ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2006 р.
№ 5/165
Колегія суддів Вищого господарського суду України у
складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака I.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1на рішення
господарського суду Полтавської області від 15.04.2005р.
у справі №5/165 господарського суду Полтавської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Науково-виробниче підприємство "Геопошук",
до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю
"ПММ",
Колективного підприємства
"Полтавське бюро технічної інвентаризації"Iнвентаризатор"
про визнання права власності та зобов'язання здійснити
державну реєстрацію прав власності
за участю представників:
ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Геопошук" - не
з'явилися;
ТОВ "ПММ" - не з'явилися;
КП "Полтавське БТI "Iнвентаризатор" -не з'явилися;
ОСОБА_1-ОСОБА_1, ОСОБА_2
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче
підприємство "Геопошук" звернулося до господарського суду
Полтавської області з позовом та просило суд:
- визнати за ним право власності на приміщення загальною
площею 54,9м-2 першого поверху двоповерхового АДРЕСА_1, а саме:
літер А-2 кабінет-1 площею 17,2м-2, коридор-2 площею 4,5м-2,
вбиральню площею 4.4м-2, кабінет-4 площею 7,3м-2, кабінет-5 площею
21,5м-2,
- зобов'язати другого відповідача -Колективне підприємство
"Полтавське бюро технічної інвентаризації "Iнвентаризатор"
провести державну реєстрацію права власності на вказані нежилі
приміщення.
В обгрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те,
що зазначене майно набуто ним у власність на підставі договору
купівлі-продажу від 01.03.2003р., укладеного між ним та першим
відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "ПММ", та
акта прийому-передачі від 02.03.2003р. При цьому, позивач
посилається на те, що другий відповідач безпідставно відмовив йому
у реєстрації права власності на спірне майно (а.с.2-3).
Перший відповідач у справі -ТОВ "ПММ" у відзиві на позов
заявлені вимоги визнав і не заперечує, що право власності на
спірне майно перейшло до позивача (а.с.19).
Другий відповідач у справі -КП "Полтавське бюро технічної
інвентаризації "Iнвентаризатор" позов в частині зобов'язання
зареєструвати право власності на спірні приміщення спростовує,
посилаючись на те, що реєстрація не проведена, оскільки:
- договір, на підставі якого до позивача перейшло право
власності на спірні приміщення, укладений без отримання витягу з
реєстру прав власності;
- для реєстрації позивачем не надано правовстановлюючого
документа продавця (а.с.20-21).
Рішенням господарського суду Полтавської області від
15.04.2005р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду:
- визнано право власності за ТОВ "Науково-виробниче
підприємство "Геопошук" на нежилі приміщення загальною площею
54,9м-2 першого поверху двоповерхового АДРЕСА_1, а саме: літер А-2
кабінет-1 площею 17,2м-2, коридор-2 площею 4,5м-2, вбиральню
площею 4.4м-2, кабінет-4 площею 7,3м-2, кабінет-5 площею 21,5м-2,
- зобов'язано КП "Полтавське бюро технічної інвентаризації
"Iнвентаризатор" здійснити державну реєстрацію права власності на
вказані нежилі приміщення.
Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції
виходив з того, що позивач набув право власності на спірні
приміщення під час передачі їх першим відповідачем на підставі
договору купівлі-продажу від 01.03.2003р.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить його скасувати, а у задоволенні позову
відмовити.
Обгрунтовуючи своє право на звернення з касаційною скаргою,
ОСОБА_1 посилається на те, що є власником приміщень, право
власності на які визнано оскаржуваним рішенням за позивачем.
Скаржник вказує на те, що спірне майно він придбав з аукціону у
ТОВ "ОЛЗіТ".
Вимоги касаційної скарги обгрунтовані порушенням судом першої
інстанції норм матеріального та процесуального права .
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Предметом спору у даній справі є право власності на нежилі
приміщення, загальною площею 54,9м-2, які розташовані на першому
поверсі АДРЕСА_1.
Обгрунтовуючи вимоги, позивач вказує, що набув право
власності на вказані приміщення відповідно до договору
купівлі-продажу від 01.03.2003р., який, як встановлено судом
першої інстанції, укладено між ним та відповідачем у справі -ТОВ
"ПММ".
Відповідно до вказаного договору, право власності на
зазначене нерухоме майно виникає у покупця -ТОВ "Науково-виробниче
підприємство "Геопошук" з моменту його передачі, яка здійснюється
за актом прийому-передачі протягом двох днів після підписання
договору (п.5 договору).
Судом першої інстанції встановлено, що спірне майно передано
відповідачем позивачу згідно акта прийому-передачі 02.03.2003р.
Зазначена обставина стала підставою для висновку суду про те, що
заявлені вимоги є обгрунтовними і до позивача з моменту передачі
спірного майна перейшло право власності на нього.
Разом з тим, такий висновок суду першої інстанції є
передчасним, оскільки суд його дійшов неповно з'ясувавши всі
обставини справи, що підлягали встановленню для правильного
вирішення спору у даній справі.
Зокрема, в силу ст.225 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на
момент укладення договору), право продажу майна, крім випадків
примусового продажу, належить власникові. Якщо продавець майна не
є його власником, покупець набуває права власності лише в тих
випадках, коли згідно з ст.145 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
власник не
вправі витребувати від нього майно.
Таким чином, для вирішення спору у даній справі, суду першої
інстанції необхідно було з'ясувати, чи був відповідач власником
спірного майна на момент його відчуження.
Зазначена обставина має значення для з'ясування чи є
укладений договір підставою для виникнення у його сторін певних
прав та обов'язків, визначених ним, зокрема, у позивача права
власності.
Так, в силу ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент
укладення договору), недійсною є та угода, що не відповідає
вимогам закону.
При цьому, недійна угода не є підставою для виникнення у її
сторін прав та обов'язків, визначених нею, а є підставою для
виникнення прав та обов'язків, встановлених законом, зокрема, ч.2
ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Для з'ясування хто був власником спірного майна на момент
продажу, суд першої інстанції не був позбавлений права витребувати
дані щодо реєстрації такого права, які оцінити у сукупності з
іншими зібраними у справі письмовими доказами. Зокрема, потребує
наданню оцінки договір купівлі-продажу від 01.12.202р. між ТОВ
"ОЛЗіТ" та відповідачем -ТОВ "ПММ", який наявний у матеріалах
справи, однак не оцінений судом у сукупності з іншими зібраними у
справі письмовими доказами.
З'ясування питання щодо реєстрації права власності на спірне
майно має значення також для встановлення чи є особа, яка залучена
до участі у справі в якості відповідача, особою, що повинна
відповідати за заявленим позовом (належний відповідач).
Неповне встановлення обставин, що мають значення для справи
судами, є порушенням вимог: ст.4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка
визначає, що судові рішення приймаються за результатами
обговорення усіх обставин справи; ст.38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
яка зобов'язує суд у разі, якщо подані сторонами докази є
недостатніми, витребувати від підприємств та організацій незалежно
від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для
вирішення спору.
Допущені порушення норм процесуального права, що призвели до
неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті судом
касаційної інстанції.
Так, відповідно до ст.111 -7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
переглядаючи у касаційному порядку судо ві рішення, касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вказане, рішення господарського суду Полтавської
області від 15.04.2005р. підлягає скасуванню, а справа направленню
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також, під час нового розгляду, суду першої інстанції
необхідно визначитись щодо можливості розгляду в одному
провадження об'єднаних у даній справі вимог, враховуючи набуття
чинності з 01.09.2005р. Кодексом адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від
15.04.2006р. у справі №5/165 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак I.М.
Палій В.М.