ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 р.
№ 48/213 (05-5-48/13372)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача
- відповідача
Самань В.Г. -(дор. № 81/2006р від 20.09.2006)
розглянув касаційну скаргу
ТОВ "Ален"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2006
у справі
№ 48/213 господарського суду м. Києва
за позовом
ТОВ "Ален"
до
ТОВ "Компанія "Україна-Австрія"
про
Розірвання договору генерального підряду та стягнення збитків
В С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 06.06.2006 (суддя
В.Сулім) позов задоволено частково -розірвано договір генерального
підряду № 96/пс від 24.03.2004. в частині вимог про стягнення
75000 грн. збитків відмовлено.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тими
обставинами, що судом встановлено порушення відповідачем умов
договору, зокрема, щодо залучення інвестора для будівництва
об'єкта, що є підставою для розірвання договору.
В частині заявлених до стягнення 75000 грн. збитків суд
дійшов висновку про недоведеність позивачем розміру збитків у
заявленій сумі, що була сплачена позивачем як аванс за виконання
першого етапу робіт за договором генерального підряду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.10.2006 (судді: А.Брайко, Л.Бившева, Т.Розваляєва) рішення
господарського суду першої інстанції залишено без змін з
аналогічних мотивів та підстав.
Позивач просить в касаційній скарзі рішення господарського
суду першої інстанції та апеляційну постанову скасувати з підстав
порушення господарськими судами норм ст.ст. 4-2, 4-3, 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, неправильного застосування норм ст.ст. 651,
653 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, прийняти нове рішення про задоволення
позову повністю.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому
засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та
вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанції спірні правовідносини сторін виникли на підставі
договору № 96/пс генерального підряду від 24.03.2004 (а.с. 28-31).
Відповідно до п. 1.1 договору його предметом є передпроектні
роботи, розробка проектно-кошторисної документації на будівництво
торгового центру.
Згідно п. 1.2 договору відповідач зобов'язався за кошти
позивача виконати проектно-кошторисну документацію на будівництво
об'єкту в установлені договором строки.
Відповідно до п. 4.1 договору роботи по даному договору
проводяться в три етапа: 1 етап -передпроектні розробки, розробка
ескізного проекту, розробка проектно-кошторисної документації
стадії "Проект"; 2 етап - розробка робочої документації; 3
етап -будівництво об'єкта.
П. 4.2 передбачає, що відповідач приступає до виконання
етапів проектних розробок на наступний день після виконання
позивачем п. 6.2 договору.
Відповідно до п. 5.2 договору завершення робіт кожного з
етапів, наведених в п. 4.1 фіксується актом, який надає
відповідач.
Відповідно до п. 6.2 договору позивач авансує роботи на
протязі тижня після підписання договору на суму 75000 грн.
Судом встановлено, що на виконання п. 6.2 договору позивач
перерахував відповідачу 75000 грн. в якості авансу.
24.03.2004 сторони підписали акт прийому-передачі
документації згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв
зазначені в акті документи (а.с. 37).
06.08.2004 сторони підписали акт сдачі-приймання
проектно-технічної документації відповідно до договору № 96/пс від
22.03.2004.
Відповідно до ст. 887 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник
зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу
технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а
замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Відповідно до приписів ст. 889 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
замовник
зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на
проведення проектних та пошукових робіт, зокрема, сплатити
підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи
сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в
іншому порядку, встановленому договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно
до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно
ставляться.
П. 10.4 договору передбачено у випадку припинення договору за
ініціативою позивача, відповідач зобов'язується на протязі п'яти
банківських днів з моменту розірвання договору повернути авансові
платежі за винятком коштів за фактично виконані відповідачем
роботи.
За таких обставин господарські суди першої та апеляційної
інстанції дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для
покладення на відповідача обов'язку щодо повернення авансованих
позивачем коштів, оскільки такі кошти є вартістю робіт, які були
виконані відповідачем та прийняті позивачем по першому етапу
згідно акту від 06.08.2004.
Вимога позивача про відшкодування завданих збитків
задоволенню не підлягає з підстав її недоведеності (ст. 623 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
).
Згідно частини другої ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір
може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї
із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в
інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини другої ст. 320 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
у
разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору
або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку
стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання
договору та відшкодування збитків.
Судом встановлено, що відповідачем порушено суттєву умову
договору щодо залучення інвестора для будівництва об'єкту (п. 6.3
договору), що є підставою для розірвання договору.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція не вбачає порушення
господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права при винесенні оскаржуваних рішення та
постанови у справі, а відтак і підстав для їх скасування немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.10.2006 та рішення господарського суду м. Києва у справі №
48/213 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун