ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.12.2006 Справа N 18/25
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В.
суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю
представників
сторін котрі
позивача Яців М.М. дов від 19.12.2006 року
відповідача Макаревич С.П. дов від 20.10.2006 року
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні касаційну Державного підприємства “Івано-Франківський
скаргу комбінат хлібопродуктів”
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду
від 06.09.2006 року
у справі № 18/25
за позовом Державного підприємства “Івано-Франківський
комбінат хлібопродуктів”
До Приватного виробничо-комерційного
підприємства “Альрамі”
Про стягнення 90000 грн.
Державне підприємство “Івано-Франківський комбінат
хлібопродуктів” звернулося до господарського суду
Івано-Франківської області з позовом про Доповідач Гоголь Т.Г.
стягнення з Приватного виробничо-комерційного підприємства
“Альрамі” 66461грн. шкоди завданої втратою переданого за
договором –дорученням про надання транспортних послуг № 35-5 від
15.08.2005 року вантажу (цукру - піску). В подальшому позивач
позовні вимоги збільшив в зв'язку з втраченою вигодою станом на
20.06.06 року, виходячи з ціни цукру на цей час, до 90 000 грн.
Господарський суд Івано-Франківської області рішенням від
11.07.2006 року (суддя Гриняк Б.П. ) в задоволенні позовних
вимог відмовив, пославшись на необґрунтованість та
безпідставність вимог позивача. Зокрема в рішенні зазначено, що
у відповідності до вимог статті 909 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, укладення договору перевезення вантажу
підтверджується складанням товарно-транспортної накладної або
іншого документу, встановленого транспортними кодексами
(статутами). Дослідивши товарно-транспортну накладну на
перевезення вантажу серії 02 АБА за № 785853 судом встановлено,
що вантаж вантажовідправником водію - експедитору до перевезення
не видавався, оскільки згідно товарно-транспортної накладної,
виписаної ДП “Укррезерв”, в графі про відпуск товару наявний
підпис особи, посада, прізвище, ім'я та по-батькові якої не
зазначені. Тобто, відомості про те, ким відпущено товар -
відсутні, а відтак перевізником товар до перевезення не
приймався.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від
06.09.2006 року (судді Мурська Х.В., Давид Л.Л., Кравчук Н.М.)
рішення господарського суду Львівської області від 11.07.2006
року залишив без змін з тих самих підстав.
Державне підприємство “Івано-Франківський комбінат
хлібопродуктів” звернулось з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить скасувати рішення
господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2006
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 06.09.2006 року у даній справі, прийняти нове рішення, яким
позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення
господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права, а саме статей 42,43, 22, 35, 38, 53, 84,
104, 107, 109 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, статей 932, 934 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, статей 13, 14 Закону України “Про транспорт”
( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, пункту 72 Статуту автомобільного транспорту
УРСР.( 401-69-п ) (401-69-п)
Скаржник також зазначає, що господарськими
судами попередніх інстанцій не було в повній мірі досліджено
матеріали справи, в тому числі не взято до уваги матеріали, які
засвідчують існування договірних відносин між відповідачем та
ДПП “Дельта-Сервіс”, згідно яких остання наймалась відповідачем
для перевезення цукру позивачу; не досліджувався той факт, що
адреси вантажовідправника і вантажоотримувача вказано в заявці
на перевезення вантажу позивачу від 21.09.2005 року.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішеннях
судів попередніх інстанцій, правильності застосування норм
матеріального та процесуального права, касаційна інстанція
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
В процесі розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими
судами було встановлено, що 15.08.2005 року між Державним
підприємством “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів”
(Замовник) та Приватним виробничо-комерційним підприємством
“Альрамі” (Експедитор) було укладено договір № 35-5 про надання
транспортних і експедиторських послуг з перевезення вантажів
автомобільним транспортом, за умовами якого Експедитор, діючи за
дорученням Довірителя –перевізника у межах договору надає
Замовнику послуги з організації перевезення найманим вантажним
транспортом, довіреною особою власника якого він є. Зазначені
послуги надаються при своєчасному поданні Замовником відповідної
заявки Експедитору (п. 3 договору). При цьому Експедитор
забезпечує збереження вантажу з моменту прийняття його до
перевезення і до моменту видачі вантажу у пункті призначення, за
недотримання цієї умови Експедитор несе матеріальну
відповідальність (п.п. 3.1.4, 6.9 договору). Згідно з заявкою
від
10.08.2005 року, що відповідно до п. 2.2 договору - доручення є
невід'ємною частиною договору, Експедитор зобов'язувався
перевезти 140 тонн товару (цукру –піску) з ВАТ “Котовський
цукровий завод”, Одеська обл., м. Котовськ, вул. Богновича, 101
до складу позивача - м. Івано-Франківськ, вул. Юності,2.
