ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 р.
№ 12/416
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
фізичної особи- підприємця ОСОБА_1
постанову
від 12.10.06 Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
у справі
№ 12/416 господарського суду Кіровоградської області
за позовом
Соколівської сільської ради Кіровоградської області
до
фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про
визнання недійсним договору оренди землі
за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.06
рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.05.05,
яким позовні вимоги було задоволено, скасовано з огляду на неповне
встановлення фактичних обставин справи.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
05.07.06 позовні вимоги задоволено, визнано недійсним на майбутнє,
з моменту прийняття судового рішення, яке набрало законної сили,
договір "на право тимчасового користування землею (в т.ч. на
правах оренди) НОМЕР_1, укладений Соколівською сільською радою з
приватним підприємцем ОСОБА_1, із змінами та доповненнями,
внесеними договором №НОМЕР_2 "Про внесення змін і доповнень до
договору на право тимчасового користування землею (на умовах
оренди) №НОМЕР_1" (суддя Н.В.Болгар").
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 12.10.06 рішення суду першої інстанції скасовано,
провадження у справі припинено з огляду на те, що оспорюваний
договір укладався з громадянином, а не з приватним підприємцем.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції в
частині припинення провадження у справі, відповідач - фізична
особа - підприємець ОСОБА_1 просить постанову суду апеляційної
інстанції скасувати та пройняти нове рішення, яким визнати дійсним
договір №НОМЕР_2, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду
прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального права.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст.111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
право на звернення до господарського суду за
захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів, серед інших мають громадяни, які здійснюють
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в
установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької
діяльності.
Апеляційним судом встановлено, що оспорювану угоду № НОМЕР_3
на право тимчасового користування землею Соколівська сільрада
уклала з громадянином ОСОБА_1. Останній набув статусу суб'єкта
підприємницької діяльності у встановленому порядку пізніше
підписання договору оренди землі - 07.05.2001. На підставі цих
фактів апеляційний суд дійшов висновку, що цей спір господарському
суду непідвідомчий.
Цей висновок касаційна інстанція вважає передчасним з
наступних підстав.
Соколівська сільрада звернулась з позовом до ОСОБА_1 29
листопада 2004 року як до приватного підприємця. Судами з
матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 отримав в оренду на 25
років земельну ділянку площею 26 га з кісточковим садом на
підставі рішення сільради № НОМЕР_4 для вирощування фруктів та
ягід.
Відповідно до Закону України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
,
оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння
і користування земельною ділянкою необхідною орендареві для
проведення підприємницької та інших видів діяльності.
З постанови апеляційної інстанції не вбачається, що ОСОБА_1
займається не підприємницькою діяльністю. Не досліджено з якою
метою ним була орендована земельна ділянка з кісточковим садом,
чим фактично займався ОСОБА_1 на протязі 3-х років.
Підставою припинення провадження у справі є те, що
оспорюваний договір укладений з громадянином, а не з приватним
підприємцем, є непереконливою. Фізична особа -підприємець без
будь-яких негативних для себе наслідків вправі залучати до своєї
підприємницької діяльності будь-яке майно, що стало його власністю
не в зв'язку з підприємницькою діяльністю, тобто і майно, яке було
набуте до того, як ця особа набула статусу підприємця.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що
апеляційна інстанція не обгрунтовано припинила провадження у
справі. В порушення вимог ст.43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
нею неповно досліджені докази та
встановлені обставини в їх сукупності, що мають суттєве значення
для правильного вирішення спору. Порушення норм процесуального
права є підставою для скасування прийнятої постанови і направлення
справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції. Під час
нового розгляду необхідно усунути зазначені порушення, достеменно
з'ясувати всі суттєві обставини справи і прийняти обгрунтовану та
законну постанову.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи- підприємця ОСОБА_1
задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 12.10.06 у справі № 12/416 господарського суду
Кіровоградської області скасувати.
Справу направити до Дніпропетровського апеляційного
господарського суду для розгляду по суті.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун