ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 р.
№ 13/578
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Запорізького обласного центру
зайнятості, м. Запоріжжя,
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.10.2006
зі справи № 13/578
за позовом Запорізького обласного центру зайнятості
(далі -Центр зайнятості)
до Української державної корпорації по виконанню монтажних і
спеціальних будівельних робіт "Укрмонтажспецбуд"
(далі -Корпорація), м. Київ,
про стягнення 520 000 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Костяникової I.В.,
відповідача - Гомон Г.Р.,
ВСТАНОВИВ:
Центр зайнятості звернувся до господарського суду міста Києва
з позовом про стягнення з Корпорації 520 000 грн. у зв'язку з
неналежним виконанням договірних зобов'язань.
Рішенням названого суду від 12.07.2006 (суддя Євдокимов О.В.)
позов задоволено. Прийняте рішення мотивовано тим, що
невикористана протягом тримісячного строку сума авансу має бути
повернута позивачеві.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.10.2006 (колегія суддів у складі: Брайко А.I. -головуючий,
судді Бившева Л.I., Розваляєва Т.С.) рішення господарського суду
міста Києва від 12.07.2006 скасовано та в позові відмовлено.
Зазначену постанову мотивовано відсутністю належних доказів
невикористання відповідачем авансу, одержаного від позивача.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Центр зайнятості просить постанову апеляційного суду зі справи
скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення
місцевого суду.
Корпорація подала відзив на касаційну скаргу, в якому
зазначила про безпідставність її доводів та просила постанову
апеляційного суду залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час
і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
необхідність часткового задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
- 12.12.2003 Центром зайнятості (замовник) та Корпорацією
(генпідрядник) укладено Генеральний договір (далі -Генеральний
договір), відповідно до умов якого замовник доручив, а
генпідрядник взяв на себе зобов'язання з виконання комплексу
будівельно-монтажних робіт з будівництва центрів зайнятості в
Запорізькій області (в тому числі Комунарського районного в місті
Запоріжжі, Чернігівського районного та Мелітопольського міського
центрів зайнятості);
- на виконання пункту 3 Генерального договору (щодо укладення
окремих договорів на будівництво кожного об'єкту) сторонами
укладено:
· 16.12.2003 - договір № 3-1 (далі -Договір № 3-1) на
виконання будівельно-монтажних робіт з реконструкції будинку для
Комунарського районного центру зайнятості та відомчого архіву
обласного центру зайнятості;
· 15.01.2004 - договір № ЗПЗ-ГП/191 (далі - Договір №
ЗПЗ-ГП/191) на виконання робіт з будівництва центру зайнятості в
смт Чернігівка Запорізької області;
· 16.01.2004 - договір № ЗП7-ГП/192 (далі -Договір
ЗП7-ГП/192) на виконання робіт з будівництва центру зайнятості в
місті Мелітополі Запорізької області;
- відповідно до пункту 3.2 Договору № 3-1 у дводенний термін
з моменту підписання договору замовник здійснює авансовий платіж у
розмірі 30 % вартості річного обсягу згідно із затвердженим планом
фінансування цих робіт (додаток № 2) для придбання і постачання
необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій виробів;
- згідно з пунктами 2.3 Договорів № ЗПЗ-ГП/191 та №
ЗП7-ГП/192 розрахунки за даними Договорами здійснюються згідно з
календарними планами із зазначенням стану виконання робіт, що є
невід'ємною частиною Договорів:
· при виконанні видів робіт, етап завершення яких становить
один місяць, замовник сплачує генпідряднику 100 % вартості таких
робіт на умовах авансу;
· при виконанні видів робіт, етап завершення яких до 3-х
місяців (згідно з будівельними нормами), замовник сплачує
генпідряднику аванс в розмірі 30% вартості таких робіт; остаточний
розрахунок після завершення робіт здійснюється на підставі актів
виконаних підрядних робіт;
- позивач на виконання умов зазначених Договорів у період з
18.12.2003 по 05.04.2004 перерахував відповідачеві аванс у розмірі
30 % від вартості робіт у загальній сумі 2 465 900 грн., що
підтверджується копіями платіжних доручень (т. 1, а.с. 45-51);
- відповідно до акта звірки виконання та оплати робіт з
будівництва центрів зайнятості в Запорізькій області від
01.06.2005, підписаного позивачем та відповідачем, а також
закритим акціонерним товариством "Будівельно-фінансова компанія
"Стріж" і товариством з обмеженою відповідальністю
"Спеценергомонтаж", у зв'язку з ненадходженням до безпосереднього
виконавця робіт коштів, перерахованих позивачем, відповідачем з
одержаного авансового платежу не використано 520 000 грн.: по
Комунарському центру зайнятості - 350 000 грн.; по
Мелітопольському центру зайнятості - 165 000 грн.; по
Чернігівському центру зайнятості - 5 000 грн.;
- вимогу Центру зайнятості про термінове перерахування
субпідрядникам невикористаних коштів (лист від 29.06.2005 №
1164/11) Корпорацією залишено без відповіді та задоволення.
Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:
- відповідачем (генпідрядник) та закритим акціонерним
товариством "Будівельно-фінансова компанія "Стріж" (підрядник)
укладено договори від 17.12.2003 № 3-1/СП-152 та від 18.02.2004 №
78-СП(К) і № 79-СП(К), предметом яких є виконання комплексу
будівельно-монтажних робіт, передбачених Договорами № 3-1, №
ЗПЗ-ГП/191 та № ЗП7-ГП/192;
- з 19.12.2003 по 07.04.2004 відповідач на виконання умов
договорів від 17.12.2003 № 3-1/СП-152 та від 18.02.2004 №№
78-СП(К), 79-СП(К) перерахував підрядникові 2 465 896,28 грн., що
на 160 000 грн. більше, ніж ним одержано від позивача (т. 1, а.с.
80-87);
- докази безпосереднього виконання робіт товариством з
обмеженою відповідальністю "Спеценергомонтаж" за договором з
однією із сторін чи закритим акціонерним товариством
"Будівельно-фінансова компанія "Стріж", як і докази неотримання
останнім від відповідача перерахованого позивачем авансу в сумі 2
305 896,28 грн. та невикористання з них 520 000 грн., - відсутні.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо
наявності правових підстав для стягнення на користь Центру
зайнятості невикористаної суми авансу.
Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
) встановлено, що за
договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій
ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони
(замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити
виконану роботу.
Відповідно до статті 838 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
підрядник має
право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання
роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним
перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі
підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а
перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник
відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне
виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а
перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.
Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному
вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з
генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Відповідно до пункту 19 Порядку державного фінансування
капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 27.12.2001 № 1764 ( 1764-2001-п ) (1764-2001-п)
, замовник
перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором
(контрактом); розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків
вартості річного обсягу робіт; підрядник зобов'язується
використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних
для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом
трьох місяців після одержання авансу; по закінченні тримісячного
терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.
Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивував
необхідністю повернення невикористаних коштів (авансу) відповідно
до зазначених приписів Порядку державного фінансування
капітального будівництва.
Отже, для правильного вирішення цього спору попереднім
судовим інстанціям належало не лише перевірити загальний розмір
коштів, одержаних Корпорацією від Центру зайнятості, але й
встановити суму, яку фактично використано на виконання замовлення
позивача (за кожним із спірних об'єктів), тоді як взаємовідносини
відповідача з субпідрядниками знаходяться поза межами даного
судового провадження.
Проте цього ні місцевим, ані апеляційним господарськими
судами зроблено не було. Водночас апеляційний суд на порушення
приписів статей 32, 36, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
без дослідження
і надання оцінки фактичному змісту помилково відхилив посилання
позивача на акт звірки виконання та оплати робіт з будівництва
центрів зайнятості в Запорізькій області від 01.06.2005, який у
розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
є хоча й не первинним документом, але зведеним обліковим
документом, якого складено для контролю та впорядкування
оброблення даних.
До того ж частиною першою статтею 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що якщо подані сторонами докази є недостатніми,
господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору.
Отже, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових рішень зі
справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті
111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 -111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Запорізького обласного центру зайнятості
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.10.2006 зі справи № 13/578 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов