ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 р.
№ 41/528
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддів
Козир Т.П.
Владимиренко С.В.
Кота О.В.
розглянувши касаційні скарги
закритого акціонерного товариства "Київгума"
товариства з обмеженою відповідальністю "Шико-2004"
на рішення господарського суду міста Києва від 26 липня 2006
року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 23
жовтня 2006 року
у справі № 41/528
за позовом
відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Київгума"
до
Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Київгума"
товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ)
"Шико-2004"
про
визнання права власності
за участю представників:
позивача - Огренчук Г.О.;
відповідачів -1.Котинкевич В.I., Зверєв М.А.;
2. Ткаченко М.В.;
третьої особи -не з'явилися,
встановив:
Рішенням господарського суду м.Києва від 26 липня 2006 року
(суддя Пилипенко О.Є.) позов задоволено повністю; визнано за ВАТ
"Київгума" право власності на майновий комплекс, розташований за
адресою: М.Київ, Столичне шосе,151; визнано недійсним договір
купівлі-продажу майнового комплексу, зобов'язано ТОВ "Шико-2004"
повернути у власність ВАТ "Київгума" цілісний майновий комплекс;
стягнуто з ТОВ "Шико-2004" на користь ЗАТ "Київгума" 667000грн.;
зобов'язано ВАТ "Київгума" повернути у власність ЗАТ "Київгума"
408 359 штук простих іменних акцій (емітент ЗАТ "Київгума");
стягнуто з ВАТ "Київгума" на користь ЗАТ "Київгума" 132447грн. та
стягнуто судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23
жовтня 2006 року (судді Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.)
рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
ТОВ "Шико-2004" та ЗАТ "Київгума" звернулися до Вищого
господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять
скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів і прийняти нове рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи,
перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин
справи та правильність застосування норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні
скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, позивач звернувся до
Господарського суду міста Києва з позовом про визнання за ним
права власності на майновий комплекс, розташований за адресою: м.
Київ, вул. Столичне шосе, 151; визнати недійсним договір
купівлі-продажу майнового комплексу, розташованого на вул.
Столичне шосе, 151 у м. Києві, укладений 01.08.2005 р. між ЗАТ
"Київгума"та ТОВ "Шико-2004"; зобов'язати ТОВ "Шико-2004"повернути
у власність позивача зазначений майновий комплекс.
Вимоги ВАТ "Київгума" судом підставно розглядались за
правилами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди обгрунтовано
врахували норми статті 21 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
, статті 328 Цивільного кодексу України, відповідно до
яких право власності набувається на підставах не заборонених
законом, зокрема, із правочинів. Відповідно до частини 1 статті
202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочином є дія особи, спрямована на
набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарські суди підставно встановили, що ні протокол
загальних заборів акціонерів від 10 лютого 2004 року, ні статут
ЗАТ "Київгума"не можуть розглядатися як правочини, на підставі
яких у позивача та ЗАТ "Київгума"виникли відповідні зобов'язання
щодо обміну майном. Вказані документи містять лише загальні умови
щодо випуску акцій, істотні ж умови купівлі-продажу акцій (як
окремого об'єкту цивільних прав) повинні відображатися в окремому
цивільно-правовому договорі, яким є Договір міни. Акт
передачі-приймання, оформлений 10 лютого 2004 року на виконання
умов Договору міни, також не може вважатись правочином в розумінні
статті 202 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до Положення про порядок реєстрації випуску акцій
закритих акціонерних товариств, затвердженого рішенням Державної
комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.06.2002 р. №
167 ( z0587-02 ) (z0587-02)
рішення про випуск акцій, що оформлено
протоколом, повинно містити, зокрема, наступну інформацію: строк і
порядок розміщення акцій та їх оплати (подання заяви до
уповноваженого органу управління товариства, укладання договору,
здійснення оплати акцій, видача уповноваженим органом управління
товариства документів, які підтверджують внесення внеску), що
також підтверджується змістом частини 1 статті 28 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Змістом Попереднього договору від 04.11.2003 р., протоколом
від 10.02.2004 р. передбачено, що основним документом, який
регулює взаємовідносини з приводу обміну акцій на майновий
комплекс, є договір міни, який укладено між позивачем та ЗАТ
"Київгума".
До договору міни відповідно до статті 716 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
застосовуються загальні положення про купівлю-продаж,
договір поставки, договір контрактації або інші договори,
елцементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить
суті зобов'язання. Згідно статті 657 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір
купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, житлового будинку
(квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій
формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній
реєстрації. Сторонами при укладанні договору міни було дотримано
лише письмову форму, і всупереч вимогам статті 657 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
нотаріального посвідчення договору міни та його
державної реєстрації здійснено не було.
Відповідно до статті 220 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір щодо
якого сторонами не додержано вимоги закону про нотаріальне
посвідчення є нікчемним, а згідно з частиною 2 статті 215 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
недійсним є правочин, якщо його недійсність
встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання
такого правочину недійсним судом не вимагається.
Оскільки відносини щодо передачі права власності від позивача
до ЗАТ "Київгума"на спірний майновий комплекс регулювалися
договором міни, а суди обгрунтовано встановили, що він є
нікчемним, тому ЗАТ "Київгума" не набуло право власності на
майновий комплекс, розташований за адресою: м. Київ, вул. Столичне
шосе, 151, а отже підставно встановлено, що належним власником
майна є позивач.
Виходячи з викладеного, не набувши права власності на спірне
майно і укладаючи договір купівлі-продажу майнового комплексу від
01.08.2005 р. з ТОВ "Шико-2004", ЗАТ "Київгума"порушило вимоги
статті 658 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Оскільки договір купівлі-продажу
від 01.08.2005 р. укладено з порушенням ст.ст. 317, 319, 658 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, господарські суди цілком обгрунтовано визнали
недійсним договір купівлі-продажу.
Відповідно до статті 216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
недійсний
правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з
його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін
зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона
одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості
такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у
користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, -
відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на
момент відшкодування.
Таким чином, з визнанням недійсним договору купівлі-продажу
від 01.08.2005 р., ЗАТ "Київгума" зобов'язане повернути ТОВ
"Шико-2004" грошові кошти, сплачені ним в рахунок оплати за
майновий комплекс
Враховуючи, що ЗАТ "Київгума"не було належним власником
спірного майна, то майновий комплекс згідно із статтею 388 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
підставно підлягає поверненню належному
власнику - позивачу.
Таким чином, власником спірного майнового комплексу є
позивач - ВАТ "Київгума".
Законом України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
та Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
, зокрема, статтею 321 встановлено, що
право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно
позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із статтею 50 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
і статтею 387 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
власник вправі
вимагати повернення свого майна з чужого незаконного володіння, а
також належного йому майна, придбаного володільцем від особи, яка
не мала права його відчужувати.
Отже, з урахуванням наведених норм господарські суди
обгрунтовано прийшли до висновку щодо повернення ЗАТ "Київгума"
спірного майнового комплексу ВАТ "Київгума" як законному його
власнику і обгрунтовано зазначено, що ТОВ "Шико-2004" не є
добросовісним набувачем майнового комплексу.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в
порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали
справи в їх сукупності і підставно застосовано норми
процесуального та матеріального права.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 26 липня 2006
року та постанову Київського апеляційного господарського суду від
23 жовтня 2006 року у справі № 41/528 залишити без змін, а
касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю
"Шико-2004" та закритого акціонерного товариства "Київгума"-без
задоволення.
Головуючий суддя Т. Козир
судді С. Владимиренко
О. Кот