Продавцем товару був ДП “Укррезерв” Державного комітету України
з управління державним матеріальним резервом, за що позивач
оплатив останньому 392000 грн. За розпорядженням Продавця № 2/51
від 02.09.2005року і накладної 02АБА товар - цукор завантажено у
ВАТ “Котовський цукровий завод” у кількості 140 тон на 6
транспортних одиниць, в тому числі на автотягач, яким управляв
водій - експедитор, про що вчинив свій підпис в товарно -
транспортній накладній 02 АБА № 785853 при отриманні цукру в
кількості 20 тонн. Таким чином на автотягач завантажено 20 тон
цукру із загальної кількості товару на суму 56 тис. грн., які
позивач також оплатив згідно платіжного доручення № 661 від
30.08.05 року ДП “Укррезерв” як продавцю товару. До місця
призначення, вказаного Замовником у заявці, Експедитор доставив
товар лише в кількості 120 тон, а 20 тон, що були завантажені на
автотягач з невідомих причин не прибули, хоча термін доставки
згідно з заявкою –05.09. 2005 року. Відповідно до виписаної ДП
“Укррезерв” накладної 02АБА № 785853 перевізником недоставленого
товару був ПП Смашний О.А.. В зазначеній накладній вказано марку
і номер автомобіля, що перевозив цей товар –IVEKO № 11029 ХМ,
номер причепа, а також прізвище водія - Осадчук А.А. Разом з тим
попередніми судовими інстанціями встановлено, що послуги
Експедитора Замовником повністю оплачені.
Правовідносини, пов'язані з транспортним екпедируванням,
регулюються положеннями глави 65 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до статті 929 названої глави Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
:
1. За договором транспортного експедирування одна сторона
(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони
(клієнта) виконати або організувати виконання визначених
договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено
обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу
транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом,
зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені
клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і
одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з
перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено
надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу
(перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та
вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на
клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті
призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту
документів, виконання митних формальностей тощо).
2. Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли
обов'язки експедитора виконуються перевізником.
3. Умови договору транспортного експедирування визначаються за
домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими
нормативно-правовими актами.
Статтею 932 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено,
що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків
інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх
обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб
експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Статтею 934 зазначеного Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
встановлена
відповідальність експедитора перед клієнтом за договором
транспортного експедирування відповідно до глави 51 цього
Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
Як вбачається з наведеного договір експедиції може містити
елементи кількох видів договорів, зокрема перевезення,
доручення, підряду, зберігання, що і мало місце в даному
випадку.
Разом з тим, з урахуванням відсилочної (бланкетної) норми статті
934 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
за порушення
(неналежне виконання) зобов'язань за договором транспортного
експедирування Експедитор несе відповідальність у тому числі у
вигляді відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання
(ст. 623 Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
).
Відмовляючи в задоволених позовні вимог позивача про стягнення
збитків, завданих неналежним виконанням відповідачем зобов'язань
за договором експедиції, місцевий та апеляційний господарські
суди виходили з того, що позивачем не доведено факт приймання
недоставленого вантажу до перевезення, проте, цей висновок є
передчасним та таким, що не ґрунтується на повному дослідженні
усіх обставин справи, що виключає правильне застосування
законодавства до спірних правовідносин.
Господарськими судами попередніх інстанцій не в повній мірі
досліджені обставини щодо організації самого перевезення,
оскільки, як приписами наведеного законодавства так і умовами
укладеного між сторонами договору експедиції передбачене право
Експедитора –відповідача організовувати перевезення товару
найманим вантажним транспортом.
В матеріалах справи містяться заявки Приватного
виробничо-комерційного підприємства “Альрамі” перевізникам на
здійснення перевезень вантажу Замовника - Державного
підприємства “Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів”.
Зазначені документи залишилися поза увагою господарських судів.
Разом з тим, приписами статті 27 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що треті особи, які не
заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у
справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення
господарським судом, якщо рішення з господарського спору може
вплинути на їх права або обов’язки щодо однієї із сторін. Їх
може бути залучено до участі у справі також за клопотанням
сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. За
змістом цієї норми інститут третіх осіб покликаний захистити
права та охоронювані інтереси осіб, що не є учасниками спору,
але знаходяться із однією із сторін процесу у таких відносинах,
які можуть змінитися у результаті винесеного рішення. Метою
участі таких осіб у справі є, зокрема, відстоювання власних
інтересів на які може вплинути рішення прийняте у справі.
Частиною четвертою статті 27 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначено, що треті особи без
самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть
процесуальні обов’язки сторін, крім права на заміну підстави і
предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог,
а також на відмову від позову або визнання позову. Тобто, вони
можуть надавати докази, надавати усні і письмові пояснення,
брати участь у дослідженні доказів, наводити свої доводи і
міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу
та інше, що сприяє повному та все сторонньому дослідженню усіх
обставин справи та, як результат, винесенню законного і
обґрунтованого рішення. Перевізник, що здійснював спірне
перевезення до участі в якості третьої особи не залучався.
Крім того, як вже зазначалося вище, у розумінні статті 934
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідальність за
невиконання чи неналежне виконання обов’язків за договором
транспортного експедирування настає за наявності загальних
підстав передбачених статтею 617 цього Кодексу ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційній інстанції не надано право
встановлювати чи вважати доведеними обставини справи, які не
були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами,
здійснювати заміну відповідача чи залучати до участі у справі
інших учасників спору.
З огляду на викладене, судові рішення не можна вважати законними
і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити
всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам,
які мають юридичне значення для її розгляду, правильно
застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні
відносини та прийняти нове рішення.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111 5,111 7,
111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
11.07.2006 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 06.09.2006 року у справі № 18/25
скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського
суду Івано-Франківської області.
Касаційну скаргу Державного підприємства “Івано-Франківський
комбінат хлібопродуктів” задовольнити частково.
Головуючий суддя Т. Добролюбова
Судді Т.Гоголь
Л.Продаєвич