ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 грудня 2006 р.
№ 03/355-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.I. -головуючого (доповідача),
Грека Б.М.,
Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників:
позивача
Кравець В.М., Оробінський С.П.,
відповідача
Яковлева А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТзОВ Фінансово-промислова компанія "Укренергосоюз"
на постанову
від 17 жовтня 2006 року
Харківського апеляційного господарського суду
у справі
№ 03/355-05
за позовом
ТзОВ Фінансово-промислова компанія "Укренергосоюз"
до
Сільськогосподарського ТзОВ "Контакт"
про
визнання дійсним правочину,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 25
жовтня 2005 року (суддя Подобайло З.Г.) позов задоволений.
Визнаний дійсним правочин щодо відчуження відповідачем на користь
позивача нерухомого майна: корівник літ."А-1", корівник літ."Б-1",
корівник літ."В-1", які розташовані за адресою: Харківська
області, Харківський район, смт.Безлюдівка, вул. 2-ї П'ятирічки,
бригада №2, загальною вартістю 110000 грн. Стягнуто з відповідача
на користь позивача судові витрати.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
17 жовтня 2006 року рішення господарського суду скасоване. В
задоволені позову відмовлено.
У касаційній скарзі скаржник просить вказану постанову суду
апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних
обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним
господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 7 червня 2004 року між
сторонами у справі було укладено договір №5 безвідсоткової
цільової (поворотної фінансової допомоги), предметом якого є
позика в розмірі 110 000 грн., яку позивач зобов'язується передати
відповідачу, а відповідач -використовувати за цільовим
призначенням та повернути в строк до 1 серпня 2004 року.
Відповідно до п.6.2 укладеного договору, позика повертається
у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування
необхідних грошових коштів на поточний рахунок кредитора.
Згідно з п.2.1 цього договору, метою отримання позики є
оплата за будівлі ферми, розташовані за адресою: Харківська
область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. 2-ї П'ятирічки,
бригада №2, які були придбані у КСП "Безлюдівський" на підставі
договору купівлі-продажу від 16.09.2000 року.
На час підписання договору позики господарським судом
Харківської області за заявою КСП "Безлюдовський" було порушено
провадження по справі №Б-39/31-04 про визнання банкрутом
Сільськогосподарського ТзОВ "Контакт".
У строки, передбачені укладеним договором №5,
Сільськогосподарське ТзОВ "Контакт" свої зобов'язання не виконало,
у зв'язку з чим, на підставі додаткової угоди до договору №5 від
07.06.04 року, відповідач запропонував позивачеві прийняти у
власність належні Сільськогосподарському ТзОВ "Контакт" основні
засоби - об'єкти нерухомості: "А-1" корівник (цегла), "Б-1"
корівник (залізобетон), "В-1" корівник (цегла) на загальну суму
110 000 грн.
Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд правильно
встановив, що господарським судом дана неналежна правова оцінка
доказів, наданих позивачем в обгрунтування своїх доводів. Зокрема,
встановлено, що сторони фактично мали намір на укладання
додаткової угоди, яка б встановлювала альтернативний спосіб
повернення позиченої грошової суми, але така додаткова угода
сторонами належним чином оформлена не була.
Крім того, як вбачається з змісту вказаної додаткової угоди
до договору, вона передбачає можливість використання
альтернативної (не грошової) форми виконання зобов'язань за
договором при наявності таких умов як неможливість виконання свого
зобов'язання позичальником у грошовій формі; погодження сторін на
застосування не грошової форми виконання зобов'язання; узгодження
ціни матеріальних цінностей, що передаються.
Відповідно до ст.539 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
альтернативним є зобов'язання, в якому боржник зобов'язаний
вчинити одну з двох або кількох дій. Боржник має право вибору
предмету зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, актами
цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або
звичаїв ділового обороту.
Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції
про безпідставність тверджень позивача в обгрунтування заявленого
позову, оскільки предметом укладеного сторонами договору є позика
грошової суми, а належним виконанням зобов'язання з боку
позичальника є повернення саме грошових коштів.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів,
позичальник на виконання своїх зобов'язань за договором позики №5
повернув кредитору суму позики в повному розмірі, шляхом
перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, який
не приймав виконання грошового зобов'язання від позичальника і
двічі повернув позичальнику перераховані ним грошові кошти.
Згідно ст.613 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кредитор вважається
таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне
виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що
встановлені договором, актами цивільного законодавства чи
випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до
вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Відповідно до ст.33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Розглядаючи справу, апеляційний господарський суд дійшов
правильного висновку про те, що позивач не звертався до
відповідача з пропозицією щодо укладання договору купівлі-продажу
нерухомого майна, сторонами не було досягнуто згоди щодо істотних
умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, крім того, не були
додержані умови щодо форми, встановленої законом для договору
купівлі-продажу нерухомого майна і відчуження такого майна на
користь позивача не відбулося.
При прийнятті оскаржуваної постанови суд апеляційної
інстанції повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав
належну правову оцінку зібраним у справі доказам і прийняв законну
і обгрунтовану постанову, яку необхідно залишити без змін.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, судова колегія вважає
необгрунтоваими, оскільки вони спростовуються зібраними у справі
доказами і не відповідають вимогам діючого законодавства, що
регулює дані правовідносини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
17 жовтня 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ
Фінансово-промислова компанія "Укренергосоюз" - без задоволення.
Головуючий Дерепа В.I.
С у д д і: Грек Б.М.
Стратієнко Л.В