Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого,

Рибака В.В.,

Гончарука П.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ВАТ "Узинський цукровий комбінат"

на постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.08.2006 року

у справі господарського суду

Київської області

за позовом

АКБ "Київ"

до

ВАТ "Узинський цукровий комбінат"

про

стягнення 1 014575,34 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Лоза Д.О.,

- відповідача:

не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року АКБ "Київ" звернулось до господарського суду з позовом до ВАТ "Узинський цукровий комбінат" про стягнення 1000000,00 грн. збитків та 14575,34 грн. заборгованості по пені у зв'язку з відмовою Банку від прийняття виконання за договором купівлі-продажу акцій № Т23 від 30.03.2006 року внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.

Рішенням господарського суду Київської області від 31.05.2006 року позов задоволено частково. Стягнуто на користь позивача 1000000,00 грн. збитків та 10118,00 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.08.2006 року рішення місцевого господарського суду від 31.05.2006 року залишено без змін, а апеляційні скарги -без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ВАТ "Узинський цукровий комбінат" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.08.2006 та рішення господарського суду Київської області від 31.05.2006 року в частині задоволення позову щодо стягнення 1000000,00 грн. збитків скасувати, справу направити на новий розгляд.

В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.03.2006 року між АКБ "Київ" (покупець) та ВАТ "Узинський цукровий комбінат" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу акцій № Т 23.

Відповідно до умов договору, відповідач продає, а позивач купує цінні папери -прості акції в кількості 2442540 штук на загальну суму 1200000,00 грн.

Згідно п. п. 3, 4 договору купівлі-продажу, продавець протягом трьох банківських днів з дня надходження йому суми, зазначеної в п.3 а договору, а саме 1000000,00 грн., зобов'язаний перереєструвати у Реєстратора цінних паперів -ТОВ "Прибуток-реєстр" -право власності на акції, що є предметом цього договору, на ім'я їх покупця.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання умов договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача платіжним дорученням № 886 від 30.03.2006 року суму 1000000,00 грн.

Згідно ст. 612 ЦК України (435-15) , якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Враховуючи, що відповідач, в порушення умов п.4 договору, не перереєстрував право власності на акції на позивача, а також положення ст. 612 ЦК України (435-15) , судова колегія погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про стягнення з відповідача 1000000,00 грн. збитків.

Посилання скаржника на те, що позивачем не було надано всіх необхідних документів для перереєстрації права власності на прості акції обгрунтовано судами не взяті до уваги, враховуючи, що умовами договору не передбачений такий обов'язок покупця.

Враховуючи вищевикладене, а також межі оскарження, судова колегія приходить до висновку, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.08.2006 року є такою, що прийнята на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.08.2006 року у справі № 132/11-06 залишити без змін.