Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. -головуючого,

Ковтонюк Л.В.,

Чабана В.В.,

розглянувши у відкритому засіданні матеріали

касаційної скарги

касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Остап", смт. Роздольне

на

постанову Севастопольського апеляційного господарського суду

від 29.08.2006

у справі

господарського суду Автономної Республіки Крим

№ 2-30/1901-2006

за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Крименерго",

м. Сімферополь

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Остап"

про стягнення 8 732 грн.

за участю представників сторін:

від позивача -не з'явилися;

від відповідача -не з'явилися.

УСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Крименерго" 21.11.2005 звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Остап" 8 732 грн. заборгованості за поставлену електроенергію.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.04.2006 (суддя Ловягін Ю.Ю.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 (судді: Горошко Н.П. -головуючий, Борисова Ю.В., Плут В.М.), позовні вимоги задоволено частково та стягнуто 4 366 грн. заборгованості, в іншій частині позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що судом встановлена несвоєчасна оплата електроенергії, тому вимоги позивача є обгрунтованими. Зважаючи, що п'ятикратна вартість різниці між фактично спожитої і договірної величини є штрафною санкцією, суд враховуючи нетривалий період прострочення платежу скористався своїм правом щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Остап" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування та задоволення скарги щодо зменшення санкцій до 500 грн., оскільки заборгованість склалася за актом корегування, а протягом всього року заявник не порушував строки оплати за договором.

Проаналізувавши мотиви викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу необгрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог щодо часткового стягнення сплати п'ятикратної вартості різниці між фактично спожитої і договірної величини, господарські суди першої та другої інстанції виходили з наступного.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником, вимоги якого споживач зобов'язаний дотримуватися.

Судами встановлено, що 17.10.2001 між Роздольненським РЕМ відкритого акціонерного товариства "Крименерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Остап" укладено договір № 192 на користування електричною енергією. В наступному 18.02.2003 сторони уклали додаткову угоду до цього договору, якою доповнили та змінили деякі пункти договору.

Пунктом 4.1 договору № 192 встановлено, що споживач зобов'язаний оплачувати електричну енергію у строки до 20 числа щомісяця.

Згідно акту складеного позивачем 30.06.2005 виставлено рахунок № 192 на оплату п'ятикратної вартості електроенергії на суму 8 732 грн.

Оскільки відповідач своєчасно не виконав умови договору позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення з відповідача сплати п'ятикратної вартості різниці між фактично спожитої і договірної величини.

Судом встановлено, що виставлений позивачем рахунок № 192 від 21.06.2005 за спожиту електричну енергію у сумі 2 619 грн. 97 коп. сплачено відповідачем 05.07.2005, тобто з простроченням платежу на 9 днів.

Зважаючи на приписи статті 193 Господарського кодексу України (436-15) та статті 526 Цивільного кодексу України (435-15) зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

В силу пункту 5 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують п'ятикратну вартість різниця між фактично спожитої і договірної величин.

Цей припис також передбачено пунктом 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 (475-2002-п) , в якому зазначено, що за підсумками місяця, гранична величина споживання електричної енергії для споживання корегується за рівнем фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання. При цьому, споживачі у випадку перевищення договірної величини споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують п'ятикратну вартість різниці між фактично спожитої і договірної величини.

Тому суди обох інстанцій правильно дійшли висновку щодо наявності заборгованості у сумі 8 732 грн.

Між тим, п'ятикратна вартість різниці між фактично спожитої і договірної величини є штрафною санкцією.

Відтак, враховуючи приписи статті 233 Цивільного кодексу України (435-15) , якою передбачено, що суд вправі зменшити розмір санкцій, а також нетривалий період прострочення платежу, суд правильно зменшив на 50% розмір штрафних санкцій.

Доводи заявника не спростовують викладених вище висновків.

При ухваленні рішень, судами правильно встановлені фактичні обставини справи на основі всебічного, повного та безпосереднього дослідження наявних у матеріалах справи доказах. Правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7,- 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.08.2006 у справі господарського суду Автономної Республіки Крим № 2-30/1901-2006 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Остап" -без задоволення.