3/31 (39/162) (39/162) Про стягнення боргу за надані послуги з транспортування природного газу; визнання недійсним пункту договору на транспортування природного газу - Текст документа

Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз" і просила суд стягнути з останнього, з врахуванням уточнення розміру позовних вимог, 16 433 645,51 грн., у тому числі 11 293 290,10 грн. основного боргу, 1 321 844,42 грн. пені, 867 773,91 грн. 3% річних, 2 950 737,08 грн. інфляційних нарахувань.

05.07.2005 року відповідачем подано зустрічний позов про визнання недійсним п.6.2 договору на транспортування природного газу №11-1 від 03.01.2003р, як такого, що не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, порядку розрахунку за природний газ, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13.11.1998р. №1785

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2005р. первісний позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 11 293 290,10 грн. основного боргу та судові витрати. В решті позову відмовлено. Відстрочено виконання рішення до 05.03.2006р. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2005р. рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних, пені, а також в частині відстрочки виконання рішення, скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду даної справи позивач уточнив розрахунок суми позову, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані у 2003р. послуги з транспортування газу, а саме: 3% річних у сумі 740 893,86 грн., пеню у сумі 972 842,90 грн., інфляційні збитки у сумі 2 566 964,97 грн., а також за послуги, надані у 2004 році, а саме: 3% річних у сумі 96 407,05 грн., пеню у сумі 155 688,23 грн., інфляційні збитки у сумі 288 567,90 грн., 7% штрафу у сумі 619 050,55 грн., а всього у сумі 5 440 415,46 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2006р. (суддя С.Г.Юзіков), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. (головуючий, суддя Кузнецова I.Л., судді Чимбар Л.О., Швець В.В.), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 288 567,90 грн. збитків від інфляції, 96 407,05 грн. - 3% річних та судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог, у межах, що розглядалися судом, відмовлено. Відстрочено виконання рішення суду до 24.11.2006р.

Вказані рішення та постанова мотивовані обгрунтованістю вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційний збитків та 3% річних, нарахованих на заборгованість останнього по оплаті послуг з транспортуванню природного газу за 2004р.

Відмовляючи у позові щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, нарахованих на заборгованість по оплаті послуг з транспортування природного газу за 2003 рік, а також пені, нарахованої на цю заборгованість, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, послався на Закон України

Відмова господарських судів у стягненні з відповідача 7% штрафу за порушення зобов'язання понад 30 днів, встановленого ст.231

Одночасно, судом апеляційної інстанції встановлено порушення позивачем вимог ч.6 ст.232

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

В силу ст.ст.4-2, 4-3, 4-7

Судами двох інстанцій використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі.

Так, судами встановлено, що правовідносини сторін виникли з укладеного між ними договору №11-1 від 03.01.2003р. на транспортування природного газу, предметом якого є надання послуг по транспортуванню природного газу для потреб населення. Iз актів виконання послуг вбачається, що відповідач приймав і реалізовував природний газ саме для потреб населення. Тому доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, про зворотне, є безпідставними.

Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди двох інстанцій дійшли правильного висновку про застосування до спірних правовідносин положень як

Законом України

Відповідно до Прикінцевих положень названого Закону, цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникли із прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Суди двох інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність нарахування позивачем інфляційних збитків та 3% річних на заборгованість по оплаті послуг, наданих у 2003 році, оскільки воно суперечить положенням названого вище Закону.

Що ж до заперечень скаржника в частині відмови у стягненні з відповідача пені у сумі 627 398,28 грн., то судами двох інстанцій встановлено, що ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2003р. у справі №Б29/151/03, від 03.12.2003р. у справі №Б29/238/03, від 07.04.2004р. у справі №29/58/04, від 07.07.2004р. у справі №Б29/120/04 стосовно відповідача порушувалися справи про банкрутство та вводився мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.90-96 т.1). Провадження у вказаних справах припинено господарським судом відповідно 26.11.2003р., 02.04.2004р., 02.07.2004р. та 01.11.2004р.

В силу п.4 ст.12 Закону України

Судом апеляційної інстанції встановлено, що періоди дії мораторію позивачем не враховані, у зв'язку з чим нарахування останнім пені за ці періоди є неправомірним.

Окрім того, суди двох інстанцій підставно взяли до уваги факт реструктуризації населенню заборгованості, яка виникла, у тому числі, і протягом 2004 року.

Статтею 5 Закону України

Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що під час нарахування пені на заборгованість відповідача, яка виникла у 2003 та 2004 роках, позивачем не були враховані приписи ч.6 ст.232 ч.1, ст.223

Щодо ж до рішення суду першої інстанції, залишеного без змін апеляційною інстанцією, в частині стягнення з відповідача інфляційний збитків та 3% річних, нарахованих на заборгованість останнього по оплаті послуг з транспортування природного газу за 2004р., то воно також грунтується на чинному законодавстві, матеріалах справи та не оспорюється позивачем.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами двох інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування оскаржуваних рішення та постанови немає.

З урахуванням всіх фактичних обставин справи, встановлених судами двох інстанцій, інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111-5, 111-7

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. у справі №3/31(39/162) - без змін.