ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 р.
№ 13/558-8/265
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., -головуючого,
Рибака В.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ТОВ "Нікор Iндастрі"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2006
року
у справі господарського суду
м. Києва
за позовом
ВАТ "Завод "Артемполізварювання"
до
ТОВ "Нікор Iндастрі"
про
стягнення 16693,72 грн.,
в судове засідання прибули представники сторін:
позивача:
Балачук С.О.,
відповідача:
Савельїчев О.В.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2005 року ВАТ "Завод "Артемполізварювання"
звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Нікор
Iндастрі" про стягнення 16693,72 грн. заборгованості по оплаті
отриманих послуг.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 26.07.2006
року позов задоволено. Стягнуто на користь ВАТ "Завод
"Артемполізварювання" 16693,72 грн. основного боргу та 284,94 грн.
судових витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
20.09.2006 року рішення місцевого господарського суду від
26.07.2006 року залишено без змін, а апеляційна скарга -без
задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ТОВ "Нікор
Iндастрі" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову
Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2006 року та
рішення господарського суду м. Києва від 26.07.2006 року
скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В обгрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових
актів.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, протягом березня 2003 року позивач на
підставі усної домовленості виконав роботи по зварці елементів
металоконструкцій торговельного обладнання та складальні роботи
елементів торговельного обладнання на загальну суму 16693,72 грн.,
а відповідач прийняв зазначені роботи по актам приймання -передачі
від 03.03.2003 року та 26.03.2003 року без будь-яких застережень.
Відповідно до ч.2 ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на
момент виникнення правовідносин між сторонами), зобов'язання
виникають з договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 цього
Кодексу.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, цивільні права та обов'язки
виникають з підстав передбачених законодавством, а також дій
громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в
силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують
цивільні права та обов'язки.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного
висновку, що між ВАТ "Завод "Артемполізварювання" та ТОВ "Нікор
Iндастрі" виникли взаємні права та обов'язки.
Згідно приписів ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. 530 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
), якщо строк виконання зобов'язання не
встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі
вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в
будь-який час.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем
03.06.2005 року на адресу відповідача було направлено лист №
06/5483 з вимогою провести оплату за виконані роботи в сумі
16693,72 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має
виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог
цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи, що відповідач по актам приймання-передачі прийняв
виконанні позивачем зварювально-складальні роботи без будь-яких
зауважень та застережень, а також не оплатив виконанні позивачем
роботи, судова колегія погоджується з висновком попередніх
інстанцій про задоволення позову.
Посилання скаржника на те, що зварювально-складальні роботи
виконувались позивачем на підставі договору № 15 від 02.12.2002
року та заборгованість за цим договором перед позивачем відсутня
не може братись судом до уваги, враховуючи наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір № 15 від
02.12.2002 року був укладений між сторонами на виконання позивачем
робіт по виготовленню за зразками відповідача партії
металоконструкцій в кількості 100 комплектів. Строк дії договору
встановлено до 25.12.2002 року.
Враховуючи, що зазначений договір не був пролонгований між
сторонами, зобов'язання за договором були виконанні обома
сторонами, тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку,
що проведені позивачем роботи у березні 2003 року виконувались на
підставі усної домовленості та поза межами договору № 15.
На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова є законною
та обгрунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують
висновків суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.09.2006 року у справі № 13/558-8/265 залишити без змін.
Головуючий М. Черкащенко
Судді: В. Рибак
П. Гончарук