при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави
для їх скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 09.10.2006 р. Київського міжобласного
апеляційного господарського суду у справі № 4/62 залишити без
змін.
Головуючий В. Божок
Судді Т.Костенко
Г.Коробенко