ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2006 р.
№ 19/333
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака I.М., Палій
В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
закритого акціонерного товариства "Хмельницька кондитерська
фабрика "Кондфіл" на постанову від 26 вересня 2006 року
Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 19/333
за позовом закритого акціонерного товариства "Хмельницька
кондитерська фабрика "Кондфіл" до товариства з обмеженою
відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак",
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, про стягнення 62 332
грн. 09 коп.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року закрите акціонерне товариство "Хмельницька
кондитерська фабрика "Кондфіл" звернулося до господарського суду
Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою
відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" та
приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення з першого відповідача
суми боргу - 57 695 грн. 74 коп. пені - 2 247 грн. 45 коп.,
річних - 351 грн. 65 грн. індексу інфляції - 813 грн. 54 коп. та
процентів за користування чужими грошовими коштами - 1 123 грн. 71
коп.; з другого відповідача борг в сумі - 100 грн.
Рішенням від 20 березня 2006 року господарського суду
Хмельницької області (суддя I.Розізнана) позов задоволено з
мотивів порушення зобов'язань, які виникли з договорів.
Постановою від 26 вересня 2006 року Житомирського
апеляційного господарського суду рішення скасовано в частині
стягнення 1 123 грн. 71 коп. процентів за користування чужими
грошовими коштами і в цій частині в позові відмовлено.
Закрите акціонерне товариство "Хмельницька кондитерська
фабрика "Кондфіл" просить постанову скасувати в частині відмови в
стягненні процентів за користування чужими грошовими коштами з
підстав неправильного застосування господарським судом статей 536,
частини 3 статті 692, частини 5 статті 694 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, частини 6 статті 231, частини 4 статті 232
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
та залишити в силі
рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 14 квітня 2005 року
закрите акціонерне товариство "Хмельницька кондитерська фабрика
"Кондфіл" та товариство з обмеженою відповідальністю
"Виробничо-комерційне підприємство "ХарчПак" уклали договір
купівлі-продажу НОМЕР_1.
Виконання зобов'язання за цим договором сторони забезпечили
порукою - відповідно до договору від 20 грудня 2005 року,
укладеного між акціонерним товариством "Хмельницька кондитерська
фабрика "Кондфіл" та приватним підприємцем ОСОБА_1, останній
відповідає в розмірі 100 грн. за виконання зобов'язання
товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне
підприємство "ХарчПак".
Позивач на умовах договору від 14 квітня 2005 року поставив
відповідачу в період з 19 квітня по 28 вересня 2005 року
кондитерських виробів на загальну суму 237 431 грн. 22 коп., за
які товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне
підприємство "ХарчПак" розрахувалося лише частково на суму 179 635
грн. 48 коп. і його борг становить 57 795 грн. 74 коп.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідач своїх зобов'язань належним чином не виконав і
господарськими судами правомірно застосовані до спірних відносин
правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
обгрунтовано задоволено позов в частині стягнення суми боргу.
За правилами статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої
суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом і господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про
задоволення позову з урахуванням індексу інфляції та річних.
На підставі пункту 5.2 договору та статей 230 і 232
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
господарські суди дійшли
також правомірного висновку про задоволення позовних вимог в
частині стягнення пені.
За правилами статті 553 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за договором поруки поручитель поручається перед кредитором
боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає
перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може
забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному
обсязі. Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого
порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як
солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову
(субсидіарну) відповідальність поручителя.
Отже, господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про
задоволення позову в частині стягнення з підприємця ОСОБА_1 100
грн. на підставі договору поруки.
Разом з тим колегія суддів погоджується з висновком
апеляційного господарського суду про помилкове задоволення позову
в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими
коштами.
Договором купівлі-продажу їх розмір не був встановлений і за
цієї обставини господарський суд не врахував співвідношення правил
статей 536 і 625 Цивільного кодексу України: ( 435-15 ) (435-15)
стягнення
процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі
частини статті 536 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
здійснюється якщо їх розмір встановлений договором, законом
або іншим актом цивільного законодавства. У випадках, коли їх
розмір процентів не встановлений законом або договором,
застосовується правило статті 625 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
в частині стягнення процентів річних.
Таким чином, апеляційним господарський суд дійшов
обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в
цій частині.
За змістом статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція переглядає у касаційному
порядку судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин
справи і не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній
інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи
фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на
підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів,
висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна
юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і
процесуального права.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 26 вересня 2006 року Житомирського апеляційного
господарського суду у справі № 19/333 залишити без змін, а
касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Хмельницька
кондитерська фабрика "Кондфіл" без задоволення.
Головуючий, суддя М.В. Кузьменко
Суддя I. М. Васищак
Суддя В. М. Палій