ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 р.
№ 15/402 ( rs155871 ) (rs155871)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивачів
- не з'явилися,
відповідачів
прокуратури
- Мартиновський О.В.,
- Баклан Н.Ю.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Сільськогосподарського ТОВ "Манжурка"
на постанову
від 27.09.2006 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі
№15/402 ( rs155871 ) (rs155871)
за позовом
заступника прокурора Кіровоградської області
в інтересах держави в особі Кіровоградської
обласної ради та Кіровоградського облуправління
лісового господарства
до
1.ДП "Голованівське лісомисливське господарство";
2. Сільськогосподарського ТОВ "Манжурка"
про
визнання недійсним договору про спільну діяльність від
30.05.2001
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
29.06.2006 (судді: Мохонько К.М., Таран С.В., Хилько Ю.I.) в
позові відмовлено у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 27.09.2006 (судді: Голяшкін О.В., Науменко I.М., Білецька
Л.М.) рішення скасовано, позов задоволено -на підставі ст.48, ч.2
ст.58 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
визнано недійсним оспорюваний договір як
удавану угоду, укладену з метою приховати договір суборенди
лісомисливських угідь, та який не відповідає вимогам ст.ст.430-433
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст.9, 21, 22 Закону України "Про
мисливське господарство та полювання" ( 1478-14 ) (1478-14)
та ст.15 Закону
України "Про тваринний світ" ( 2894-14 ) (2894-14)
.
Сільськогосподарське ТОВ "Манжурка" (надалі -СТОВ "Манжурка")
у поданій касаційній скарзі та доповненнях до неї просить
постанову скасувати, рішення залишити без змін, оскільки вважає,
що договір про спільну діяльність від 30.05.2001 не суперечить
вимогам ст.21 Закону України "Про мисливське господарство та
полювання" ( 1478-14 ) (1478-14)
, так як договором не передбачено
користування СТОВ "Манжурка" мисливськими тваринами або ведення
мисливського господарства. Закон України "Про мисливське
господарство та полювання" ( 1478-14 ) (1478-14)
та ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
не
забороняють юридичним особам укладати між собою договори про
надання послуг щодо полювання.
Скаржник також вказує на неврахування Дніпропетровським
апеляційним господарським судом обставин пропуску позивачем строку
позовної давності по заявленим вимогам, так як договір про спільну
діяльність було укладено 30.05.2001р., а з відповідним позовом
позивач звернувся лише в 2006 році.
Другий відповідач також посилається на встановлений судами
попередніх інстанцій факт виконання оспорюваного договору обома
відповідачами, що свідчить про його подальше схвалення СТОВ
"Манжурка" та дійсність з моменту укладення, як це передбачено ч.2
ст.63 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет повноти їх встановлення і правильності юридичної оцінки
судами першої та апеляційної інстанцій і заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників скаржника та прокуратури,
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення від 29.06.2006 -
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду Кіровоградської області з наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення про відмову в позові та приймаючи
нове рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції
виходив з того, що договір про спільну діяльність від 30.05.2001
не містить істотних умов договору про сумісну діяльність та за
своєю правовою природою є договором суборенди лісомисливських
угідь та договором про умови ведення лісомисливського
господарства. Всупереч вимогам ст.9, ч.3 ст.21, ч.1 ст.22 Закону
України "Про мисливське господарство та полювання" ( 1478-14 ) (1478-14)
та
ст.15 Закону України "Про тваринний світ" ( 2894-14 ) (2894-14)
оспорюваний
договір було укладено без згоди Кіровоградської обласної ради, до
компетенції якої належить вирішення питання про надання
мисливських угідь у користування, а також зі сторони ДП
"Голованівське лісомисливське господарство" неналежним суб'єктом,
яким мало бути виключно Кіровоградське державне лісогосподарське
об'єднання "Кіровоградліс" як місцевий орган спеціально
уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі
мисливського господарства, якому Законом України "Про мисливське
господарство та полювання" ( 1478-14 ) (1478-14)
було надано право укладати
договори про умови ведення мисливського господарства. Суд також
встановив те, що на момент укладення оспорюваного договору СТОВ
"Манжурка" не мало цивільної правоздатності, оскільки було
зареєстроване пізніше -за рішенням Голованівської
райдержадміністрації від 05.11.2001 №650-р.
Однак, колегія не може погодитися з висновками суду про
наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою
обставини пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки
оспорюваний договір про спільну діяльність було укладено
30.05.2001р., а позов пред'явлено прокурором лише в грудні 2005
року.
Згідно з п.6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правила цього Кодексу про позовну
давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких,
встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання
чинності згаданим Кодексом.
Відповідно до п.7 прикінцевих та перехідних положень ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
до позовів про визнання заперечуваного
правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1
січня 2004р., застосовується позовна давність, встановлена для
відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Чинне на той час цивільне законодавство не передбачало
винятків щодо застосування позовної давності до позовних вимог про
визнання угод недійсними. Не передбачає таких винятків і чинний
Цивільний кодекс України.
Зокрема, ст.83 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.268 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
встановлено перелік вимог, на які позовна давність не
поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про визнання
угод (правочинів) недійсними.
Наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд
України при здійсненні касаційного перегляду рішень у справах,
пов'язаних із застосуванням позовної давності (постанова ВСУ від
25.05.2004 у справі №14/278).
В даній правовій ситуації трирічний строк позовної давності
закінчився після 01.01.2004р., а тому правила Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції, чинній з 01.01.2004 р.), в тому
числі норми ст.ст.257, 261, 267 цього Кодексу повинні
застосовуватися до спірних правовідносин.
Відповідно ч.1 ст.80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ч.4 ст.267 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
закінчення строку позовної давності є підставою
для відмови в позові.
Однак, судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалися
обставини пропуску позовної давності у даній справі, клопотання
про його відновлення позивачем не заявлялося, поважні причини
пропуску позовної давності не встановлювалися, що вказує на
неповне з'ясування обставин справи та є достатньою підставою для
її передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно імперативних вимог ст.111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна
інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Таким чином в розрізі даного спору касаційна інстанція не
вправі встановлювати обставини початку перебігу строку позовної
давності та його закінчення, наявності чи відсутності поважних
причин пропуску цього строку як підстави для його відновлення.
Водночас касаційна інстанція вважає за необхідне та підставі
ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
доручити суду першої інстанції при новому розгляді
справи надати ретельну правову оцінку встановленим судами фактам
виконання оспорюваного договору обома відповідачами, що може
свідчити про його подальше схвалення зі сторони СТОВ "Манжурка" та
дійсність з моменту укладення (ч.2 ст.63 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
), і,
врахувавши вимоги ст.ст.257, 261, 267 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, визначитись щодо обгрунтованості чи необгрунтованості
позовних вимог.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судами першої та апеляційної
інстанції всупереч вимогам ст.43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано ретельної правової оцінки, а
згідно імперативних вимог ч.2 ст.111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над
іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у
справі докази.
Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на підставі ч.2
ст.111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та
обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім
обставинам справи, в зв'язку з чим справа підлягає направленню на
новий розгляд для достовірного з'ясування інших обставин, які
мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7-111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Сільськогосподарського ТОВ "Манжурка"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від
29.06.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 27.09.2006 у справі №15/402 ( rs155871 ) (rs155871)
скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду Кіровоградської області.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун