ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 р.
№ 19/164 ( rs198976 ) (rs198976)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів:
М. Остапенка,
Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ)
"Луганське енергетичне об'єднання"
на постанову
від 10.10.2006 року
Луганського апеляційного господарського суду
за скаргою
Луганського обласного комунального підприємства по
централізованому водопостачанню "Луганськводопром" на дії відділу
примусового виконання рішень ДВС Луганської області
у справі
№ 19/164 ( rs198976 ) (rs198976)
за позовом
ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Краснодонської
філії
до
Луганського обласного комунального підприємства по
централізованому водопостачанню "Луганськводопром"
про
стягнення 7 826 350 грн.
В судове засідання прибули представники сторін
позивача
Карпович Н.А. (дов. Від 11.01.2006 року)
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення
представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від
17.05.2004 року у справі № 19/164 ( rs198976 ) (rs198976)
присуджено до
стягнення з Луганського ОКП "Луганськводопром" на користь ТОВ
"Луганське енергетичне об'єднання" заборгованості за перевищення
договірних величин споживання електроенергії у сумі 7 826 350,62
грн. та судові витрати в загальній сумі 1 818 грн.; на виконання
судового рішення виданий наказ від 04.06.2004 року.
25.07.2006 року державним виконавцем відділу примусового
виконання рішень ДВС Луганської області винесена постанова про
накладення арешту на кошти у розмірі 7 828 168,62 грн., що
містяться на рахунку № 3712975061206 в Управлінні Державного
казначейства Луганської області.
Луганське ОКП "Луганськводопром" (боржник) оскаржує дії
органу ДВС Луганської області, посилаючись на їх неправомірність.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.08.2006
року (суддя Н. Зюбанова) скарга задоволена та зобов'язано відділ
примусового виконання рішень ДВС Луганської області зняти арешт з
грошових коштів у сумі 7 828 168,62 грн., які знаходяться на
спеціальному реєстраційному рахунку ОКП "Луганськводопром" №
3712975061206 в УДК Луганської області, МФО 804013, накладений
постановою від 21.06.2006 року.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
10.10.2006 року (колегія суддів: Т. Баннова, О. Медуниця, I.
Семендяєва) ухвала у справі залишена без зміни.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що
вказаний рахунок відкритий для проведення розрахунків відповідно
до ст. 116 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006
рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
та постанови Кабінету Міністрів України від
22.05.2006 року № 705 ( 705-2006-п ) (705-2006-п)
" Про затвердження порядку
перерахування у 2006 році субвенцій з державного бюджету місцевим
бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в
тарифах на теплову енергію, послуги водопостачання і
водовідведення, затверджених для населення".
Підставою для проведення розрахунків у відповідності до
порядку № 705 ( 705-2006-п ) (705-2006-п)
є договір про організацію
взаєморозрахунків, який укладається між надавачами послуг та
іншими підприємствами -учасниками розрахунків. Сторонами таких
договорів є також Управління Державного казначейства та Головне
фінансове управління Луганської облдержадміністрації.
Договори про здійснення взаєморозрахунків у відповідності до
зазначених правових норм за участю ОКП "Луганськводопром"
укладені, у межах виконання яких і відкритий спеціальний
реєстраційний рахунок. ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" не є
стороною договору.
Так як Державне казначейство України та його територіальні
органи не є ані банками, ані кредитними установами, то звернення
стягнення на кошти, відкритих у цих установах рахунків осіб,
суперечить вимогам ст. 63 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Спеціальні реєстраційні рахунки відкриваються розпорядниками
бюджетних коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації
видатків для обліку операцій з використання спеціального фонду
кошторисів.
Витрати державного/місцевого бюджету на покриття будь-яких
зобов'язань фізичних або юридичних осіб без відповідних бюджетних
асигнувань, або ж з перевищенням повноважень, не можуть
здійснюватись (ст. 51, ст. 78 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
).
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, стягувач
посилається на неправильне застосування судами при ухваленні
оскаржуваних рішень норм права. Зокрема, рахунок № 3712975061206 в
УДК Луганської області є рахунком, який обслуговується органом
державного казначейства відповідно до вимог постанови Кабінету
Міністрів України від 22.05.2006 року № 705 ( 705-2006-п ) (705-2006-п)
, якою
встановлено, що грошові кошти з бюджетних рахунків місцевих
органів самоврядування підлягають перерахуванню на рахунки
підприємств -надавачів послуг з водопостачання та водовідведення,
які використовують їх за власним розсудом для розрахунків з своїми
кредиторами -постачачальниками енергоносіїв, відповідно до Закону
України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого
функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"
( 2711-15 ) (2711-15)
, яким саме є стягувач.
Чинне законодавство не містить заборони на примусове списання
грошових коштів з бюджетних рахунків, відкритих відповідно до п. 2
Порядку.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Статтею 116 Закону України "Про Державний бюджет України на
2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
установлено, що перерахування субвенцій з
Державного бюджету України місцевим бюджетом на погашення
заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову
енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що
постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю
фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та
водовідведення тарифам, що затверджувалися органами державної
влади чи органами місцевого самоврядування, здійснюються у
порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за рахунок
надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, що
надавали такі послуги, або їх кредиторів до державного бюджету,
яка утворилась станом на 1 липня 2006 року, та додаткових
податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання цієї
статті.
Розрахунки з різниці в тарифах на теплову енергію, що
постачалась населенню, здійснюються з урахуванням відповідних норм
Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого
функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу"
( 2711-15 ) (2711-15)
.
Субвенціями є міжбюджетні трансферти для використання на
певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв
рішення про надання субвенцій (п. 37 ст. 2 Бюджетного кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
).
Невиконання ст. 116 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
постановою Кабінету Міністрів від
22.05.2006 року № 705 ( 705-2006-п ) (705-2006-п)
, затверджений порядок
перерахування у 2006 році субвенцій з державного бюджету місцевим
бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Згідно з п. 3 Порядку підставою для проведення розрахунків є
договір про організацію взаєморозрахунків, який укладався між
надавачами послуг та іншими підприємствами - учасниками
розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність
кредиторської та/або дебіторської заборгованості, форму якого
затверджує Державне казначейство за погодженням з ДПА,
Мінпаливенерго, Мінбудом і Мінпромом.
Мінфін на підставі інформації, що надійшла від Державного
казначейства, та зведених реєстрів договорів про організацію
взаєморозрахунків визначає обсяг субвенцій з державного бюджету
бюджетам АРК, обласним, м. Києва та м. Севастополя для проведення
розрахунків і приймає рішення про перерахування субвенцій, яке
доводиться до Державного казначейства (п. 8 Порядку).
Органи Державного казначейства на підставі платіжних доручень
головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують
кошти на рахунки для проведення подальших розрахунків згідно з
договорами про організацію взаєморозрахунків (п. 11 Порядку).
Отже, субвенції, виділені державним бюджетом відповідно до
положень ст. 116 Закону України "Про Державний бюджет України на
2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
є коштами державного бюджету спеціального
фонду з визначенням певної мети використання у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів від 22.05.2006 року № 705 ( 705-2006-п ) (705-2006-п)
, ТОВ
"Луганське енергетичне об'єднання" може бути учасником
розрахунків, тобто погашення кредиторської заборгованості якого
може здійснюватися за рахунок субвенцій, наданих з Державного
бюджету України згідно з ст. 116 Закону лише за умови дотримання
вимог Порядку, наслідком якого є визнання відповідним органом
заборгованості, що виникла через різницю між затвердженими
тарифами та фактичною вартістю послуг, визнання кредитора
учасником розрахунків та укладення договору з надавачем послуг про
участь у таких розрахунках. I лише за наявністю зазначених ознак,
Мінфін перераховує кошти як субвенцію для здійснення розрахунку.
Посилання скаржника на те, що коштами субвенцій підприємство
розпоряджається на власний ризик, є хибним, оскільки підприємство
отримує субвенцію на підтверджену заборгованість.
Зважаючи на те, що у процедурі примусового виконання рішення
стягнення звертається на майно боржника, тобто майно, яке належить
йому на праві власності або повного господарського відання, мета
та порядок надання субвенцій відповідно до положень ст. 116 Закону
України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
обмежують функцію розпорядження коштами на власний розсуд, то
звернення стягнення на кошти субвенцій суперечить ст. 50 Закону
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Так як державні субвенції у даному випадку направлені на
покриття заборгованості надавача послуг за рахунок коштів як
різниці між затвердженими тарифами та фактичною вартістю послуг,
без залежності від статусу суб'єкта підприємницької діяльності, то
визначення статусу боржника у справі не впливає на вирішення
спору.
Особливістю здійснення розрахунків між надавачами послуг з
водопостачання та водовідведення та енергопостачальними компаніями
і ДП "Енергоринок" є те, що останні проводять розрахунки за
спожиту електроенергію через відкриті в уповноваженому банку
поточні рахунки із спеціальним режимом використання (п. 10
Порядку). Iнші учасники розрахунків відкривають рахунки в органах
Державного казначейства.
Положеннями ст. 116 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
встановлено, що розрахунки з
різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню,
здійснюються з урахуванням відповідних норм Закону України "Про
заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування
підприємств паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ) (2711-15)
. На
виконання цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України від
22.02.2006 року № 191 ( 191-2006-п ) (191-2006-п)
затверджений Порядок
підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних
розрахунків за енергоносії.
Обставиною оскарження дій органу ДВС у справі не є
невідповідність розрахунку вимогам закону.
Однак, відповідно до п. 7. 4. Закону України "Про заходи
спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств
паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ) (2711-15)
проведення
взаєморозрахунків на умовах, визначених цим Законом за участю
бюджетів усіх рівнів дозволяється лише на суму заборгованості, що
виникла з причин, зокрема, невиконання зобов'язань з оплати
енергоносіїв державними та комунальними підприємствами, у тому
числі через невідповідність тарифів на електричну, теплову енергію
та газ, що спожиті такими підприємствами, вартості товарів, робіт,
послуг, яку вони реалізували, виконували або надавали в межах
своєї господарської діяльності, за умови, що величина такої
вартості визначалася або встановлювалася органами державної влади
або органами місцевого самоврядування.
Так як заборгованість, присуджена до стягнення за рішенням
суду від 17.05.2004 року, на примусове виконання якого накладений
арешт на спеціальний реєстраційний рахунок боржника, є
застосуванням до боржника відповідальності у формі п'ятикратної
вартості спожитої електроенергії понад договірну величину, то
оплата такої заборгованості за рахунок субвенцій державного
бюджету суперечить ст. 116 Закону України "Про Державний бюджет
України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
та Закону України "Про заходи
спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств
паливно-енергетичного комплексу" ( 2711-15 ) (2711-15)
.
Виходячи з наведеного, підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання"
залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від
10.10.2006 року у справі № 19/164 ( rs198976 ) (rs198976)
залишити без зміни.
Головуючий, суддя М. Остапенко
Судді: Є. Борденюк
В. Харченко